13. Розрахунки чеками

П-ва використовують 2 види чеків: грошові і розрахункові.

Грошові чеки- це документ установленої форми, що містить беззаперчну вказівку власника поточного рахунку (чекодавця) сплатити зазначену суму конкретній особі або предявникові чека. Осн. призначення такого чека-це отримання готівкових коштів із поточного рахунку п-ва.

Розрахунковий чек-це документ, що містить письмове доручення власника рахунку обслуговуючому банку про перерахування зазначеної в ньому суми коштів на рахунок предявника чека.

Чекодавець-це юр. або фіз.особа, яка підписує чек та видає його постачалнику для оплати отриманих від нього товарів, робіт чи послуг.

Чекоутримувач-це п-во або фіз.особа, що отримали чек і мають право на стягнення грошових коштів із рахунка чекодавця для оплати відпущених йому товарів, робіт чи послуг.Банк-емітент- це банк, що видає чекову книжку.

Розрахункові чеки мають встановлену форму, отримання готівки за ними не допускається. Виготовляються розрахункові чеки НБУ на спец.папері і брошуруються по 10,20 і 25 аркушів(чеків).

Для отримання лімітованої чекової книжки клієнт подає до банку заяву. Виписана заява засвідчується підптсами і печаткою п-ва.Окрім заяви виписується платіжне доручення для перерахування із поточного рахунку п-ва коштів на спец.рахунок-чекові книжки.

Сума ліміту чекової книжки визначається клієнтом за погодженням із банком. На кожному чеку вказується найменування власника книжки і номер особового рахунку з якого будуть оплачуватися чеки.Після цього чек.книжка підписується відповідними працівниками банку, засвідчується гербовою печаткою і видається довіреній особі клієнта під розписку. Отримана книжка зберігається в бухгалтерії п-ва як бланки суворої звітності.

Переваги чекової форми розрахунків:

1.Відносна швидкість розрахунків.

2.Надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості.

14. Організація фінансування капітальних вкладень

Капітальні вкладення (КВ)- це витрати на створення нових, реконструкцію, техн.. переозброєння і розширення діючих ОЗ. За допомогою КВ здійснюється як просте так і розширене відтворення осн. фондів. Для визначення обсягу КВ на п-тві складається бюджет капітальних витрат, який містить такі дані:1) первісна вартість усіх ОЗ на початок планового періоду; 2) наявність не використаних аморт. відрахувань на поч. планового періоду;3) суму аморт. відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;4) орієнтований підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;5) орієнтовна сума аморт. відрахувань на придбані ОЗ протягом планового періоду; 6)вартість ОЗ і сума аморт. відрахувань, яка буде у п-тва на кінець планового періоду.

При складанні бюджету капітальних витрат враховують структуру КВ. Розрізняють технологічну і відтворювальну структуру КВ. Технологічна структура відображає співвідношення таких витрат:1) витрати на будівельні роботи;2) витрати на придбання устаткування, інструментів та інвентарю;3) витрати на монтаж устаткування;4) витрати на проектно-дослідні роботи;5) інші витрати.

Відтворювальна структура КВ включає такі напрямки витрат: 1)нове будівництво;2)технічне переозброєння та реконструкція;3) розширення;4) витрати на окремі об’єкти діючих п-тв.

Джерелами фінансування КВ можуть бути:

*власні джерела : а) засоби від основної д-ті (прибуток, амортизація, резервний фонд); б) засоби, які формуються у процесі будівництва (мобілізація внутрішніх ресурсів; прибуток і економія від будівельно-монтажних робіт, які виконуються господарським способом).

*Позичені джерела: а) банківські кредити; б) бюджетні кредити.

Залучені джерела: а) добровільні вклади і пожертвування; б) доходи від реалізації цінних паперів; в) дольові внески ін. п-тв. г)кошти інвесторів.

*Асигнування з бюджету.

Порядок фінансування КВ залежить від способу здійснення КВ. При підрядному способу будівництва здійснюється відповідними підрядними організаціями. Підрядна організація добирає потрібне устаткування, замовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об’єкти. Замовник надає проектну документацію, купує і доставляє на будівництво устаткування конструкції і деталі. Відповідальність за об’єкт будівництва покладається на генерального підрядчика, який виконує основні будівельні роботи, а для проведення спец. робіт залучає за окремими договорами спеціалізовані підрядні організації. П-тво-замовник і підрядчик укладають договір на будівництво, у якому зазначають: 1)форми розрахунків;2) договірна вартість будівництва; 3) об’єкти будівництва із вказівного на наявну проектну і кошторисну документацію для кожного об’єкта; 4) джерела фінансування будівництва; 5) обсяги незавершеного будівництва, яке є на день укладання договору; 6) інвентарна вартість об’єктів; 7) перелік підрядчиків і підрядних робіт, тощо.

Фінансування будівництва і розрахунки згідно із договором можуть мати авансову форму, або здійснюватися після завершення робіт. Господарський спосіб будівництва застосовується при будівництві невеликих об’єктів, реконструкції, і розширення діючих п-тв. Цей спосіб відрізняється від підрядного, тим що п-тва самостійно з власними силами здійснюється будівельно-монтажні роботи, в цьому разі розрахунки здійснюють за фактично виконані роботи, включаючи витрати на утримання підрозділів, які заняті організацією будівництва. Після завершення будівництва п-тво визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію об’єкта будівництва.