13

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

«Затверджено»

На методичній нараді

кафедри ортопедичної стоматології НМУ Протокол засідання № ____ Завідуючий кафедрою ортопедичної стоматології

Д.М.Н., професор _______________ в. П . Неспрядько

“____”_____________________200__р.

Методичні вказівки

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ПО ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Учбова дисципліна	ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ
Тема заняття	«Лабораторні етапи виготовлення повних знімних протезів»
Курс	IV курс (VІІ семестр)
Факультет	стоматологічний факультет

Тривалість заняття – 3 години.

Методичну розробку підготував

асистент кафедри ортопедичної стоматології НМУ

Корнієнко А.В.

КИЇВ-2009 р.

1. Актуальність теми .

Конструкційні матеріали , що застосовують для виготовлення базисів повних знімних протезів , називають базисними матеріалами. Базис є основою на якій кріпляться штучні зуби . Таким чином він представляє собою пластинку , що покриває слизову оболонку піднебіння а також альвеолярних відростків . Таким чином до матеріалів ,що перебувають в такому тісному контакті з слизовою оболонкою з’являються вимоги стосовно матеріалів які застосовуються при їх виготовленні та їх вплив на тканини протезного поля та організму пацієнта в цілому .

Важливим моментом в етапі протезування є підбір необхідних матеріалів які-б мали забезпечити найкращий естетичний ефект і котрі не мали шкідливий вплив на організм пацієнта . Це зауваження стосується матеріалів , що використовуються для виготовлення базису протеза та штучних зубів .

2. Навчальні цілі заняття :

- знати склад , властивості та види пластмас ( та інш. матеріалів), що використовуються для виготовлення повних знімних протезів (=II);

- оволодіти навичками загіпсування моделей у кювету (=III);

- оволодіти технікою пакування пластмас (=III);

- знати режими полімеризації пластмас (=III);

- оволодіти ливарним та компресійним методом пакування пластмас (=III);

3. Виховна ціль:

виховати у студентів почуття відповідальності до проведення цього етапу

4. Міждисциплінарна інтеграція.

Дисципліни	Знати	Вміти
хімія	Знати та мати уяву про хімічні реакції що протікають в пластмасах на різних етапах виготовлення протеза

5. Зміст теми заняття:

Розглянути медико-технічні вимоги до матеріалів , що застосовуються при виготовленні протезів , в особливості до пластмас :

1. Достатня міцність , що надає цільність протезу , та необхідна еластичність , що виключає деформацію під жувальним навантаженням .

2. Високу витривалість на вигин .

3. Високу стійкість до удару .

4. Невелика щільність та достатня теплопровідність .

5. Достатня міцність та низька стираємість .

6. Індиферентність до дії слини та різноманітної їжі .

7. Стійкість в кольорі на дію навколишнього середовища ( повітря , сонячна радіація та інш. ).

8. Нешкідливість до тканин порожнини рота .

9. Відсутність властивостей до сорбції елементів їжі та мікрофлори .

Базисні матеріали мають також :

1.Міцно з’єднуватись з фарфором , металами , пластмасою .

2. Бути рентгеноконтрастними .

3. Легко піддаватись ремонту .

4. Бути технологічними ( легко перероблюватись в виріб високої точності ) .

5. Добре імітувати натуральний колір ясен та зубів .

6. Не викликати неприємного смаку та запаху .

7. Легко дезінфікуватись .

Класифікація пластмас :

Пластичні маси - матеріали , основою яких є полімери які в період формування виробу знаходяться в в’язотекучому чи еластичному стані, а при експлуатації в склоподібному чи кристалоподібному стані . В залежності від характеру процесів , що протікають при формуванні виробу , пластмаси ділять на термопласти (термопластичні ) , та реактопласти (термореактивні ).

До реактопластів відносять матеріали , переробка котрих в виріб супроводжується хімічними реакціями утворення трьохмірного полімеру - затвердженням. При цьому пластик втрачає властивість розм’якшуватись при повторному нагріванні .

При формуванні виробів із термопластів не наступає затвердження, не протікають хімічні реакції і матеріали не втрачають властивості при повторному нагріванні розм’якшуватись. Таким чином реактопласти – необратимі , а термопласти - обратимі матеріали .

Термопластами являються поліметилметакрилат, полістірол, поліпропілен , поліетилен та інш., термореактивні - амінопласти, фенопласт та інш.

Пластмаси можуть бути однофазними ( гомогенними ) чи багатофазними (гетерогенними композиційними Норакрил-100 ) матеріалами .

По типу зв’язуючого полімеру пластмаси класифікують на чотири класи :

1. на основі полімірезаційних полімерів ( акрилопласти , вініпласти , стіропласти та інш)

2. на основі поліконденсаційних полімерів ( фенопласти, амінопласти, сіліпласти та інш)

3. на основі модифікованих природних полімерів ( целлопласти, протеінопласти та інш)

4. на основі природних та нафтових асфальтів ( бітумінопласти )

В.В. Коршак запропонував по хімічному сrладу та структурі молекул розділити полімери на два класи :

1. Карбоцепні з’єднаня ( побудовані тільки з вуглецевих атомів : поліметилметакрілат , поліетилен , полістірол та інш. )

2. Гетероцепні полімери ( в основі яких не менше 2-х різних атомів в елементарному з’єднанні : поліформальдегід та інш. )

Інгредієнгти полімерних матеріалів :

1 . Наповнювачі ( 70-80%) - впливають на різні властивості полімерів : твердість , міцність , теплопровідність , усадку , стійкість до дії агресивного середовища та інш. По походженню їх ділять на мінеральні та органічні , по структурі - на порошкоподібні та волокнисті .

2 .Пластифікатори - застосовують для збільшення пластичності та збільшення інтервалу високоеластичного стану полімерних матеріалів . Крім того, вони полегшують диспергування в полімері сипучих інгредієнтів, регулюють клейкість полімерної композиції , знижують їх в’язкість та температуру формування .

3. Стабілізатори застосовують для захисту полімерів від старіння . Стабілізатори знижують швидкість хімічних процесів які відповідають за старіння полімера (антиозонати - інгібітори озонного старіння , світлостабілізатори - інгібітори фотоокислювальної деструкції , антиоксиданти - інгібітори термоокислювальної деструкції та інш. )

4. Барвники застосовують для одержання забарвлених полімерних матеріалів . Забарвлення стоматологічних матеріалів проводиться з метою добути добрий естетичний ефект ( імітації твердих та м’яких тканин). Базисні матеріали забарвлюють з метою імітації кольору ясен та піднебіння . Штучні зуби мають по кольору відповідати власним . Для забарвлення полімерних матеріалів застосовують органічні барвники та пігменти .

5 . Зшиваючі агенти вводять в полімери з метою створення та певній стадії переробки поперечних зв’язків між макромолекулами, завдяки їм, матеріали стають міцнішими та більш вигідними в експлуатаційних відношеннях . Зшивагенти діляться на вулканізуючі ( для каучуків ), та відтвержувачі (для пластиків ) .

6 . Антимікробні агенти - добавки , що перешкоджають розмноженню мікроорганізмів в полімерних матеріалах .

Спосіб утворення полімерів .

Синтез полімерів здійснюється за допомогою реакції полімеризації та поліконденсації . Тому розрізняють полімеризаційні та поліконденсаційні полімери. Полімеризацією називається процес отримання високомолекулярних мас , при якому макромолекула утворюється шляхом приєднання одного чи декількох низькомолекулярних речовин ( мономерів). Прикладами мономерів може бути метилметакрилат СН2=С(СН2) . СООСН3 , вінілхлорид СН2=СНСІ , етилен СН2=СН2 ,

стірол СН2=СН . С6Н5 .

По кількості приймаючих в полімеризації мономерів виділяють - гомополімеризацію (один полімер ) та сополімеризацію ( два і більше ) . В залежності від природи активного центра та від механізму росту ланцюга виділяють радикальну та іонну полімеризацію. Синтез поліметилметакрилата для стоматологічних матеріалів проводять застосовуючи радикальну полімеризацію .

Процес полімеризації складається з декількох етапів : ініціювання полімеризації, росту полімерного ланцюга , обриву ланцюга , передачі ланцюга .

На полімеризаційний процес впливають слідуючи фактори : температура , тиск , концентрація ініціатора та мономера , також на реакцію впливають активатори , інгібітори , регулятори та розтворювачі .

Класифікація пластмас для базисів протезів.

1. Пластмаси для базисів .

2. Пластмаси для м’яких базисних підкладок

3. Пластмаси для перебазування та починки знімних протезів

4. Конструкційні пластмаси - самотвердіючі матеріали , що використовуються для виготовлення ортодонтичних апаратів та в щелепно-лицевій ортопедії .

Гіпсовка воскової репродукції протеза у кювету .

Прямий спосіб гіпсовки :

Модель відділяють від оклюдатора чи артикулятора , обрізують її основу так , щоб край кювети був трохи вище рівня штучних зубів . Модель змочують водою , замішують гіпс , заповнюють ним основу кювети та опускають в нього модель цоколем до дна кювети . З витесненого гіпсу формують валик над зубами , покриваючи вестибулярну поверхню , ріжучі краю передніх зубів та жувальні поверхні бокових зубів . Вільними залишаються тільки піднебінні поверхні верхніх та язичні нижніх зубів . Гіпсовий валик , що покриває всі штучні зуби , має бути достатньо міцним , рівним та гладким без захватів . Після застивання гіпсу очищують від нього край основи кювети , опускають на декілька хвилин в холодну воду , для ізоляції від іншої порції гіпсу та накладають верхню частину кювети без кришки . Верхню частину кювети заповнюють рідким гіпсом , постійно струшуючи кювету , щоб уникнути утворення повітряних пузирів , та щільно закривають кришкою зайвий гіпс видаляють . Після застигання гіпсу кювету відкривають . Знімають тільки верхню частину кювети в якій є тільки гіпсовий відбиток , в нижній частині залишається модель з зубами , що покриті гіпсовим валиком . Кювету промивають кип’яченою водою для видалення гіпсу, при цьому слідкують щоб не було відлому гіпсового валика та щоб штучні зуби не виходили із своїх гнізд .

Зворотній спосіб гіпсовки:

Для виготовлення протезів із пластмаси застосовують в основному зворотній метод гіпсовки . Модель поміщують на декілька хвилин в воду , замішують гіпс , заповнюють ним верхню частину кювети і ставлять в нього цоколь моделі до штучних ясен . Після застивання гіпсу його зрізують на рівні верхнього краю кювети а восковий базис з зубами залишається вільним від гіпсу . Верхню частину кювети з загіпсованою моделлю кладуть на декілька хвилин в холодну воду . Після цього накладають основу кювети та заповнюють її гіпсом та закривають кришкою . Після застивання гіпсу кювету поміщують в кип’ячу воду до розм’якшення воску. Кювету виймають з води , відкривають , убирають віск кип’ячою водою .

Комбінований спосіб гіпсовки :

Підготовлену модель поміщують в основу кювети , що заповнена гіпсом . Передні зуби покривають гіпсовим валиком, як при прямій гіпсовці а бокові зуби залишають вільними як при зворотній гіпсовці .

Формовка пластмас та полімерізація :

Для попередження проникнення мономеру із тіста пластмаси в гіпс , рекомендують зразу після виплавлення воску , поки гіпс ще теплий , змазувати протезне ложе на моделі та гіпс в другій половині кювети тонким шаром ізоляційної рідини (Ізокол або касторове масло ) . Після охолодження кювети кісточкою повторно наносять ізоляційну рідину та приступають до підготовки пластмаси до формовки .

Базис знімного пластиночного протезу виготовляють із пластмаси типу ; “Етакрил” , “Фторакс” , “Акрел” та інш. . Заради економії беруть порошок із розрахунку 1г на 1 штучний зуб чи 8-12 г на протез та добавляють мономер до повного насичення порошку . Замішують пластмасу в скляній чи фарфоровій баночці , видаляють надлишки мономера , щоб поверхня залишилась глянцевою , та щільно закривають кришкою . Щоб проходило рівномірне набухання полімеру потрібно час від часу швидко перемішувати пластмасу та знову щільно закривати . Про готовність пластмаси до пакування в тістоподібній стадії судять по 1) зникненню тягнучих ниток при розриві 2) маса не повинна тягнутися за шпателем . Перетримувати пластмасу до слідуючої резиноподібної стадії не можна , так як створені при цьому упругі якості не дозволять сформувати протез, тобто тісто стане не пригодне.

Безпосередньо перед формовкою штучні зуби обезжирюють мономером , чистими руками через целофан беруть з баночки порцію тіста для одного протеза надають масі форму необхідну для верхнього чи нижнього протеза , та заповнюють нею основу кювети при зворотній гіпсовці , контркювету при прямій та обидві половини при комбінованому способі гіпсовки. Пластмасу накривають зволоженою але без капель води пластинкою целофана , з’єднують обидві половини кювети , поміщують їх в зуботехнічний прес і повільно пресують не доводячи обидві частини кювети до змикання на 1,0-1,5 мм. , залишають на 3-5 хв. .

Після подібного пресування кювету достають із преса, розкривають, знімають целофан, швидко видаляють надлишки пластмаси , обрізуючи її по границі протеза . Знову складають кювету та закінчують пресування доводячи обидві частини до повного змикання, тримають під пресом 10-15 хв., після чого закріплюють в бюгель і починають полімеризацію пластмаси.

Формовка акрилових пластмас ливарним методом .

Для формовки методом лиття під тиском застосовують шприц - кювету. В кришці кювети є отвори для установки шприца та введення пластичної маси. В середені форми відтворюються литтєві канали для підвода пластмаси до гнізда протеза . Виготовлену звичайним способом формовочну композицію поміщують в шприц який фіксується на кришці кювети. Після закріплення кювети в бюгелі повільно видавлюють пластмасу за допомогою поршня шприца всередину кювети. Приблизно через 10 хв. Після заповнення форми тиск збільшують, закріплюють поршень в стиснутому стані та починають полімеризацію пластмаси .

Полімеризація . Температуру води від кімнатної до 80 С підвищують на протязі 60-70 хв. , після цього доводять до 100С і тримають 20-25 хв. . Після цього кювета охолоджується з водою або на повітрі . Проведені В.Н. Копейкіним досліди показали що реакція полімеризації проходить по типу екзотермічної тобто з виділенням тепла . Час початку екзотермічної реакції , її інтенсивність та продовження залежить від режиму полімеризації тобто від нагрівання водяної бані . Так , при режимі полімеризації по методу ЦИТО різке підвищення температури спостерігається на 48 -хв . полімеризації –99С . При поміщенні кювети в кип’ячу воду температура близько 105С спостерігається вже на 15хв . . При більш повільному підвищенні зовнішньої температури вона на 58 хв. сягає усього 89С . Полімеризація при високій температурі погано впливає на пластмасу : знижується механічна міцність , збільшується кількість вільного мономера . При цьому виявляється наступна закономірність : чим більше час збільшення температури води до точки кипіння, тим вище показники міцності на статичний вигин , твердості , стійкості на розрив та інш.