1.3. Поняття тероризму як ефективної стратегічної зброї та його сутність

Звернемо увагу на те, що головною загрозою спокою світу визначається тероризм і це цілком обґрунтовано, зважаючи на його природу. У зв'язку з цим є сенс коротко зупинитися на цьому понятті, його визначенні, природі, формах і методах його прояву та його життєвості.

Як відомо, терор (від лат. terror – страх, жах) – цілеспрямована застрашлива дія.

Тероризм – ідеологія насильства і практика впливу на суспільну свідомість, на ухвалення рішень органами державної влади, органами місцевого самоврядування або міжнародними організаціями, пов'язана із залякуванням населення чи іншими формами протиправних насильницьких дій.

Тероризм виконує "символічну" функцію "залякування", що досягається внаслідок систематичних дій, а також резонансу в суспільстві.

Тероризм – заздалегідь обдумане мотивоване насильство, застосоване проти осіб, що не беруть участь у військових діях, субнаціональними групами або державними агентами.

Тероризм – мотивоване насилля, яке має політичні цілі.

Тероризм – один з варіантів тактики політичної боротьби, пов'язаний із застосуванням ідеологічно мотивованого насильства.

Суть тероризму – насильство з метою залякування. Суб'єкт терористичного насильства – окремі особи або неурядові організації. Об'єкт насильства – влада в особі окремих державних службовців або суспільства в особі окремих громадян (у тому числі іноземців, або держслужбовців інших держав). Крім того – приватне і державне майно, інфраструктури, системи життєзабезпечення.

Мета насильства – добитися бажаного для терористів розвитку подій – революції, дестабілізації суспільства, розв'язування війни з іноземною державою, отримання незалежності певної території, падіння престижу влади, політичних поступок з боку влади і т. д.

Визначення тероризму є складним завданням. Форми і методи терористичної діяльності істотно змінювалися з часом. Це явище має стійку негативну оцінку, що породжує довільне тлумачення. З одного боку, існує тенденція невиправданого розширеного трактування, коли деякі політичні сили без достатніх підстав називають терористами своїх противників, з іншого – невиправданого звуження. Самі терористи схильні називати себе солдатами, партизанами, диверсантами в тилу противника тощо. Звідси труднощі як юридично-правових дефініцій, так і загальнотеоретичного осмислення тероризму.

Обов'язкова умова тероризму – резонанс терористичної акції в суспільстві. Тероризм принципово декларативний. Поширення інформації про теракт, перетворення його на найбільш обговорювану подію є ключовим елементом тактики тероризму. Теракт, який залишився непоміченим або засекречений, втрачає всякий сенс.

Це відрізняє терористичний акт від таких близьких акцій, як диверсія або політичне вбивство. Диверсія – силова акція підривного характеру, яка здійснюється спецслужбами держави. Диверсія цінна безпосередніми втратами, які несе противник, суспільний резонанс операції не цікавить диверсанта і є, навіть, небезпечним. В ідеалі диверсія імітує техногенну катастрофу, нещасний випадок або силову акцію, здійснену іншою силою. Такі диверсії, як політичні вбивства, здійснені спецслужбами, реальні виконавці вважають за краще звалювати на удаваних винних.

Суспільний резонанс на терористичний акт необхідний терористам для зміни суспільних настроїв. Теракти впливають на масову психологію. Терористичні організації демонструють свою силу і готовність йти до кінця, жертвуючи як власними життями, так і життями інших людей. Терорист гучно заявляє, що в цьому суспільстві, на цьому світі є сила, яка ні за яких обставин не прийме існуючий порядок речей і буде боротися з ним до перемоги або до свого кінця.

Терористичний акт:

1. Демонструє суспільству безсилля влади. У тій точці часу і простору, де стався теракт, влада втратила монополію на насильство, були зухвало порушені закони і встановлення влади. У зоні теракту реалізувалася альтернативна влада.

2. Створює прецеденти активної непокори і силового протистояння владі. Ідеологи тероризму називають це "пропагандою дією". Теракт містить у собі заклик до сил, які співчувають справі терористів, приєднатися до активного протистояння владі.

3. Як правило, активізує будь-які сили і настрої, опозиційні до влади, у тому числі і ті, які дистанціюються від тактики тероризму. Теракт трактується як беззаперечна ознака гострої кризи в суспільстві. Все це підштовхує суспільство, а за ним і владу, до поступок політичним силам, що використовують тактику тероризму.

4. Б'є по економіці, погіршує її імідж, знижує інвестиційну привабливість країни та потік міжнародних туристів до неї і т. д.

5. Підштовхує країну до радикалізації політичного курсу, до авторитарних форм правління. Нерідко така еволюція відповідає цілям терористів.

Тероризм є найбільш небезпечним (за критерієм – вкладені ресурси / отриманий результат) способом політичної дестабілізації суспільства. Такі способи дестабілізації, як військова інтервенція, повстання, розв'язування громадянської війни, масові заворушення, загальний страйк і таке інше, вимагають значних ресурсів і передбачають широку масову підтримку тих сил, які зацікавлені в дестабілізації. Для розгортання кампанії терористичних актів досить підтримки порівняно вузького шару суспільства, невеликої групи, згодних на все, крайніх радикалів і достатньо скромних організаційно-технічних ресурсів. Тероризм підриває владу і руйнує політичну систему держави. Юристи відносять терористичні дії до категорії "злочинів проти конституційних основ і безпеки держави".