2. Укладання міжнародного комерційного контракту

Для виникнення юридично значимого МКК необхідні відповід­ні умови, без яких такий контракт не можна вважати дійсним. Згідно з чинним законодавством такими умовами є:

• ділова угода осіб, що беруть участь в укладенні контракту;

• правоздатність і дієздатність осіб, які укладають контракт;

• узгодженість волі сторін;

• предмет контракту;

• основа контракту.

Як правило, сторони вступають у переговори для того, щоб досягти згоди. Розглянемо детальніше особливості переговорів.

1. Переговори жодним чином не зобов’язують їх учасників і, кожна із сторін має право перервати їх у будь-який момент за власним бажанням.

2. Сторона, що вела переговори, не маючи намірів укладення контракту, несе відповідальність за збитки, спричинені внаслідок ведення переговорів.

3. Сторона, яка вела переговори з наміром укладання контракту, але потім відмовилась від своїх намірів без достатніх на те підстав, також несе відповідальність за збитки, заподіяні іншій стороні.

4. Відшкодування збитків, заподіяних іншій стороні, внаслідок порушення обов’язку вести переговори свідомо.

5. Обов’язок конфіденційності. Якщо сторони заінтересовані в тому, щоб визначена інформація, яка передається іншій стороні, не була розголошена чи використана з тією чи іншою метою, ніж та, для якої вона передавалась, вони заявляють таку інформацію як конфіденційну. Порушення конфіденційності накладає обов’я­зок компенсувати можливі збитки.

6. Кожна зі сторін сплачує власні витрати на підготовку до ук­ладення контракту. Загальні витрати сплачуються в рівних частках.

7. Попередній контракт (Додаток 1). В кінці переговорів дуже часто досягається угода сторін у вигляді попереднього контракту, тобто угоди, з огляду на яку сторони зобов’язуються укласти пізніше основний контракт. Якщо сторона попереднього контракту відмовляється від укладання основного, то друга сторона має право звернутися в суд чи арбітраж з позовом щодо примушення укладання контракту, а також про компенсацію збитків.

Згідно з українським законодавством діє визначений порядок укладання контракту, тобто встановлена процедура, відповідно до якої угода сторін про встановлення контрактних відносин вва­жається досягнутою, а контракт оформленим. Ця процедура скла­дається з двох частин: пропозиції про укладання контракту (оферти) однієї сторони і прийняття цієї пропозиції іншою стороною (акцепт).

Пропозиція (оферта) волевиявлення правоздатного суб’єкта МКО, яке вміщує суттєві складові майбутнього контракту, зроблена з наміром укласти контракт. Щоб пропозиція про укладання контракту вважалася дійсною, вона повинна відповідати конкретним вимогам, а саме:

1. адресат пропозиції — одна або кілька конкретних осіб;

2. свобода волевиявлення;

3. правоздатність і дієздатність суб’єктів;

4. серйозність;

5. кваліфікованість;

6. вміщувати суттєві пункти майбутнього контракту.

Розрізняють два види оферти: тверду і вільну.

Тверда оферта — це документ, в якому надається письмова пропозиція на продаж визначеного товару, надісланий продавцем одному можливому покупцеві, де вказуються суттєві умови майбутнього контракту і визначено строк дії оферти (Додаток 2).

Вільна оферта — це документ, який може бути виданий на одну і ту саму партію товару кільком можливим покупцям; не зв’язує продавця своєю пропозицією і не встановлює строк для відповіді (Додаток 3).

Відміна пропозиції укладання контракту.

Згідно з Віденською конвенцією про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) і Принципів міжнародних комерційних контрактів (UNIDROIT, 1994 р.), оферта може бути відмінена, якщо повідомлення про відміну отримано адресатом оферти раніше або в той самий момент, коли оферта отримана.

Відкликання оферти.

Відповідно до міжнародного права оферта може бути відкликана, якщо повідомлення про відкликання буде отримане адресатом оферти до відправки ним акцепту.

Однак пропозиція не може бути відкликана: а) при невідкликаній оферті і б) за умови, коли адресат оферти покладається на невідкликаність оферти.

Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) — це волевиявлення одного суб’єкта. Такому акцепту притаманні всі властивості пропозиції (Додаток 4).

Акцепт — заява або інша поведінка адресата оферти, яка виражає його згоду з офертою.

Форми прийняття пропозиції (оферти):

1. безумовний акцепт оферти;

2. акцепт контроферти;

3. прийняття пропозиції і мовчання протилежної сторони;

4. прийняття пропозиції із запізненням.

Безумовний акцепт оферти.

Пропозиція (оферта) повинна бути прийнята без жодних обмовок або обмежень.

Акцепт контроферти.

За наявності обмежень або обмовок можна говорити про нову пропозицію, де сторони помінялись місцями: ініціатор виступає в ролі особи, що приймає пропозицію, а той, хто приймає пропозицію, перетворюється на ініціатора.

Прийняття пропозиції і мовчання протилежної сторони.

За загальними правилами мовчання або бездія самі по собі не є акцептом. Ситуація може виглядати інакше у тому разі, коли сторони узгодили між собою те, що мовчання означатиме акцепт, або коли це випливає з дійсної ділової практики чи звичаю.

Однак у будь-якому разі для оферти недостатньо в односторонньому порядку заявити в своїй пропозиції, що вона буде акцептована при мовчанні адресата. Адресат оферти вільний не тільки акцептувати чи не акцептувати оферту, але він може також її просто проігнорувати.

Прийняття пропозиції із запізненням.

Прийняття пропозиції із запізненням трактується так чи інакше в законодавстві різних країн. Наприклад, за італійським правом в ініціатора пропозиції є право затвердити запізніле прийняття оферти, причому достатньо тільки заявити контрагенту, що контракт укладено. В деяких законодавствах прийняття пропозиції із запізненням вважається новою офертою, згоду з якою потрібно отримати від попереднього ініціатора.

Якщо заява про прийняття пропозиції зроблена своєчасно, отримана ініціатором пізніше строку для прийняття оферти, тоді контракт вважається укладеним, якщо ініціатор знав або міг знати про своєчасно відправлену відповідь. Або контракт вважається неукладеним, якщо ініціатор відразу ж після отримання пропозиції повідомить іншу сторону, що він не бажає зв’язувати себе офертою.

Відміна акцепту.

Акцепт може бути відмінений, якщо повідомлення про це отримано оферентом раніше чи в той самий момент. Необхідно підкреслити, що оферент не може змінити свого рішення після того, як адресат оферти відправив свій акцепт (Відень, Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, 1980 р.).

Порядок укладання контракту

Основними шляхами попередніх переговорів вважають поштове, телеграфне, телетайпне листування, особисті зустрічі, розмови по телефону та різні комбінації з них. Найпоширеніший з них — це поштове листування. Для встановлення контактів з майбутніми контрагентами на виставках і ярмарках, при укладанні контрактів на великі партії товарів використовуються особисті зустрічі партнерів. При укладанні контрактів на масові стандартні товари, коли основні умови є типовими і відомі як продавцеві, так і покупцеві, переговори ведуться в основному по телефону.

Порядок укладання контракту складається з двох частин: переддоговірний період та комерційні переговори (рис.1).

Рис. 1 Порядок укладання контракту.

Проект контракту. В практиці міжнародних економічних відносин не має чіткої регламентації відносно того, хто готує текст контракту. Такою підготовкою можуть займатися: представники обох сторін — при масштабних операціях, пов’язаних з рухом великих грошових мас і матеріальних цінностей; представники однієї сторони — коли це рядовий контракт, покупець — при укладанні контрактів на машини та устаткування. Переваги сторони, яка займається підготовкою проекту контракту, включають, по-перше, можливість провести вигіднішу редакцію тексту контракту, по-друге, можливість внести пропозицію про використання цін і валюти оплати, форми оплати, відповідних умов перевезення та пакування і т. ін.; по-третє, можливість уникнути додаткових валютних витрат, пов’язаних з консультаціями спеціалістів, проживанням, використанням оргтехніки.

Проект тексту контракту готують працівники, які мають відповідний досвід і знання в цій сфері. Проект узгоджується зі службами організації, які відповідають за фінансову діяльність, організацію постачання, перевезення, пакування, спеціалістами сфери міжнародних валютно-позичкових відносин, права і т. д.

Комерційні переговори. Це — вивчення об’єктивних аргументів сторін і знаходження на цій основі взаємозадовольняючих компромісних рішень. Переговори ведуться на рівні керівництва контрагентів чи призначених ними представників, які приймають рішення в межах даних їм повноважень. При узгодженні умов контракту одна сторона відсилає іншій проект контракту. Триває вивчення і знаходження компромісних рішень і як наслідок з’являється кінцевий текст контракту.

На цьому етапі складається цілий ряд передконтрактних документів: Протокол розбіжностей, Протокол узгодження розбіжностей, Протокол про залік взаємних вимог, Угода про зміну договору, Супровідний лист до проекту договору та до самого контракту (Додатки 5, 6).

Парафування тексту контракту — візування кожної сторінки підписами повноважних представників сторін.

Кінцевим етапом укладання контракту є його підписання.

Форма контракту

МКК може бути укладений в письмовій, усній, частково письмовій і частково усній формах.

Національні законодавства деяких країн вимагають обов’яз­ково письмової форми МКК. При цьому таким чином складається не тільки сам МКК, а й оферта, акцепт чи будь-яке інше висловлювання намірів.

Статті Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) та Принципи міжнародних комерційних договорів (UNIDROIT, 1994 р.) не вимагають, щоб МКК укладався або підтверджувався в письмовій формі чи підлягав іншій вимозі щодо форми контракту. Його існування може доводитись будь-яким іншим способом, включаючи докази свідків.

У міжнародній практиці контракти часто укладаються в усній формі — по телефону, на аукціонах, біржах і т. ін. Однак усна домовленість майже завжди підтверджується письмовим контрактом, підписаним обома сторонами.

У міжнародній арбітражній практиці зустрічаються випадки, в яких сторони піддають сумніву юридичну дійсність повідомлень, зроблених засобами електричного або електронного зв’язку (факс, електронна пошта, телеграф тощо). Дійсно, в тексті теле­грами чи в повідомленні по телетайпу відсутній підпис особи, яка дала це повідомлення, однак тут же вказується, що такий підпис є. Якщо ж останній відсутній, то це може бути основою для того, щоб оскаржити юридичну дійсність цих документів.

Мова контракту

МКК складається двома мовами, якщо партнерів двоє, але якщо їх більше, то на всіх необхідних. Особливу увагу варто приділити відповідності перекладу тексту контракту іноземною мовою. Недостатнє знання іноземної мови, використання слів і висловів, які мають подвійне трактування, може призвести до різного розуміння одного і того ж тексту контракту, написаного різними мовами. Звідси — можливість використання контракту однією стороною в своїх інтересах.

Підготовлений та узгоджений текст контракту друкується по черзі спочатку однією мовою, а потім іншою; або ж кожна сторінка тексту ділиться вертикально на дві частини, і в одній частині текст друкується мовою одного контрагента, а в другій — мовою іншого партнера.

Кількість оригінальних примірників і копій

Контракт оформляється сторонами МКО після закінчення переговорів у необхідній кількості примірників МКК. Кожна зі сторін отримує їх однакову кількість. Крім оригінальних примірників під­писаного контракту готується ряд копій, які використовуються службами, зайнятими виконанням контракту (виконання зобов’я­зань з перевезеннь, оплати, страхування і т. д.).

Оригінал МКК належить зберігати протягом тривалого часу, навіть після його виконання. Усі проблеми з розмноження, друкування, оформлення МКК вирішує сторона, яка займається підготовкою контракту, або ж сторона, на території якої контракт підписується.