10.3. Межа і обмежуючі фактори

Перше знайомство з межею як з лінією, що відділяє одну частину сере­довища від іншої, див, мад,~2Л5б, створює враження про неї, як про реаль­но існуючу лінію середовища, але приклади формування меж фази примі­тивної діяльності і наступних фаз спростовують це враження; натомість виникає розуміння сутності цього поняття , що дозволяє сформулювати його таким чином: Межа - це пряма умовна лінія, яка, відокремлюючи те­риторію ділянки від іншої частини земної поверхні, проходить у створі спеціально встановлених межових знаків або через природні лінії і пред­мети місцевості.

Отже, межа є, насамперед, умовною лінією, що не має ні товщини, ні кольору, ні будь - яких інших фізичних ознак, тобто не є фізичною реаль­ністю місцевості і це, на перший погляд, призводить до протиріччя: як мо­же умовна лінія, якої не існує в природі, утворювати цілком реальний

57

об'єкт - земельну ділянку. Але це протиріччя - чисто зовнішнє, оскільки межа, безпосередньо не проявляючись, спрацьовує через посередство об­межуючих факторів, якими можуть бути або спеціально виготовлені і встановлені знаки, або існуючі на місцевості природні предмети і лінії.

Таким чином, говорячи про межу, обов'язково розуміють наявність на місцевості факторів обмеження, якими найчастіше визначають, найбільш характерні, поворотні точки меж - 1, 2, 3,4, да»гмал72^

Виділення земельної ділянки з встановленням обмежуючих факторів і визначення її, таким чином, серед іншої частини середовища завжди пе­редбачає практичну діяльність людини на виділеній території. Здійснюю­чи цю діяльність, людина поступово освоює територію ділянки, неминуче контактуючи з межами. При цьому, не маючи на місцевості інших стри­муючих ознак, окрім обмежуючих факторів, людина несвідомо може де­формувати межі своєї ділянки, збільшуючи її території.

б)

І ]	/ II/ ГЧ \\	III .2
VIII ■*	"Т 1 к	І
< VI	К £ \, VI	3 V

Мал. 2.9 Фактори обмеження і деформація меж

а) одностороння деформація,

б) двостороння деформація

Процес деформації меж може бути одностороннім або двостороннім. Якщо ділянка оточена звідусіль природнім середовищем, маїь-ЇЗа-, дефор­мація меж одностороння, тобто спрямована в бік середовища і порушує його територію. Але, як правило, кожну ділянку оточують прилеглі одна до одної аналогічні ділянки, власники яких теж контактують з межами. В цьому випадку деформація може бути двосторонньою, майг-2^67 і> через

І	\
		2
		N
	^ ділянка ^	і і <.' -
4і		і і
		і
		/
		і
		з
	середовище

характер взаємної протидії суміжників, мати далекосяжні негативні нас­лідки, суперечки і конфлікти між сусідами.

Висновок з цього приводу може бути лише один: деформації меж як небажаного явища необхідно уникнути, застосовуючи для цього запобіжні заходи.

О скільки деформація межі означає відхилення фактичної лінії межі від теоретичної (створу), найбільше значення нв—т5г спостерігається по сере­дині створу, мдаг2тт9., тобто деформація зростає пропорційно довжині створу.

;5>.,Я

в -. _у/ с і

Мал. 2.10 Збільшення кількості обмежуючих факторів - зменшення деформації меж

Мал. 2.11 ч До визначення максимальної похибки у відхиленні межі від створу

Це обґрунтовує з метою зменшення впливу деформації необхідність встановлення обмежуючих факторів (межових знаків) не лише в обов'яз­кових поворотних точках меж, але також і в додаткових точках створу, не--ярикладгв ТОчказгВ-г€, особливо, якщо ці точки знаходяться на довгих межах. В цьому випадку значення деформації суттєво зменшується, а мак­симальна похибка відхилення межі від лінії створу А може бути розрахо­вана за формулою ($.3) [5],

58

59

Застосування цієї формули передбачає, що межа в точці Т буде визна­чатись на місцевості продовженням напрямку АВ, при цьому ш_А означає дію похибок в точці А; ш_в - дію похибок в точці В. Сукупна дія цих похи­бок викривлює теоретичний напрямок АВТ до якогось фактичного А'ВТ, обумовлюючи максимальне відхилення А .

А В

В цій формулі к = в:с1;п =

Деформація меж як явище похідне від діяльності людини на ділянці проявляється певними відхиленнями, які можуть бути визначені на пев­ний момент, і це буде поточна деформація. Але практика використання ді­лянки завжди знаходиться в суперечності з її теоретичною територією, і оскільки діяльність людини слід вважати такою, що не припиняється, а, навпаки, посилюється, одномоментне явище поточної деформації може перетворюватися на феномен так званої динамічної деформації. *

Це означає, що якась частина суміжних ділянок по обидві сторони від теоретичної лінії розподілу, мавг-2т12а-,~з урахуванням протидії динаміч­них деформаційних процесів, перетворюється на нестабільну зону з непе-редбачуваним розвитком подій.

І поточна деформація, і динамічна деформація, безумовно, перешкод­жають діяльності людини, але їхні негативні потенціали суттєво відрізня­ються. Одна справа, наприклад, вирішувати з сусідом непорозуміння че­рез розорану межу, знаючи, що нічого подібного більш не трапиться і що питання на цьому вичерпується, але зовсім інша ситуація виникає при не­обхідності повертатись до аналогічного питання знову і знову і при цьо­му, не знаходити потрібного вирішення.

Наведений приклад, знайомлячи з ефективністю впливу поточної і ди­намічної деформації, значно спрощує ситуацію, але реальні проблеми не-відрегульованих розмежувань і складні взаємовідносини між суміжника­ми в сучасних умовах можуть мати набагато серйозніші наслідки. Тому, визнаючи як даність, як неминучість факт існування деформації меж вза­галі, її вплив необхідно блокувати ефективними стабілізаційними захода­ми.

Серед стабілізаційних заходів найбільш ефективним є механічне бло­кування динамічної деформації - це огорожі усіх типів, маяг-£гг2б. Відо­мо, що огорожею огороджують територію ділянки по лінії меж, при цьому споруджена суцільна огорожа достатньо надійно виконує своє призначен­ня, перешкоджаючи порушення лінії межі.

Але існування огорожі має і негативні аспекти: по-перше, це витрати на спорудження та утримання огорожі; по-друге, це погіршення техноло­гічним умов використання територій, оскільки наявність огорожі механіч-

до заважає пересуванню техніки через територію ділянки, ускладнює їх маневри і, таким чином, заважає використанню частини території; на-мал»- 2.126 це зона є Г§ Ь. Окрім того, спорудження огорожі по межі ділянки за­ чіплює правові інтереси сусідів, вимагає взаємної згоди про необхідність цієї огорожі, домовленості відносно фінансування споруди ^майбутнього догляду за нею, тобто торкається юридичних питань. , .

~ ■■ ~ - •-■

■ к А 1 А

В

п\ В т

а)

Ь В % б)

V

Мол. 2.12

Динамічна деформація і стабілізаційні заходи АВ - лінія розподілу суміжних ділянок ► - вектори деформаційного впливу

а) зона динамічної деформації

б) механічне блокування - огорожа усіх типів

в) блокування буферною смугою

г) комбіноване блокування - огорожа і смуга

є Г§ Ь - зона технічно несприятлива для використання

к 1 т п — зона, що не використовується у виробництві.

/ І ■■■

Іншим стабілізаційним засобом, що найчастіше використовується у практиці взаємовідносин на ділянках особистих підсобних господарств, присадибних, городництва, дачного типу і т.д. є буферна смуга. Буферна смуга утворюється між суміжними ділянками внаслідок невикористання у виробництві незначної частини території по обидві сторони від межі, мал. 2.12в, зона кітп. Ширина цієї смуги становить 0,5-1 м і утримуєть­ся вона за неписаною угодою сусідів. Зрозуміло, що така смуга не є сер­йозною перешкодою для механічного порушення межі, але візуально вона досить виразно сприймається і, як правило, між цивілізованими сусідами утримується непорушеною. '

■'.

60

61

Після ознайомлення з двома найпоширенішими засобами блокування деформаційних процесів корисно порівняти притаманні цим засобам ос­новні переваги і недоліки за допомогою таблиці 2.2.

Тип блокування

Табл. 2.2