- •Ткаченко Олександр Миколайович Принципи і категорії психології. — Київ, "Вища школа", 1979
- •Розділ і структура психології як системи знань і логіка її розвитку (до постановки проблеми)
- •Розділ іі принципи психологічної науки
- •Розділ III психофізіологічна проблема
- •Розділ IV психогностична проблема та категорія «образ»
- •Розділ V психопраксична проблема і категорія «дія»
- •Розділ VI категорія мотиву і проблема активації поведінки
- •Розділ VII психосоціальна проблема і категорії, що фіксують суспільно зумовлений рівень активності поведінки
- •Розділ VIII особистість та її відображення в категоріальному ладі психології
- •Післямова
Післямова
В рішеннях XXV з'їзду КПРС підкреслюється важливість дальшого розвитку фундаментальних наукових досліджень та зміцнення їх зв'язку з практикою. В психологічній науці до актуальних фундаментальних розробок належить насамперед проблема науково-категоріального синтезу знань, успішне вирішення якої має важливе значення для поглиблення і збагачення психологічної теорії, для практики оптимізації процесів перспективного планування та організації подальших досліджень, для удосконалення змісту і методів викладання психологічних дисциплін. Суттєвою ланкою в підготовці науково-категоріального синтезу психологічних знань є розробка основних пояснювальних принципів психології і визначення способів їх взаємозв'язку, а також вивчення становлення і тенденцій розвитку категорій психології, розробка їх системи.
Проведене історико-теоретичне дослідження головних тенденцій розвитку категоріального ладу психології дозволило зробити деякі попередні висновки щодо загальної природи і взаємозв'язку окремих його елементів – категорій, принципів, методологічних проблем. Розвиток категоріального ладу психології підкоряється загальним закономірностям еволюції наукового знання, позначуваним у наукознавстві як логіка розвитку науки. Основні тенденції розвитку психологічного пізнання, що здійснюється під безпосереднім впливом потреб суспільно-історичної практики, виявляються зумовленими як продуктивними зв'язками психології з іншими науками, так і внутрішніми закономірностями її розвитку. Логіка розвитку психологічної
194
науки має дві форми прояву – зовнішню і внутрішню.
Міждисциплінарні зв'язки суттєво впливають на зміну предмета і теоретико-пізнавальних засобів психології. Закономірний характер впливу міждисциплінарних зв'язків на розвиток психологічної науки складає «зовнішню» логіку її розвитку. Закономірності еволюції її власної структури, зокрема принципів, категорій, методологічних проблем психології, складають «внутрішню» логіку розвитку психології.
Проявом логіки розвитку психології є закономірна послідовність викристалізування окремих ланок її категоріального ладу. Розробка категоріального ладу психології здійснювалась поетапно і поелементно: при послідовному вичленуванні окремих категорій спостерігалось звуження проблематики психологічних досліджень до одного з аспектів психіки при редукції інших її сторін (категоріальний редукціонізм). Певний елемент категоріального ладу вивчався якщо не цілком ізольовано, так при помітній недооцінці інших. Окремі категорії вичленовувались і розроблялись зусиллями цілих наукових шкіл і напрямків. Установка на розробку певного елемента категоріального ладу виступала об'єктивною основою консолідації наукової школи.
В свою чергу, наукові школи в психології реалізовували об'єктивні потреби розвитку науки, що знаходило вияв у вивченні окремих сторін психічної реальності, які відображувались в особливих психологічних категоріях.
Вирішальним фактором подолання різних типів редукціонізму (дисциплінарного, категоріального, рівневого), конструктивізму, елеваціонізму, вчень про психічну причинність є творче застосування в процесі аналізу природи психічних явищ і шляхів їх пізнання системи пояснювальних принципів психологічної науки, центральним серед яких е принцип детермінізму. Розробка цього принципу в історії психології була підпорядкована визначенню специфіки психічних явищ і способу відображення їх в системі взаємопов'язаних категорій. Історичні форми детерміністичного пояснення природи психіки виступили відображенням як логіки розвитку об'єкта дослідження, так і закономірностей його пізнання.
195
Розробка методологічних проблем психології спирається на певну «мережу» принципів наукового дослідження – принципи детермінізму, відображення, практики, розвитку, історизму. Вони становлять методологічну основу дослідження психофізіологічної, психогностичної, психопраксичної та інших проблем Уся «мережа» принципів має накладатись на будь-яку методологічну проблему, але для певної проблеми наріжним, базисним, є один з цих принципів. Так, принцип відображення є визначальним у розробці психогностичної проблеми. Застосування принципу практики – обов'язкова умова для успішного аналізу психопраксичної проблеми. Принцип детермінізму е вихідним у дослідженні психоактиваційної проблеми.
Аналіз показує, що в межах згаданих методологічних проблем психології вивчались і викристалізовувались конкретно-наукові психологічні категорії. Формування категорій здійснювалось у рамках певних методологічних проблем. Так, дослідження психогностичної проблеми сприяло формуванню категорії образу, в якій фіксувався пізнавально-інформаційний аспект психіки. Вивчення психопраксичної проблеми неминуче вело до вирізнення категорії дії, яка охоплювала інший – регулятивно-праксичний – бік психічного життя. Категорія мотиву сформувалась як результат розробки психоактиваційної проблеми – питання про «психодинаміку», про «психоенергетику» поведінки. Психосоціальна проблема пов'язана з дослідженням соціопсихічного рівня поведінки людини, цей рівень обіймається в цілому циклі категорій. Категорія особистості формувалась як результат синтезу розробок ряду методологічних проблем психології.
Психологічні категорії діставали в історії психології різне трактування залежно від пояснювальних принципів, якими керувались дослідники. Так, правильно схоплений один з аспектів психіки – праксичний – набув спотвореної інтерпретації в біхевіоризмі, бо спирався на філософський принцип прагматизму. Феноменологія Е. Гуссерля через складні опосередкування знайшла свій вияв у трактуванні категорії образу гештальтпсихологами. Принципи механістичного детермінізму, які в їх послідовній реалізації ставали індетерміністичними, лягли в основу розробки
196
З. Фрейдом категорії мотиву. Сказане свідчить, що категорії психології невідривні як від методологічних проблем психології, так і від принципів, на основі яких вони розробляються. Справді наукового трактування набули категорії в психологічних дослідженнях, які спираються на марксистську методологію. Категорія образу, як і психогностична проблема, продуктивно досліджується на базі марксистського принципу відображення разом з іншими принципами. Аналіз категорії дії разом з психопраксичною проблемою набув діалектико-матеріалістичного характеру завдяки використанню принципу єдності структури діяльності і структури психіки. Категорія мотиву і психо-активаційна проблема виповнюються конкретно-науковим змістом завдяки застосуванню в конкретних дослідженнях діалектико-матеріалістичного принципу детермінізму. Цей міцний зв'язок категорії, методологічної проблеми і принципу їх дослідження дає підставу думати, що вони утворюють немов би «вузол», вплетений в єдину систему, і безліччю ниток зв'язаний з іншими її елементами. Так, категорія дії, психопраксична проблема, принцип практики як єдине «ядро» структури наукової психології пов'язані з іншими структурними угрупованнями, зокрема, категорією образу, психогностичною проблемою, принципом відображення.
Кожний рівень активності поведінки обіймається в «мережі» відповідних категорій. Вивчення тенденцій розвитку категоріального ладу психології показує, що при переході від одного досліджуваного рівня до іншого ускладнюється і збагачується категоріальна «мережа», відображуючи ускладнення об'єкта дослідження. Кожний з трьох виділених рівнів активності поведінки описується у відповідних циклах категорій: а) організм: образ, дія, мотив; б) індивід: спілкування – відособлення; свідомість – несвідоме; психосоціальний образ, психосоціальна дія, психосоціальна мотивація: в) особистість: самосвідомість-надсвідо-ме; самооцінка, свобода вибору, творча мотивація.
Тільки перша група категорій, що фіксує психофізіологічні параметри поведінки, розроблена в сучасній психології задовільно. Лише стосовно пізнання цього рівня можна сказати, що психологія утвердила
197
себе як самостійна наука, дві останні групи категорій починають тільки розроблятись.
Здійснена тут спроба систематизації принципів та категорій психології має попередній, пошуковий характер. Необхідна ще значна дослідницька праця, щоб на основі марксистсько-ленінської методології розробити струнку і закінчену систему психологічних категорій.
