3. Населення села Старий Збараж

До 1939 року в селі Старий Збараж проживало 1250 мешканців, у тому числі 215 українців, 5 поляків, 1020 латиників та 10 жидів.

На початку грудня 1945 року в Старий Збараж приїхали українські переселенці з Польщі (153 родини), яким прийшлося цілу зиму проживати разом з поляками. Весною 1946 року польські родини виїхали з села на польську територію.

За даними останнього перепису на території села проживає 768 жителів, з яких 761 українець, 5 поляків, 1 білорус та 1 казах.

Станом на 1 січня 2010 року в селі Старий Збараж налічується 181 двір, в яких проживають 633 жителі.

Щодо природного руху населення, то селі Старий Збараж спостерігаються такі тенденції: смертність перевищує народжуваність; природний приріст населення є від’ємним; протягом останніх 5-ти років у селі помітна тенденція зростання народжуваності.

Якщо аналізувати механічний рух жителів села, то тут спостерігається подібна картина: кількість осіб, які виїжджають за його межі, є більшою за кількість осіб, які приїжджають у село, тому можна сказати, що у селі Старий Збараж механічний приріст населення також має від’ємні значення. Еміграція жителів села пов’язана в основному з тим, що люди їдуть за кордон у пошуках «кращої долі», тобто на заробітки, і більшість з них залишається там жити.

Основними регіонами світу, куди емігрують жителі Старого Збаража, є Західна Європа та Росія.

На початку ХХстоліття в Старому Збаражі існувало дві конфесії: греко-католицька та римо-католицька, це було пов’язано із тим, що село населяли крім українців ще й поляки. У післявоєнний час, внаслідок переселення поляків на свою територію, національний склад населення Старого Збаража стає однорідним, а римо-католицька конфесія зникла. Сьогодні на території села діє Православна церква Київського патріархату.

4. Соціально-економічний розвиток населеного пункту

На пайових землях селян, які орендують ТОВ «Агродар» та фермерські господарства «Земля», «Нива»,та «Марія», дають високі врожаї озима пшениця, цукрові буряки, ячмінь.

Добре родять в даній місцевості картопля, овочеві культури, фруктові дерева: яблуні, груші, сливи, вишні, волоський горіх.

В Старому Збаражі з 1974 року діє кам’яно-дробильний кар’єр, який з 2001 року іменується як ВАТ (відкрите акціонерне товариство) «Тернопільський кар’єр», де працює 21 працівник.

Із 1985 року у селі діє НВЗ (навчально-виховний заклад) «Школа І-го ступеня - дитячий садок», де навчаються учні 1- 4 класів та працює мішана група дошкільнят.

Також у Старому Збаражі працює ФАП (фельдшерсько-акушерський пункт), маркет «Теко», магазин «Господарські товари», магазин - бар «Калина». Щоденно до села Старий Збараж з Тернополя 6 разів на день курсує автобус, а в робочі дні зі Збаража є ще два місцевих рейси.

Старий Збараж - колишній центр Збаразького князівства. Здавна тут жили русини - українці. Але під дією польської адміністрації та монастиря Бернардинів частина українців ополячилася. Крім того з Польщі сюди приїхали поляки - переселенці. Але з приходом на старозбаразьку парафію отця Наконечного, свідомого українця, виховна робота направилася. В 90- ті роки XIX ст. він відкрив та організував роботу в читальні «Просвіта». Вона швидко міцніла та розвивалася,зростала й читацька бібліотека. Сам о. Наконечний виступав у читальні з цікавими доповідями історичного і релігійного змісту, заохочував присутніх до дискусій та читання книжок.

Церковний дяк Михайло Луб’янецький організував просвітянський хор молоді сіл Старий Збараж та Залужжя, який виступав з концертами в читальні та брав участь в церковних богослужіннях.

У 1883 році в Старому Збаражі проживав Знатний чоловік - Тит Редьчук, який багато зробив для економічного піднесення села. Він першим, рало замінив плугом, придбав січкарню, купив ручну молотарку, гаки, борони тощо. Це допомогло зміцнити сільське господарство та внести зміни в селі. Закінчивши чотиримісячні курси ветеринарії, він при «Просвіті» організував курси для селян. Під час Першої світової війни Редьчук був заарештований царською адміністрацією. Звільнено його було під час революції 1917 року. Його сини брали участь у визвольних змаганнях за українську державність.

Великим патріотом - українцем був Дідух Дмитро Васильович. Симпатик ОУН й УПА, він ніяк не міг миритися з радянським комуністичним режимом. За активну антирадянську агітацію 18. 06. 1951 року його було заарештовано Збаразьким РВ МБД та засуджено на 25 років Тернопільським обласним судом, щоправда 22. 06.1956 року - звільнено. Дмитро повернувся в Старий Збараж і зайнявся організацією та роботою з сільським церковним хором. Музична освіта і копітка праця довели те,що даний хор займав призові місця не лише в районі, а й на обласних оглядах як сільський колектив.

На підтримку «помаранчевої» революції в Києві на майдані «Свобода» в грудні 2004 року зі Старого Збаража учасниками були Маримуха Петро Антонович, Домбик Олег Іванович, Домбик Любомир Іванович, Забурський Василь Васильович, Забурський Ігор Васильович, Дзюбин Віталій Євгенович, Дуда Микола Михайлович, Кударевко Уляна Володимирівна, а також Ратушний Дмитро Михайлович.