Глава 1

Екологічні проблеми

Та природоохоронне

Законодавство україни

Під впливом зростання кількості населення і задоволення його потреб відбуваються поступові зміни основних елементів навколишнього природно­го середовища в сторону погіршення життєвих умов.

Науково-технічний прогрес розвиває продуктивні сили, покращує умови життя людини, але, разом з тим, викликає забруднення, засмічення та висна­ження навколишнього природного середовища Землі, спричиняє такі його зміни, які можуть призвести до непередбачених екологічних наслідків на нашій планеті.

Природне середовище нині все більше забруднюється шкідливими хімічними речовинами, які потрапляють в нього з найрізноманітніших дже­рел. Інтенсивний розвиток хімічної промисловості, виробництво нових хімічних сполук, зростаюче споживання енергії та урбанізація - все це пев­ною мірою негативно впливає на люпину, тваринний і рослинний світ. В ре­зультаті, в такому середовищі, де сотні мільйонів років складалось опти­мальне співвідношення важливих для життя елементів, впродовж поточного століття воно найбільш активно порушується та збільшується забруднення довкілля до розмірів, небезпечних для всього живого на Землі.

Зростає загроза екологічної катастрофи: природа неспроможна більше переробляти шлаки технічної цивілізації та потребує термінової допомоги. Перед сучасним суспільством постає завдання не тільки зберегти навко­лишнє природне середовище на підставі раціонального використання при­родних багатств сьогодні, але й попередити негативні наслідки впливу люпи­ни у майбутньому. Для цього необхідне доскональне вивчення і аналіз різно­манітних процесів, які постійно відбуваються в природі. Техногенна діяльність людини ввійшла у протиріччя з природою. Внаслідок цього пост­раждали обидві сторони: природа постала перед загрозою екологічної ката­строфи, а людство - перед самогубством. Людство дійшло висновку - якщо не зосередити всі сили на боротьбі з екологічною кризою, то загине все жи­ве на Землі.

Бережливе ставлення до природи є постійним принципом цивілізованого природокористування. Проблема охорони природного середовища давно пе­рестала бути проблемою окремих країн, вона носить яскраво виражений гло­бальний характер і потребує об'єднаних зусиль всього людства та широкого співробітництва всіх країн по збереженню планети Земля.

З ініціативи ряду держав - учасниць Організації Об'єднаних Націй (ООН) та інших міжнародних організацій прийнято ряд важливих документів, які відкривають шляхи до вирішення існуючих проблем охорони навколишнього природного середовища на планеті:

програма ООН (ЮНЕП), яка розглядає питання охорони природи в ціло­му з урахуванням здійснення екологічного моніторингу національними сис­темами спостереження за станом навколишнього середовища, за факторами впливу на нього, виявленням джерел забруднення, наслідків та прогнозу ста­ну навколишнього природного середовища (створена 1972 р.);

міжнародна програма ЮНЕСКО "Людина і біосфера", концепцією якої є охорона природи з метою сталого розвитку суспільства і виховання в рамках завдань охорони навколишнього середовища;

концепція про заборону військового та будь-якого іншого використання засобів впливу на природне середовище (введена в дію рішенням Генераль­ної Асамблеї ООН 1981 р.) .

Та створено міжнародні організації:

Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП), який займається охороною рідких та тих видів тварин і рослин, що зникають, екологічних систем і реальним плануванням, що поєднує охорону природи із сталим розвитком (створенний 1960 р.);

Міжнародний науковий комітет з проблем навколишнього середовища (СКОНЕ), основні завдання якого: всебічна оцінка проблеми забруднення середовища і погіршення здоров'я людини, конкретне формулювання не-вирішених питань та аналіз альтернативних шляхів їх вирішення, що пропо­нуються (створений 1970 р.).

1982 р. прийнята Всесвітня хартія з охорони природи, яка поклала на всі держави відповідальність за збереження планети та її природних ба­гатств.

У 1972 р., коли була прийнята програма ЮНЕП, був запроваджений Всесвітній день охорони навколишнього природного середовища, який що­року відмічається 5 червня. За пропозицією керівництва ЮНЕП у 1986 р. Всесвітній день охорони навколишнього природного середовища був відміче­ний символічною посадкою дерева Миру. В цьому акті закладений глибокий зміст - загалом захистити нашу Землю і ствердити гідний людей вибір на ко­ристь миру і загальної безпеки усіх народів планети Земля.

Для запобігання екологічної катастрофи на планеті необхідне дотриман­ня усіма державами світового співтовариства таких основних норм та вимог екологічної безпеки:

забезпечення рівної екологічної безпеки всіх країн та народів, недопус­тимість рішення екологічних проблем в одних країнах за рахунок погіршен­ня екологічного стану інших;

заборонення поховання екологічно небезпечних відходів (радіоактивних, високотоксичних, хімічних та агресивних біологічних речовин) на території інших країн, що приймають відходи на свою територію;

припинення хижацького знищення або виснаження природних ресурсів

(лісових, водних, копалин, тварин і рослинності) на території будь-якої дер­жави, незалежно від того, ким проводиться таке знищення природних ресурсів силами цієї чи інших держав;

недопустимість екологічної агресії військового і економічного характеру одних держав проти будь-якої іншої держави або співдружності держав;

організація міжнародного ефективного контролю за станом природних ресурсів і якістю навколишнього природного середовища в усіх державах світового співтовариства. Створення на підставі глобального моніторингу всесвітнього банку даних щодо охорони природи планети;

міжнародне співробітництво на двосторонній, багатосторонній та ре­гіональній основі щодо розробки екологічно безпечної техніки та технології (безвідходної технології, повного використання відходів) з попередженням виникнення критичних екологічних ситуацій у будь-якій з країн світового співтовариства.

"Неможливо допустити, щоб люди направляли на своє власне знищен­ня ті сили, які вони зуміли відкрити в природі й підкорити", - писав зна­менитий фізик Фредерік Жоліо-Кюрі.

На сучасному етапі розвитку суспільства боротьба за здорове природне середовище як середовище мешкання людини може вестись тільки в руслі загальної боротьби за мир, за розброєння, за соціальний прогрес і виживан­ня усього людства планети Земля. Все це вимагає особливого відношення людини до природи, ставить питання про її охорону і наукове управління про­цесом впливу суспільства на навколишнє природне середовище.

Охорона навколишнього природного середовища - найважливіша складо­ва частина програми Миру, це боротьба всього людства за запобігання за­брудненню Світового океану і атмосферного басейну, за збереження природ­них багатств для майбутніх поколінь, за чисте і мирне небо над планетою Земля. Охорона навколишнього природного середовища є однією з найваж­ливіших державних завдань і справою всіх громадян, в тому числі й військо­вослужбовців Збройних Сил України.

Екологія - наука про взаємовідносини тварин, рослин, мікроорганізмів між собою і навколишнім природним середовищем. Еко­логія визначає поведінку людини та суспільства в цілому у природі.

У національній доповіді про екологічний стан України за 1994 р. Міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України Юрій Іванович Костенко сказав: "... ми, під печаттю Чорнобиля, поволі прозріваємо, все, робилося на цій землі сотні років - то була руйнація, зни­щення довкілля, а значить, знищення держави. Бо жорстоко вирубалися ліси та оралися степи, колись чисті ріки перетворювалися в стічні канави та ка­нали, забруднювалася земля. Зникає вода на Поліссі і підтоплюються села на півдні, повторюються руйнівні повені в Карпатах, не можна пити воду з на­ших рік без очистки, поменшало риби та звіра. І поправити цю справу, пере­ламати цю тенденцію, що веде до кінця держави, бо веде до знищення довкілля, нашої ландшафтної сфери, може тільки принципова зміна держав­ної політики щодо природи, щодо землі нашої..."

8