20. Поняття соціальної норми, її функції

Соціальні норми подібно іншим цінностям виконують функції оцінки й орієнтації особистості, спільності. Разом з тим вони не обмежуються цими функціями. Норми здійснюють регулювання, поведінки і соціальний контроль за поведінкою. Вони носять яскраво виражений вольовий характер. Це не тільки вираз думки, але і вираження волі. При цьому, на відміну від індивідуального волевиявлення, норма виражає типові соціальні зв'язки, дає типовий масштаб поведінки. Норма не тільки оцінює і орієнтує подібно ідеям, ідеалам, а й наказує. Її характерною рисою є імперативність. Це єдність оцінки і розпорядження.

Соціальні норми - це правила, що виражають вимоги суспільства, соціальної групи до поведінки особистості, групи в їхніх взаєминах один з одним, соціальними інститутами, суспільством в цілому. Регулюючий вплив норм полягає в тому, що вони встановлюють межі, умови, форми поведінки, характер відносин, цілі і способи їх досягнення. Внаслідок того, що норми передбачають і загальні принципи поведінки, і конкретні його параметри, вони можуть давати більш повні моделі, еталони належного ніж інші цінності.

Соціальна норма (з лат. — керівне начало, правило, зразок) — загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп.

Соціальні норми виконують функції інтеграції, упорядкування, підтримання функціонування суспільства як системи взаємодій індивідів і груп. За допомогою соціальних норм вимоги суспільства переводяться в еталони, моделі, стандарти поведінки цих груп і в такій формі адресуються особистості. Соціальна поведінка людини, реалізація її як особистості, виконання соціальних функцій тощо забезпечуються засвоєнням і втіленням у поведінці саме соціальних норм, які диктує їй певна соціальна група.

Соціальні норми можуть бути універсальними (стосуються кожного індивіда суспільства) й окремими (стосуються певної сфери діяльності, наприклад, професійної, або пов'язні з певною статусною позицією чи соціальною роллю). Необхідна умова дієвості соціальних норм — їх відповідність усталеним у даному суспільстві цінностям.

Порушення норм викликає більш конкретну і чітку негативну реакцію з боку соціальної групи, суспільства, його інституціональних форм, спрямовану на подолання відхиляється від норми поведінки. Тому норми є більш дієвим засобом боротьби з девіацією, забезпечення порядку, стійкості суспільства. Норми виникають внаслідок потреби в певній поведінці. Так, наприклад, однією з найстародавніших норм була норма чесного ставлення до своєї частки у громадському працю. На зорі людства можна було вижити тільки дотримуючись даної норми. Вона з'явилася в результаті закріплення повторюваних необхідних спільних дій. Цікаво, что1 ця норма не втратила свого значення і в даний час, хоча її живлять інші потреби, актуалізують інші фактори.

Різноманіття соціальної реальності, соціальних потреб породжує і різноманіття норм. Класифікувати норми можна за різними підставами. Для соціолога має значення виділення норм по суб'єктам, носіям норм. У цій підставі виділяють загальнолюдські норми, норми суспільства, групові, колективні. У сучасному суспільстві спостерігається складна колізія цих норм. По об'єкту або сфері діяльності розмежовуються норми, що діють в області певних видів відносин: політичні, економічні, естетичні; релігійні і т.д. За змістом: норми, що регулюють майнові відносини, спілкування, забезпечують права і свободи особи, що регламентують діяльність установ, взаємини між державами і т.д. За місцем у нормативно-ціннісній ієрархії: основні і другорядні, загальні і конкретні. За формою освіти і фіксації: жорстко фіксовані і гнучкі. За масштабами Застосування: загальні і локальні. За способом забезпечення: спираються на внутрішнє переконання, громадську думку або на примус, на силу державного апарату. По функціях: норми оцінки, що орієнтують, контролюючі, регламентуючі, каральні, що заохочують. За ступенем стійкості: норми, що спираються на соціальну звичку, на звичай, традиції, і не мають такої підстави і ін