10.1. Основні геометричні параметри

Принципова основа поняття земельної ділянки (її просторова визначе­ність) виникає в результаті зокремлення частини земної поверхні і утво­рення земельної ділянки як фізичного об'єкта. Цей об'єкт, будучи просто­рово визначеним, має певні геометричні параметри: форму, розміри, пло­щу, межі, які утворюють, так би мовити, контурний портрет земельної ді­лянки. На формування цього "портрету" завжди впливали наміри людини

46

47

стосовно майбутнього призначення земельної ділянки і умови користу­вання нею.

Відомо, що форма земельних ділянок, які вибирались людиною, безпо­середньо пов'язувалась зі зручністю відправлення тих чи інших практич­них заходів або технологічних процесів, що передбачали певний спосіб використання території земельних ділянок. Так, ділянки видовженої фор­ми, прилеглі до берегової лінії водойм, здавна традиційно використовува­лись для рибальства, шляхів сполучення, захисту від нападів, ділянки більш компактної форми для улаштування житла, буденних господарсь­ких потреб тощо.

У наші часи форма земельних ділянок ще більше пов'язується з їх функціональним призначенням. Усі ділянки видовженої форми викорис­товуються, переважним чином, для будівництва лінійних інженерних спо­руд: автомобільних шляхів і залізниць, каналів, трубопроводів тощо; для спорудження конвеєрних технологічних ліній у промисловості; під захис­ні лісосмуги, підпірні стіни та для інших аналогічних об'єктів.

Ділянки прямокутної форми мають значні переваги перед непрямокут-ними. їх набагато простіше запроектувати і виділити на місцевості, вести облік площ і контролювати використання території, на ділянках прямо­кутної форми значно зростають переваги механізованої обробки земель і догляду за рослинами. Тому, наприклад, поля сівозмін завжди намагають­ся проектувати у вигляді прямокутників.

Ділянки криволінійної форми, як правило, копіюють лінії природніх контурів: берегів водойм, боліт, лісової та чагарникової рослинності, ба­лок, ярів тощо. Ділянки криволінійної форми значно ускладнюють перебіг механізованих процесів на своїй території, мають низьку планову визна­ченість лінії обмежуючих контурів, а через це і невисоку точність обчис­лення площ. Ділянки такої форми найчастіше використовують для сіножа­тей, пасовищ, а також для утворення рекреаційних і заповідних зон.

Ділянки комбінованої форми, обмежені прямими лініями штучного розподілу земної поверхні і лініями природніх контурів, утворюються під лісопарками, дендропарками, гідропарками, в міських парках і скверах, ботанічних садах, в зелених зонах і місцях масового відпочинку. Ділянки комбінованої форми часто мають історичне походження, але можуть утво­рюватися також внаслідок здійснення сучасних проектів землевпорядку­вання або лісовпорядкування відповідних територій.

Дуже поширеною формою земельних ділянок є форма неправильних багатокутників, яка утворюється внаслідок прокладання теодолітних хо­дів по межах землеволодінь або землекористувань сільськогосподарських

_І

підприємств, фермерських селянських господарств, промислових підпри­ємств, території населених пунктів, в зонах відведення земель тощо.

Форма земельної ділянки, особливо великої за площею, не завжди зручна для візуального сприймання при огляді території ділянки на міс­цевості, але, будучи визначеною на плані, вона цілком доступна для уваж­ного вивчення. При цьому, окрім форми, план значно спрощує визначення інших дуже важливих параметрів земельної ділянки - її розмірів. Розгля­немо, що розуміють під розмірами земельної ділянки, мал. 2.5.

	к У	г 1	?			і > і * і
			' Я'		3	/*»"'■•
'ч - -.'А		\				/
і		\
	"і ^$ • •Яр	\ 2		^/		'4
				/ /
,г ■■			\\
			\^	А,- -■
			1
				/ "\ '
				АУ	\

Мал. 2.5

' Розміри земельної ділянки: геометричні - ширина і довжина і і І (у прямокутних) максимальні - найдовші прямі (у чотирикутних і багатокутних) географічні - з півночі на південь, з заходу на схід, або в системі прямокутних координат Дх і Ду.

Найбільш звичними розмірами є довжина і ширина, які вимірюються вздовж і впоперек земельної ділянки і які відомі під назвою геометричних розмірів. Але у багатьох випадках знання лише геометричних розмірів не задовольняє потреби людини. На практиці часто виникає необхідність у визначенні відстані між найвіддаленішими точками ділянки, ианрикдад^-між точкам» 1 і 3, да». іяал. 2.5,-у випадках прокладання шляхі»,- мереж еяектреяостачання тощо; Ця відстань не буде дорівнювати ні довжині, ні ширині земельної ділянки, але, безумовно, теж буде важливою характе-

48

49

будуть мати значної різниці у розмірах. Це означає, також, що ідеальною за компактністю є ділянка у формі кола.

Таким чином, для характеристики компактності, наприклад, квадрата, тгдС2з6бї цілком достатньо знайти відношення двох відстаней, найдовшої і найкоротшої, від центра фігури до периметра. Отже, обчислюючи ком­пактність квадрата А В С О, отримаємо:

ОВ:ОЕ = К:

Очевидно, що у найбільш компактної фігури - кола компактність ста­новитиме 1,0.

Для неправильних фігур оцінка їх форми вимагатиме обчислення спів­відношення уже більшої кількості найдовших і найкоротших відстаней.

Таким чином, ураховуючи віддаленість меж від центра, форму земель­ної ділянки охарактеризовують шляхом обчислення коефіцієнта компакт­ності за формулою:

Г тіп

= 1,4.

ДЄ

г шах - середня відстань до найвіддаленіших точок межі;

Гтш - середня відстань до найближчих точок межі.

Визначаючи, для прикладу, коефіцієнт компактності у земельної ді­лянки, що має форму неправильного багатокутника, маіА£в, вимірюють відстані г_ь г₂... г„. За результатами вимірів обчислюють середню відстань Ь:

П

Максимальні і мінімальні відстані визначають відносно Ь, тобто: *

Середню максимальну відстань знаходять за формулою:

т»х .

ж шах —

п„

!О, V;! '

'!)■■ "-Ш і ■ - іі"..

тій

середню мінімальну відстань знаходять за формулою:

Гтш —

П.

де

П_тах - кількість максимальних відстаней, п_тіп - кількість мінімальних

відстаней; /^ Г - сума відстаней, що дає можливість за формулою 2.2

розрахувати коефіцієнт компактності.

Беручи до уваги існуючі уявлення про компактність земельних діля­нок, доцільно визначити відповідні величини коефіцієнтів компактності.

Відомо, що компактними найчастіше вважаються земельні ділянки, довжина яких перевищує ширину не більше ніж в 2,0-2,5 рази. Якщо обчислити для такої ділянки коефіцієнт компактності, отримаємо, -шог:2;6і'."

к =

= 2,24.

ОЕ 1л/5

О Б¹ І

Отже, є підстава вважати компактними і відносно компактними ділян­ки, коефіцієнт компактності яких становить:

Отже, є підстава вважати компактними і відносно компактними ділян­ки, коефіцієнт компактності яких становить:

К = 1,0+3,0.

Якщо значення коефіцієнта компактності:

К > 3,0,

відповідні земельні ділянки слід віднести до видовжених або витягнутих за формою.

Застосування коефіцієнта компактності та урахування вигляду меж ді­лянки дозволяє обгрунтовано віднести усе розмаїття конфігурацій земель­них ділянок, яке існує в натурі, до кількох основних узагальнених форм. Згідно з иах-2г?у таких форм може бути виділено сім:

1. компактних прямокутників (чотирикутників);

2. видовжених прямокутників (чотирикутників);

3. компактних багатокутників;

4. видовжених багатокутників;

5. компактних криволінійних; *

6. видовжених криволінійних;

7. комбінованих.

53

б)

ділянка

середовище