
- •1. Передумови виникнення соціології
- •2. Об’єкт і предмет соціології.
- •5. Структура соц.. Науки
- •6. Функції соціології
- •7.Назва, головний принцип і методи соціології в роботі о.Конта “Курс позитивної філософи-”.
- •8. Розуміння суспільства г.Спенсером в роботі “Основи соціології”.
- •9.Розуміння суспільства к.Марксом в працях “До критики політичної економії-” і “Німецька ідеологія”.
- •10. Проблема людської взаємодії в роботі г.Зіммеля “Соціальна диференціація”.
- •11.Пояснення природи соціального факту в роботі е.Дюркгейма “Правила соціологічного метода”.
- •12. Виклад концепції розуміючої соціології і смислу соціальної дії в роботі м.Вебера “Господарство і суспільство”
- •13. Соц групи як елемент соц.. Структури
- •14. Теорія соціальної стратифікації
- •15. Методологічні підходи до аналізу соціальної стратифікації.
- •16. Соціальна мобільність
- •17. Соц. Інститути у системі соц. Зв’язків.
- •18. Основні ознаки соціальної організації.
- •19. Інтегративна роль цінностей і норм.
- •20. Поняття соціальної норми, її функції
- •21. Спільність і відмінність моралі і права
- •22. Девіантна поведінка
- •23. Етнічні спільноти.
- •25. Соціальні характеристики національно-етнічних утворень, соціальна нерівність
- •26. Урбанізація як тенденція розвитку поселенської структури
- •27. Місто як об’єкт соціального аналізу.
- •28. Соціологічні дослідження соціальних переміщень, способу життя.
- •29. Соціологічний аналіз соціально-демографічної структури населення.
- •30. Поняття культури.
- •31. Функції культури
- •32. Методологічні підходи до аналізу культури.
- •33. Зміни культури
- •34. Концепція "естетичної держави" як предтеча соціології мистецтва та культури
- •35. Філософсько-економічний погляд на фундаментальні проблеми людського буття за умов капіталістичного суспільства. Перехід від ліберальної ідеї "естетичної держави" до марксистського радикалізму
- •36. Свобода як духовний стрижень естетичної самосвідомості та предмет соціологічного розгляду
- •37. Соціологія та психологія мистецтва
- •38. Загальна характеристика проблем, пов'язаних з поняттям "соціологія культури"
- •39. Економічна сфера, її місце в системі суспільних зв'язків
- •40. Структура економіки як соціального інституту
- •41. Функції економіки
- •42. Політика як вираз і закріплення соціальної взаємодії
- •43. Політичне панування, його легітимність.
- •44. Структура політики
- •45. Функції політики.
15. Методологічні підходи до аналізу соціальної стратифікації.
Соціальна стратифікація —1) це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві в даний історичний проміжок часу; 2) це нашарування груп, що мають різний доступ до соц. благ, залежно від свого місця у соц. ієрархії.
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ СОЦІАЛЬНОЇ СТРА ТИФІКАЦІЇ
Функціоналістський підхід |
Конфліктологічний підхід |
Еволюційний підхід |
1. Стратифікація природна, необхідна, неминуча, бо пов'язана з багатоманітністю потреб, функцій і соціальних ролей. 2. Винагорода здійснюється у відповідності з роллю і тому справедлива. 3. Стратифікація забезпечує оптимальне функціонування суспільства. |
1. Стратифікація не необхідна, але й не неминуча. Вона виникає з конфлікту груп. 2. Стратифікація несправедлива, її визначають інтереси можновладців. 3. Стратифікація утруднює нормальне функціонування суспільства. |
1. Стратифікація не завжди є необхідною і корисною. Вона з'являється не лише в силу природних потреб, але й на основі конфлікту, що виникає у результаті розподілу додаткового продукту. 2. Винагорода може бути справедливою і несправедливою. Стратифікація може сприяти, а може утруднювати розвиток. |
Стратифікацію можна визначити як структуровані нерівності між різними групуваннями людей. Стратифікацію можна уявити як геологічне нашарування різних скельних порід земної поверхні. В такому разі сучасне суспільство можна розглядати як ієрархію "пропорцій" — з привілейованими нагорі й знедоленими внизу.
Е. Гідденс
Розшароване, багаторівневе суспільство в даному випадку можна порівняти з геологічними нашаруваннями ґрунту або різнокольоровими пластами кондитерського виробу.
Отже, соціальна стратифікація — необхідне, неминуче і універсальне явище, пов'язане з природною різноманітністю функцій соціальних ролей.
Суспільство не тільки допускає ієрархію статусного становища груп, окремих індивідів, що до них належать, але й сприймає її як джерело, імпульс для свого розвитку. Соціальна стратифікація вказує на нерівність в суспільстві, його поділ за певним критерієм чи їх сукупністю на стійкі групи, які мають неоднаковий вплив на суспільне життя. Якщо соціальна нерівність потрібна для раціоналізації суспільного устрою, то проблемою залишається вибір критерію нерівності, який би забезпечив стабільність суспільства, його прогрес.
Критерії стратифікації |
• дохід; • освіта; • влада; • престиж |
16. Соціальна мобільність
Соціальна структура суспільства завжди передбачає групування його елементів. Критерієм їх диференціації чи інтеграції є їх позиція щодо певних суспільних ресурсів (влада, власність), виконувані у суспільстві функції (соціальна роль), соціальний статус (ієрархічне місце в суспільстві), єдність культурних норм і цінностей (культурна ідентичність) та ін. Факторів, що визначають структурну організацію суспільства, багато, і їх необхідно брати до уваги. Залежно від критерію виділяють сімейно-побутову, релігійну, соціально-політичну, освітню та інші підструктури суспільства.
Як історичний феномен, соціальна структура суспільства перебуває в постійному розвитку. Його динаміка залежить насамперед від соціальної мобільності елементів соціальної структури.
Соціальна мобільність — міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.
Соціальні переміщення є виявом соціальної мобільності, яка виражається у зміні класової належності індивідів, у переходах з однієї внутрікласової групи до іншої, міграції сільських жителів до міста і навпаки. За напрямом переміщення розрізняють вертикальну соціальну мобільність — посадове, кваліфікаційне зростання чи декваліфікація, перехід до групи та верстви з вищим чи нижчим статусом, і горизонтальну соціальну мобільність — рух між соціально однорідними позиціями й категоріями населення. Обидва види переміщення переплітаються, взаємодіють.
Соціальну мобільність зумовлюють об'єктивні обставини:
— структурні зрушення в економіці;
Схема 8. Види соціальної структури суспільства
-— зміни характеру й змісту суспільного розподілу праці й відносин власності;
— послаблення закріпленості працівників за соціально та економічно нерівноцінними видами діяльності.
Соціальні переміщення між групами складні, супроводжуються певними соціальними наслідками, найістотнішим з яких є постійна наявність перехідних (маргінальних) верств щодо певних соціальних спільнот.