
- •Розділ перший
- •§ 2. Утворення кадастрової справи і її функції, завдання державного земельного кадастру в Україні
- •Глава II концепція земельної ділянки
- •8.1. Просторовий базис - умова існування і об'єкт
- •10.1. Основні геометричні параметри
- •Основні форми земельних ділянок
- •10.2. Досвід розмежування
- •10.3. Межа і обмежуючі фактори
- •Переваги і недопіки двох блокуючих систем
- •100% (Відносна) га-рантія
- •10.4. Межа і власність
- •§ 11. Регулювання режиму використання земельної ділянки
- •§ 12. Земельна ділянка як реєстраційна і облікова кадастрова одиниця
- •12.2. Визначення земельної ділянки
- •13.2. Економічні категорії земель
- •13.3. Основні земельні угіддя
- •Основні земельні угіддя
- •13.4. Фактична зайнятість земель, землеволодіння і землекористування
- •Фактична зайнятість земель
- •Мал. 3.1 Фактична зайнятість земель по сг. Угіддях
- •14.4. Забудовані землі
- •14.6. Інші групи земельних угідь
- •Глава IV
- •§17. Базова основа земельного кадастру
- •§ 19. Інші спеціальні обстеження і роботи
- •Глава V реєстрація земель
- •§20. Роль реєстрації земель, її суспільно-історичні аспекти
- •21.1, Передача земель у власність
- •21.2. Надання земель у користування
- •Глава VI земельно-облікові роботи
- •§25. Сутність земельно-облікових робіт
- •Глава VII бонітування грунтів
- •Класифікація грунтів за механічним складом
- •§30. Методика бонітувальних робіт
- •Глава VIII економічна оцінка земель
- •32,3. Вихідна оцінювальна основа
- •33.1. Підготовчі роботи
- •33.3. Складання оцінювальних шкал
- •36.2. Розрахункова основа
- •Глава X
- •§40. Аспекти керованої кадастрової реформи в Україні
- •41.1. Кадастр 2014 року у ствердженнях ю. Кауфмана; д. Стендлера
- •Висновки
- •Розділ перший
- •§5. Сучасне реформування земельних відносин в Україні
- •Глава II концепція земельної ділянки
- •ГлаваIii
- •§ 13. Земельний фонд країни і його характеристики 96
- •§ 14. Вітчизняні земельні угіддя 105
- •§ 22? Законодавче підгрунтя іреєстрація орендованих земель 171
- •§41. Напрямки розвитку кадастру майбутнього 295
Основні форми земельних ділянок
З формою і розміром міцно пов'язуються межі ділянки - дуже специфічний параметр, який через свої особливості вимагає окремого уважного вивчення. Справа в тому, що форма і розміри земельної ділянки сприймаються фізично, їх можна безпосередньо побачити і відчути. Що стосується межі, то з нею все набагато складніше. При візуальному огляді більшості земельних ділянок те, що вважають за межу, має вигляд фізичної, добре помітної смуги, але насправді побачити її неможливо. Розглянемо, що служить межею, так би мовити, у першому наближенні.
Якщо на просторовому базисі зокремлюють земельну ділянку, це означає, що її відділяють від іншої частини середовища саме межею. Графічно ця дія уявляється досить просто. Достатньо на папері, мал* 2.&> накреслити олівцем контур будь-якої фігури, вважати цю фігуру за контур середовища, а потім в середині цього середовища накреслити ще один будь-який, але менший за розмірами контур. Це і буде частина середовища або ділянка, яка відділяється від середовища довільною лінією, що служить межею.
Мол. 2.8 Межа як головна умова виникнення ділянки.
а) первісний стан середовища
б) від середовища межею відділена його частина - земельна ділянка
Таким чином, факт проведення межі є головною і очевидною причиною виникнення ділянки. Але наведений приклад креслення меж на папері не відбиває усіх необхідних подробиць роботи на місцевості. Тому для з'ясування практичного боку справи необхідно розглянути основні моменти з набутого досвіду розмежування земель.
10.2. Досвід розмежування
Відомо, що люди, здавна відділяючи свої родові землі від інших, за межі розподілу вважали характерні ситуаційні і рельєфні лінії місцевості: осі хребтів, підніження гір, узбережжя водойм, контури лісів, а також лінії водоподілу і тальвеги. Таким чином, найдавніші межі збігалися з характерними лініями, визначеними на місцевості самою природою, що не вимагало вимірів для підтвердження цих меж або встановлення спеціальних межових знаків. Зазначимо, що відомі археологічні знахідки у вигляді уламків скель, валунів або каменів з написами про землеволодіння та їх розміри, не слід вважати межовими знаками у сучасному розумінні, оскільки знаходились вони осторонь описаних меж і фактично служили речовим свідченням приналежності описаних земель.
Поява земельних ділянок у більш звичному для нас розумінні безпосередньо пов'язується з розмежуванням земель на початку землеробства, коли виникла потреба у відділенні територій з найкращими родючими грунтами і окремому урахуванні їх площ. Саме у цей період застосовуються перші виміри земельних ділянок, визначаються розміри і встановлюються їх межі. Межі періоду землеробства встановлюються за допомогою вимірів на місцевості і закріплюються на ній знаками з дерева або каменю для підтвердження місця межі на майбутнє.
Саме з розвитком землеробства налагоджується кадастровий облік земельних ділянок і обчислюються їх площі з метою стягнення податків, а
54
55
це, в свою чергу, різко посилює увагу землеробів до відповідності параметрів ділянки розмірові накладеного податку, включаючи увесь комплекс питань вимірів, визначення і закріплення меж.
За часи, що пройшли від початку землеробства до нинішньої фази інтенсивної експлуатації земель, набагато підвищились вимоги до точності вимірів земельних ділянок, суттєво удосконалилась технологія встановлення меж на місцевості. Питання розмежування земельних ділянок, стабільності і недоторканості меж, охоплюючи величезну кількість дійових осіб, потрапляють до поля зору усього суспільства. В провідних країнах опрацьовується спеціальне законодавство про геодезичні виміри земельних ділянок для забезпечення гарантій держави у визначеності меж, відповідно розробляються конструкції межевих знаків довгострокового та іншого спеціального призначення. Технічні питання у визначенні точності геометричних параметрів ділянок забезпечуються мережею пунктів високоякісного геодезичного обгрунтування і сучасним обладнанням.
Викладені вище особливості формування меж на різних фазах антропогенного впливу дозволяють виділити три якісно відмінних рівні розмежування, табл. ІЙ.1. Згідно з цією таблицею спосіб визначення меж за природними ознаками змінюється застосуванням елементарних прийомів вимірювань перехідного рівня, на сучасному рівні елементарні вимірювання поступаються місцем вимірюванням з використанням мережі геодезичного обгрунтування.
ТаблІ.1 Історичний досвід розмежування
Фази впливу |
Рівні розмежування |
Спосіб визначення меж |
Похибка визначення межових пунктів (природних ознак) |
Примітивної діяльності |
Примітивний |
За природними ознаками |
На рівні візуальних можливостей (від 1-2 м до 100 м і більше) |
Землеробства |
Перехідний |
Елементарними вимірюваннями |
Відповідно до точності елементарних вимірювань (від 1:100 до 1:1000) |
Інтенсивної експлуатації |
Сучасний |
За допомогою сучасного обладнання і геодезичної мережі |
Від 0,1м (межі міст) до 1 м (межі адміністративних земель) |
Щодо точності визначення меж, то найнижча відповідає примітивному рівню розмежування, коли похибка положення межі на місцевості дорівнює спроможності людини візуально відшукати на місцевості характерні природні лінії і точки. На чітких зламах схилів і узбережжі водойм ця похибка може бути найменшою (1-2 м), на плоских водоподільних узви-
56
щеннях, на нечітких контурах лісової рослинності та в інших місцях похибка може бути найбільшою (100 м і більше).
В перехідний період розмежувальні роботи виконуються з застосуванням перших винаходів для вимірювання ліній у вигляді металевих ланцюгів, дерев'яних саженів і т.д. Зрозуміло, що примітивність цих приладів, відсутність належної методики і необхідного геодезичного обгрунтування не могли сприяти високій якості результатів, але сам факт інструментального виміру відстаней виводить увесь розмежувальний процес на якісно новий етап. Окрім того, слід взяти до уваги, що виміряю і встановлені на місцевості межі засвідчували на ті часи не стільки точність у розмірах ділянок, скільки набагато більш вагомі реалії існування ділянок в цих межах. Що стосується точності самих лінійних вимірів, то на ті часи в середньому, вона становила від 1:100 до 1:1000. ^
Точність сучасного рівня розмежування регламентується спеціально розробленими офіційними документами, Так, наприклад, в Україні, згідно з [33], гранична похибка межових знаків відносно зйомочного обгрунтування повинна дорівнювати від 0,1 до 1 м. Сучасна практика розмежування в розвинених країнах з великою щільністю населення містить приклади більш високої точності, згідно з якою вимоги до граничних похибок межових знаків можуть бути підвищені до 0,05 м і навіть більше.
Короткий огляд з досвіду розмежування дозволяє поглибити розуміння як процесу формування меж, так і сутності самого поняття межі, а це, врешті решт, створює необхідне підґрунтя для визначення місця межі в геометричному "портреті" земельної ділянки.