28. Соціологічні дослідження соціальних переміщень, способу життя.

Постійним предметом дослідження соціологів є соціальний склад і соціальні переміщення в місті. У м. Києві в 70-і і 80-і роки проводилося масштабне дослідження соціальних переміщень. Було виявлено, що в м. Києві тільки 37 % жителів складають ті, хто в ньому народився, 27 % переїхали в Київ з інших міст, 36 % вихідці із села. Тобто 2/3 жителів відносяться до маргіналів. Усі ці групи відрізняються одна від одної за ціннісними орієнтаціями, соціальною активністю, освітою, культурою та іншими характеристиками.

Активно вивчаються соціологами міський спосіб життя, його протиріччя, екологічні проблеми.

Для міського способу життя на відміну від сільського характерна "велика розмаїтість форм трудової діяльності, "великий вибір соціальних позицій, "постійне інтенсивне соціальне переміщення, а отже, "великі можливості для розвитку здібностей людини, "самоосвіти, "споживання культурних цінностей. Цьому сприяє розвиток сфери обслуговування, але, з іншого боку, підсилюється залежність жителя міста від підприємств торгівлі і побутового обслуговування, зростає соціальна суперечливість життя. Якщо в сільській місцевості переважає спілкування за територіальним принципом, то в міському середовищі — за виробничим.

Спосіб життя звичайно визначається як сукупність стійких, типових, реальних форм життєдіяльності, узятих у єдності з її умовами.

У міському способі життя виявляються і негативні наслідки урбаністичного процесу.

Демографічні негативні наслідки виражаються:

• в нестійкості родини,

• в зниженні природного приросту населення,

• в погіршенні здоров'я.

Економічні виражаються:

• в збільшенні витрат на соціальну інфраструктуру,

• охорону навколишнього середовища,

• у транспортних витратах.

До соціальних наслідків відносяться:

• великі витрати на переміщення до місця роботи,

• до місць відпочинку,

• ослаблення соціального контролю,

• зростання поведінки, що відхиляється,

• зростання соціальної напруженості.

Соціально-психологічні витрати — це:

• ослаблення родинних зв'язків,

• анонімність спілкування і пов'язана з ними самітність,

• зростання емоційних психологічних навантажень.

Екологічні — це:

• руйнування навколишньої природи,

• забруднення води,

• повітря і т. п.

Найважливішим завданням соціології є вивчення соціально-демографічної структури населення міста. Остання включає статевовікову, сімейну і генетичну структури. Об'єктом аналізу при цьому виступає кількість і якість населення, яка виражається через чисельність і темпи зростання, чисельність і склад родин, структуру населення за статтю, віком, здоров'ям.

29. Соціологічний аналіз соціально-демографічної структури населення.

Соціально-демографічна структура – це результат накладання демографічних структур (статевої, вікової, сімейної) на соціальну. Статистичними параметрами в таких випадках є: народжуваність, смертність, шлюб, розлучуваність, міграційний обмін населення між міською і сільською місцевостями, а також між різними територіями.

Оптимальна структура за статтю передбачає рівний роз поділ чоловіків і жінок у суспільстві.

У цьому розумінні важливого значення набувають такі ка тегорії, як біологічні та соціальні ознаки статі. Біологічна стать у простому визначенні означає біологічні ( фізичні і ге нетичні) розбіжності між чоловіками і жінками. Те, що жінки здатні народжувати дітей, а чоловіки — ні, має велике значен ня для визначення місця і ролі жінок і чоловіків у суспільстві.

Соціальна стать означає сукупність норм поведінки і пози цій, які асоціюються з особами чоловічої і жіночої статі в будь-якому суспільстві.

Тип вікової структури населення можна встановити за співвідношенням таких груп: 1) діти та підлітки до 16 років; 2) молоді люди від 16 до 30 років; 3) люди середнього віку 30— 55 років; 4) люди 55 років і старші.

З огляду на вікову структуру слід згадати про різницю у ві ці; це ще й різниця колективного соціального і політичного досвіду вікових груп, певних поглядів, неузгодження яких у мінливому суспільстві може призвести до конфліктів.

Що стосується сімейного стану, то тут розрізняють, по-перше, належність людини до сім’ї і, по-друге, соціальну роль, яка в ній виконується.

Отже, об’єктом аналізу демографічної підструктури є кількість і якість населення, що виражається через чисель ність і темпи зростання, чисельність і склад сімей, структуру населення за статтю, віком, станом здоров’я.

Основні категорії, що пов’язані з останнім, — народжува ність, смертність, шлюбність і міграція.

Народжуваність — частота дітонародження у тій чи ін шій сукупності населення. Вона виражається відношенням кількості народжених дітей до тієї чи іншої чисельності насе лення (наприклад, до загальної кількості, до жінок дітородно го віку і т.ін.). Біологічним підгрунтям народжуваності є здат ність людини до відтворення потомства. Потенційна можли вість дітонародження (плідність) реалізується у сукупності жінок у результаті репродуктивної поведінки, яка в суспіль стві детермінована системою соціально обумовлених потреб і врегульована соціальними та культурними нормами, тради ціями, громадською думкою.

Смертність — це процес вимирання населення. Він скла дається з сукупності одиничних смертей, які настають у різ ному віці серед різних верств населення. Її вимірюють відно шенням кількості померлих до чисельності всього населення або його окремих груп, диференційованих за статтю, віком, соціальною належністю, територією.

У широкому розумінні шлюбність — це всі процеси, що характеризують укладання та припинення шлюбів, тобто всі зміни шлюбного стану. Шлюбність — процес утворення под ружніх пар, який включає укладання як перших, так і повтор них шлюбів.

З поняттями кількості й якості населення тісно пов’язана категорія міграції. Під останньою розуміють усі види перемі щень у просторі, що призводять до зміни географічного роз міщення населення, його густоти та заселеності територій. Міграції супроводжуються збільшенням або скороченням чисельності населення, зміною його статево-вікового, сімей ного, шлюбного та етнічного складу, соціальної структури те риторіальних спільнот як у місцях виходу, так і в місцях посе лення мігрантів.

Оцінюючи соціально-демографічну ситуацію в Україні, можна сказати, що країна нині переживає стан демографіч ної кризи.