1. Система розподілу прибутку підприємств, її розвиток та удосконалення в умовах переходу до ринку.

На сучасному етапі прибуток, отриманий підприємством, підрозділяється на 2 частини:

1.Прибуток спрямовується на формування фінансових ресурсів держави і фінансування бюджетних видатків. Це досягається шляхом вилучення у підприємств частини прибутку у Державний бюджет шляхом сплати податку на прибуток. З 01.04.2011ставка податку на прибуток 23%. З 01.01.2012 – 21%, з 01.01.2013-19%, з 01.01.2014 – 16%.

2.Прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самого підприємства для забезпечення господарської діяльності підприємства. На цьому етапі державне втручання у розподіл прибутку відсутнє, підприємство самостійно вирішує куди направляти прибуток, що залишився в його розпорядженні. Згідно Господарського кодексу порядок використання прибутку визначає власник підприємства(чистого прибутку). Чистий прибуток може спрямовуватися на:

-виплату дивідендів;

-в резервний фонд;

-фонд розвитку виробництва;

-фонд соціальних потреб;

-фонд матеріального заохочення;

-сплата до бюджету економічних санкцій;

-позиковий фонд для працівників.

Принципове значення на другому етапі розподілу прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживаня.

2. Розрахунки при допомозі акредитивів.

Акредитив-це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок сеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Акредитивна форма розрахунків гарантує платіж постачальнику. Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником. Його не можна використовувати для розрахунків з іншими постачальниками або виплати грошей готівкою.

Є такі види акредитиву:

1. Покритий-це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника списує кошти із розрахункового рахунка платника і переказує ці кошти в банк постачальника.

2. Непокритий- це акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантує банк.

Також розрізняють:

1Відзивний-це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попередньої згоди із постачальником.

2Безвідзивний- це акредитив, який не можна змінити або анульовати без згоди постачальника, на користь якого було відкрито цей акредитив.

Переваги:

1Дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено.

2Для постачальників акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і гарантує оплату.

Недоліки:

Невигідний підприємству через те, що на певний час з його обігу вилучаються кошти, щоб гарантувати оплату по акредитиву

3. Зміст і значення фінансового планування

Фін. планування – це процес визнасення обсягу фін. ресурсів за джерелами формування і напрямків їх цільового використання згідно із виробничими і маркетинговими показниками під-тва у плановому періоді.

Метою фін. планування є забезпечення виробничого процесу необхідними джерелами фінансування.

Завдання фін. планування:

-Забезпечення виробничої і інвестиційної діяльності необхідними фін. ресурсами;

-Установлення раціональних фін. відносин із контрагентами;

-Визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

-Виявлення і мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціон. Використання матер., труд, грощових ресурсів;

-Здійснення контролю за утворенням і використанням платіжних засобів.

При фін. плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає не лише в тому, що балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

При фін. плануванні використовуються такі методи:

-Нормативний – полягає в тому, що на основі фін. норм і техніко-ек. Нормативів розраховується потреба у фін. ресурсах і визначаються джерела цих ресурсів. Такими нормативами є ставки податків, тарифів, зборів, внесків, норми оборотних коштів тощо;

-Розрахунково-аналітичний – планові показники розрах. на основі аналізу факт. фін. показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни у плановому періоді;

-Метод оптимізації планових рішень – полягає у розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати найоптимальніший із них.

Критеріями вибору можуть бути:

*максимізація прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу;

*мінімізавція витрат;

*мінімізація ризиків;

*максимізація абсолютної суми отриманого прибутку;

-економіко-математичне моделювання.