- •1. Біогеохімія ґрунтоутворення та ґрунтотворний процес
- •1.1. Біосфера Землі, її характерні особливості
- •1. Біосфера Землі, її характерні особливості.
- •Енергія сонця
- •Великий геологічний кругообіг речовин
- •1.2. Кора вивітрювання, типи кори вивітрювання
- •1) За віком утворення і характером залягання:
- •2) За геохімічним типом:
- •3) За речовинним складом, що відображає стадійність вивітрювання:
- •Провапнована;
- •3) Сіалітна насичена;
- •4) Сіалітна ненасичена (вилугувана);
- •Малий біологічний кругообіг речовин
- •1.3. Міграційні потоки елементів
- •Геохімічні бар'єри та ареали акумуляції
- •Педогеохімічна рухливість головних продуктів ґрунтоутворення (в.А. Ковда, 1973)
- •1.4. Баланс ґрунтоутворення
- •1. Баланс ґрунтоутворення.
- •1.5. Загальна схема ґрунтоутворення
- •Загальна схема ґрунтоутворення.
- •1.6. Концепція елементарних ґрунтотворних процесів та їх характеристика
- •Концепція елементарних ґрунтотворних процесів та їх характеристика.
- •1.7. Геохімія ландшафтів
- •Контрольні запитання:
- •2. Просторова структура ландшафтів
- •2.1. Основні поняття та положення
- •Вертикальна або компонентна структура ландшафтів
- •2.2. Горизонтальна або морфологічна структура ландшафтів
- •Контрольні запитання:
- •3. Вертикальні структури геосистеми: склад та декомпозиція (топічна ландшафтна екологія)
- •3.1. Основні положення
- •3.2.Основні способи декомпозиції
- •Вертикальні межі геосистем
- •Контрольні запитання:
- •4. Вертикальні структури геосистеми: міжелементні відношення та процеси (процесна ландшафтна екологія)
- •4.1.Генетико-еволюційні відношення
- •Коротка історична довідка.
- •Загальна схема та основні положення.
- •Антропічні аспекти генетико-еволюційних відношень
- •4.2.Потік і трансформація енергії
- •Коротка історична довідка.
- •Загальна схема
- •Антропічні аспекти
- •Типологія
- •4.3. Потоки вологи
- •Коротка історична довідка
- •Загальна схема
- •Антропічні аспекти
- •Типологія потоку вологи
- •4.4.Міграція та обмін мінеральних речовин
- •Коротка історична довідка
- •Загальна схема
- •Надходження розчинених мінеральних речовин з атмосферними опадами, т/км2 за рік (за л.М. Горєвим, а.М. Ніканоровим, в.І. Пелешенко, 1989)
- •Залучення елементів до біологічного круговороту, кг/га за рік (за т.І. Євдокимовою, т.Л. Бистрицькою, 1976)
- •4.5.Забруднення та самоочищення геосистем
- •Антропічні аспекти
- •Головні фактори і показники самоочищення геосистем
- •Типологія забруднення та самоочищення геосистем
- •4.6. Продуційні процеси
- •Коротка історична довідка
- •Загальна схема
- •Середня продуктивність геосистем (за р. Уіттекером, 1980)
- •Середня швидкість формування гумусного горизонту ґрунтів, т/га (за ф.М. Лісецьким, 1990)
- •Антропічний аспект
- •Типологія
- •Контрольні запитання:
Типологія забруднення та самоочищення геосистем
Оскільки міграція мінеральних речовин визначається багатьма факторами і призводить до різноманітних наслідків, типізувати геосистеми за особливостями речовинних потоків можна за багатьма ознаками. У ландшафтній екології питання типології геосистем за цими особливостями практично не розглядалось, а в рамках геохімії ландшафту запропоновано кілька схем класифікацій елементарних ландшафтів (М.А. Глазовська, 1964, 1988; О.І. Перельман, 1975 та ін.).
За хімічним складом особливе значення має типологія геосистем за елементами, які мають високий вміст (кларк) у геосистемі та енергійно мігрують і накопичуються в ній, визначаючи умови міграції й інших речовин. У геохімії ландшафту такі елементи називаються типоморфними і до них належать Н, Fе, А1, Са, Na, Мg, НС03, SО4, Н2S, СL та ін. За переважаючою роллю певного типоморфного елемента або їх групи виділяються відповідні типи геосистем: 1) кислі (Н), кислі глейові (Н—Fе)—поширені в хвойних лісах; 2) кальцієві (Са), кальцій-натрієві (Са—Nа) — в степах; 3) натрієві (Nа), хлоридно-натрієві (СL—Nа)—в геосистемах степових западин та подів із солончаками тощо (М.А. Глазовська, 1985).
Л.Є. Родін та Н.І. Базилевич (1965) запропонували класифікацію круговоротів зольних елементів та азоту, в якій враховано переважаючі елементи, що залучаються в круговорот, інтенсивність цього обороту (визначається відношенням щорічного опаду до всієї його маси), продуктивність та зональний тип екосистем, зольність рослин. Геосистеми за типом круговороту мінеральних елементів можна розділити на: 1) азотні низько-зольні застійні (розвинуті в тундрі), 2) кальцієво-азотні середньо-зольні сильно загальмованого обороту (поширені в хвойних та дрібнолистих лісах), 3) азотно-кальцієві середньо-зольні загальмованого обороту (широколисті ліси), 4) азотно-кремнієві середньо-зольні інтенсивного обороту (степи), 5) натрієво-хлоридні дуже високо-зольні дуже інтенсивного обороту (солончаки), 6) інші типи, включаючи й такі, що враховують токсичні техногенні елементи, залучені до круговороту (наприклад, Sr-90 в соснових лісах біля Чорнобиля).
Потоки та акумуляція мінеральних речовин у геосистемах багато в чому визначаються ландшафтно-геохімічними бар'єрами, тому інформативною буде типологія геосистем за складом та місцеположенням ландшафтно-геохімічних бар'єрів у їх вертикальній структурі. За цими критеріями виділяються такі типи геосистем: 1) безбар'єрні; 2) фітобар'єрні (лісові ґеосистеми з високим індексом листяної поверхні); 3) різо-педобар'єрні (ґеосистеми, ландшафтно-геохімічні бар'єри яких містяться в межах кореневмісного шару ґрунту) з їх поділом на підтипи залежно від типу бар'єру (наприклад, різо-педобар'єрні глейові, різо-педобар'єрні сорбційні, те ж лужносорбційні, якщо в ґрунті два бар'єри — лужний та сорбційний тощо); 4) педо-бар‘єрні (бар‘єри знаходяться у ґрунті нижче кореневої системи) та їх підтипи; 5) літобар'єрні та їх підтипи; 6) комплексно-бар'єрні (наприклад, фіто-різобар'єрні, педо-літобар'єрні тощо з їх більш детальною характеристикою на рівні підтипів). Більшість геосистем належать до комплексно-бар'єрного типу. Пропоновану типологію можна розвинути за рахунок врахування «ємності» бар'єрів—їх здатності гальмувати інтенсивність міграції речовин.
Екобіоцентрична типологія. Продуктивність та видовий склад рослинних угруповань значною мірою визначаються вмістом у ґрунті поживних речовин (N, Р, К та мікроелементів), тому багатство місцезростання Л.Г. Раменський, Г. Еленберг, П.С. Погребняк та інші екологи вважали одним з головних критеріїв класифікації екотопів. З ландшафтно-екологічного погляду найбільш відповідною можна вважати типологію умов місцезростань за багатством ґрунту елементами живлення, обґрунтовану Д.М. Цигановим (1983). Виділяються такі геосистеми: 1) оліготрофні (вкрай бідні на солі: 34—80 мг/л), 2) семіоліготрофні (солей дуже мало: 75—82 мг/л), 3) субмезотрофні (80—120), 4) мезотрофні (порівняно насичені солями: 100—150); 5) субевтрофні (добра забезпеченість солями: 150—200), 6) евтрофні (найбільша забезпеченість солями при відсутності ознак засолення ґрунтів), 7) пертрофні (забезпеченість солями більша за оптимум, але ще не пригнічує росту рослин).
За ступенем засоленості ґрунтів є такі ґеосистеми: 1) глікофітні (слабко-солонцюваті ґрунти, ознаки пригнічення рослин невиразні), 2) семігалофітні (глибоко-засолені, середньо-солонцюваті ґрунти), 3) субгалофітні (середньо - та сильно-солонцюваті засолені ґрунти), 4) галофітні (солонці та поверхнево засолені ґрунти), 5) супергалофітні (солончаки).