- •1. Передумови виникнення соціології
- •2. Об’єкт і предмет соціології.
- •5. Структура соц.. Науки
- •6. Функції соціології
- •7.Назва, головний принцип і методи соціології в роботі о.Конта “Курс позитивної філософи-”.
- •8. Розуміння суспільства г.Спенсером в роботі “Основи соціології”.
- •9.Розуміння суспільства к.Марксом в працях “До критики політичної економії-” і “Німецька ідеологія”.
- •10. Проблема людської взаємодії в роботі г.Зіммеля “Соціальна диференціація”.
- •11.Пояснення природи соціального факту в роботі е.Дюркгейма “Правила соціологічного метода”.
- •12. Виклад концепції розуміючої соціології і смислу соціальної дії в роботі м.Вебера “Господарство і суспільство”
- •13. Соц групи як елемент соц.. Структури
- •14. Теорія соціальної стратифікації
- •15. Методологічні підходи до аналізу соціальної стратифікації.
- •16. Соціальна мобільність
- •17. Соц. Інститути у системі соц. Зв’язків.
- •18. Основні ознаки соціальної організації.
- •19. Інтегративна роль цінностей і норм.
- •20. Поняття соціальної норми, її функції
- •21. Спільність і відмінність моралі і права
- •22. Девіантна поведінка
- •23. Етнічні спільноти.
- •25. Соціальні характеристики національно-етнічних утворень, соціальна нерівність
- •26. Урбанізація як тенденція розвитку поселенської структури
- •27. Місто як об’єкт соціального аналізу.
- •28. Соціологічні дослідження соціальних переміщень, способу життя.
- •29. Соціологічний аналіз соціально-демографічної структури населення.
- •30. Поняття культури.
- •31. Функції культури
- •32. Методологічні підходи до аналізу культури.
- •33. Зміни культури
- •34. Концепція "естетичної держави" як предтеча соціології мистецтва та культури
- •35. Філософсько-економічний погляд на фундаментальні проблеми людського буття за умов капіталістичного суспільства. Перехід від ліберальної ідеї "естетичної держави" до марксистського радикалізму
- •36. Свобода як духовний стрижень естетичної самосвідомості та предмет соціологічного розгляду
- •37. Соціологія та психологія мистецтва
- •38. Загальна характеристика проблем, пов'язаних з поняттям "соціологія культури"
- •39. Економічна сфера, її місце в системі суспільних зв'язків
- •40. Структура економіки як соціального інституту
- •41. Функції економіки
- •42. Політика як вираз і закріплення соціальної взаємодії
- •43. Політичне панування, його легітимність.
- •44. Структура політики
- •45. Функції політики.
30. Поняття культури.
Слово "культура" — латинського походження і спершу озна¬чало обробку землі, її культивування. У подальшому цим терміном стали позначати все створене людиною, а під культурою розуміти все, що відрізняє людину, суспільство від природи. Поняття культури якісно характеризує суспільство, виражає міру його прогресу, рівень та міру досягнутого в плані панування над силами природи та своїми власними соціальними зв'язками й відносинами.
У загальному значенні цього слова культура — це системна інтегративна властивість суспільства, що виражає рівень досягну¬того в його розвитку. Це має відношення до всіх типів, видів куль¬тури, її проявів. Під культурою завжди розуміють явища, процеси, відносини, котрі якісно відрізняють суспільство, людину від приро¬ди, є результатом соціальної взаємодії.
Культура — поняття складне, багатогранне. Її можна розгля¬дати різнопланово. Звідси різноманітність соціологічних визначень культури. У широкому значенні слова культура — це соціальний механізм взаємодії (методи, способи, зразки, засоби взаємодії) осо¬бистості, спільноти з життєвим середовищем (природним та со¬ціальним), який забезпечує передачу досвіду і розвиток реформа¬торської діяльності.
У вузькому значенні слова — це цінності, переконання, зраз¬ки, норми поведінки, властиві певній соціальній групі, певному суспільству. Навряд чи можна протиставляти одне одному поняття культури у вузькому та широкому значеннях цього слова, бо культурою є не самі по собі цінності, норми, а цінності, норми як засоби, котрі забезпечують підтримку діяльності та її розвиток.
У залежності від рівня, масштабів, форм соціальної взаємодії розрізняють типи, види та форми культури. Так, кожне конкретне суспільство створює протягом своєї історії власну суперкультуру, яка передається з покоління в покоління. Соціальні спільноти ви¬робляють свою культуру. Кожний вид діяльності також пов'язаний з формуванням відповідного виду культури і т. п.
Тому поряд із загальнолюдською культурою та суперкультурою виділяються субкультури — моделі переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, характерних для тієї чи іншої соціальної спільноти. Наприклад, професійна, національна, кон¬фесійна (християнська, мусульманська та ін.) субкультури. Моделі, що сприймаються суспільством як дивні, визивні, конфронтаційні щодо домінуючої культури, субкультур, визначаються як контркультури. До них належать, приміром, молодіжна контркультура, яка сформувалася на основі руху "хіпі" у 60-х роках, расистські мо¬делі ку-клукс-клана, моделі расистського напрямку у розвинутому цивілізованому суспільстві і т. п.
Історично склалися дві форми культури: висока (елітарна) та народна (фольклорна). Елітарна включала в себе перш за все кла¬сичну музику, живопис, літературу, які створювали професіонали високого рівня. Народна культура включала фольклор, пісні, танці, казки, міфи, які створювали люди у повсякденному житті. Як пра¬вило, елітарна культура створювалася та задовольняла потреби небагатьох, народна ж була пов'язана з життям широких народних мас.
У сучасному суспільстві в зв'язку з розвитком ЗМІ виникає що одна форма — масова культура, котра апе¬лює до всіх і розрахована на масове споживання.
Культура — це не свідомість взагалі, не просто ряд духовних елементів (уявлення, знання, переконання, цінності, норми та ін.), а спосіб, метод ціннісного опанування дійсності. Це вміння і навички застосування знань, норм тощо. Це те, що втілюється в практичну діяльність, в стійкі повторювані зразки і моделі дійсності.