
- •Розділ перший
- •§ 2. Утворення кадастрової справи і її функції, завдання державного земельного кадастру в Україні
- •Глава II концепція земельної ділянки
- •8.1. Просторовий базис - умова існування і об'єкт
- •10.1. Основні геометричні параметри
- •Основні форми земельних ділянок
- •10.2. Досвід розмежування
- •10.3. Межа і обмежуючі фактори
- •Переваги і недопіки двох блокуючих систем
- •100% (Відносна) га-рантія
- •10.4. Межа і власність
- •§ 11. Регулювання режиму використання земельної ділянки
- •§ 12. Земельна ділянка як реєстраційна і облікова кадастрова одиниця
- •12.2. Визначення земельної ділянки
- •13.2. Економічні категорії земель
- •13.3. Основні земельні угіддя
- •Основні земельні угіддя
- •13.4. Фактична зайнятість земель, землеволодіння і землекористування
- •Фактична зайнятість земель
- •Мал. 3.1 Фактична зайнятість земель по сг. Угіддях
- •14.4. Забудовані землі
- •14.6. Інші групи земельних угідь
- •Глава IV
- •§17. Базова основа земельного кадастру
- •§ 19. Інші спеціальні обстеження і роботи
- •Глава V реєстрація земель
- •§20. Роль реєстрації земель, її суспільно-історичні аспекти
- •21.1, Передача земель у власність
- •21.2. Надання земель у користування
- •Глава VI земельно-облікові роботи
- •§25. Сутність земельно-облікових робіт
- •Глава VII бонітування грунтів
- •Класифікація грунтів за механічним складом
- •§30. Методика бонітувальних робіт
- •Глава VIII економічна оцінка земель
- •32,3. Вихідна оцінювальна основа
- •33.1. Підготовчі роботи
- •33.3. Складання оцінювальних шкал
- •36.2. Розрахункова основа
- •Глава X
- •§40. Аспекти керованої кадастрової реформи в Україні
- •41.1. Кадастр 2014 року у ствердженнях ю. Кауфмана; д. Стендлера
- •Висновки
- •Розділ перший
- •§5. Сучасне реформування земельних відносин в Україні
- •Глава II концепція земельної ділянки
- •ГлаваIii
- •§ 13. Земельний фонд країни і його характеристики 96
- •§ 14. Вітчизняні земельні угіддя 105
- •§ 22? Законодавче підгрунтя іреєстрація орендованих земель 171
- •§41. Напрямки розвитку кадастру майбутнього 295
33.1. Підготовчі роботи
Матеріали попереднього параграфа переконують в тому, що головним у економічній оцінці сільськогосподарських земель є визначення продуктивності витрат живої і уречевленої праці на різних за якістю землях при збіжних умовах виробництва. Оскільки економічна оцінка земель виконується в межах земельнооцінювального району, початковою вихідною основою такої оцінки повинні бути планово-картографічні матеріали району з даними великомасштабних ґрунтових обстежень про характер ґрунтового покриття. Завдяки врахуванню цих данних, визначається структура ґрунтового покриття шляхом групування ґрунтових відмінностей у групи грунтів, складаються номенклатурний список і картограми груп грунтів, аналізується інформація про властивості ґрунтових відмінностей, що увійшли до складу груп грунтів.
На базі попереднього матеріалу виготовляється оцінювальна шіаново-картографічна основа з визначеними межами груп грунтів, сільськогосподарських угідь і господарств земельнооцінювального району. Користуючись оцінювальною основою, по кожному Із господарств обчислюють площі груп грунтів і складають їх експлікації з прив'язкою до сільськогосподарських угідь. До планово-картографічної оцінювальної основи додаються виготовлені у формі таблиць спеціальні формуляри вихідних даних, необхідних для економічної оцінки земель, які містять інформацію про урожайність сільськогосподарських культур, витрати на їх виробництво, а також дані про структуру ґрунтового покриття по сільськогосподарських
угіддях, див. табл. 8.1.
Табл. 8.1 Приклад вихідних формулярних даних для економічної оцінки земель
п/п |
Урожайність ц/га |
Витрати грн./гя |
Типи грунтів |
||||
/ |
II |
НІ |
IV |
V |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
1 |
29,6 |
301 |
0,711 |
0,144 |
0,102 |
0,029 |
0,0!4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Структура ґрунтового покриття розраховується через коефіцієнти питомої ваги площ відповідних груп грунтів у складі конкретної ділянки сільськогосподарських угідь.
33.2. Визначення економічних показників
Оскільки серед економічних показників найголовнішим є урожайність сільськогосподарських культур і витрати на їх вирощування, а всі інші є похідними від них, визначення саме цих показників займає центральне місце в земельнооцінювальних роботах. Від надійності І вірогідності отриманих показників урожайності І витрат на неї залежить виваженість і обгрунтованість усієї економічної оцінки сільськогосподарських земель.
Найбільш точно ці показники можуть бути визначеними лише у випадках безпосереднього обліку урожайності і витрат на неї на досліджуваних землях впродовж певного періоду, найчастіше це період ротації сівозмін. Простий за своєю суттю метод безпосереднього обліку полягає у визначенні потрібних показників досліджуваних груп грунтів на певних за розмірами контрольних майданчиках (0,01-0,005 га), продукцію з яких збирають, зважують і розраховують урожайність на 1 га площі. Але через те, що цей метод вимагає тривалого часу для накопичення даних, необхідних для розрахунку середніх значень показників (період ротації сівозміни визначається кількістю її структурних одиниць - полів і може сягати 6-8 і більше років), він застосовується дуже обмежено в основному, на ділянках науково-дослідних і сортовипробувальних закладів.
Тому для визначення економічних показників, застосовують математично-статистичні методи, при яких використовують дані бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах і які, незважаючи на певні недоліки цього обліку, є єдиним документованим відбитком господарської діяльності цих підприємств (колгоспів і радгоспів) впродовж багатьох років. Дані бухгалтерської звітності, які використовуються математично-статистичними методами, збирають, як правило, за останній семирічний період. Серед цих методів відомі: метод типових вибірок і метод кореляційно-регресивного аналізу усієї генеральної сукупності господарств району.
Метод типових вибірок полягає у відборі в межах земельнооцінювального району господарств, типових за спеціалізацією і за рівнем землеробства. У таких господарствах повинна бути одна переважаюча група грунтів, яка б займала у структурі ґрунтового покриття ріллі на менше 70-75% площі. Інші типи грунтів, дещо відмінні за якістю від переважаючих, займають решту площі ріллі. За цими ознаками у типову вибірку добираються не менше десяти господарств або їх підрозділів: дільниць, відділень і т.д.
240
241
Для кожної вибірки обчислюють середні показники, значення яких повинні бути близькими для середніх показників усієї генеральної сукупності господарств району.
Різниця між середніми значеннями типової вибірки перевіряється за" допомогою відомого механізму критерію Ст'юдента на несуттєвість, шляхом порівнювання вирахуваних значень з табличними. Якщо різниця несуттєва, вибірка вважається репрезентативною, тобто такою, що представляє або відбиває вірогідну картину спеціалізації і рівня землеробства господарств району, а її середні показники можуть бути використані для складання землеоцінних шкал. Але слід зазначити, що це чисто теоретичні висновки, які випливають із законів математичної статистики, на практиці вірогідність даних, отриманих на підставі типових господарств, є досить невисокою.
Причина в тому, що забезпечити дійсну типовість вибірки у багатьох випадках за показниками господарств неможливо. Вимагаючи кропіткої роботи з аналізом показників усіх господарств району, метод типових вибірок не дає бажаних результатів, що значно обмежує його застосування в практиці економічної оцінки земель.
Натомість широке визнання і застосування отримав метод кореляцій-но-регресивного аналізу статистичних даних усієї генеральної сукупності господарств земельнооцінювального району. Цей метод є вірогідною математичною моделлю зв'язків, які існують між валовою продукцією господарств і урожайністю різних за якістю груп грунтів, звичайно, за умови збіжного рівня землеробства.
Для визначення показників за цим методом виконують підготовчі ро боти, див. розділ 31.1 і складають лінійні рівняння множинної регресії, кількість яких відповідає кількості груп грунтів району: -
У1 "аІХ1.1 + а2Х2.1 +" + апКп.1 ш (8ЛЗ)
х п п.т
2 2.т
ш 1 1.пі
де,
Уі (і = 1, 2,3 ... т) - середня урожайність або валовий продукт з усієї площі оцінюваних земель і-того господарства;
Я} (ї - 1, 2, 3 ... п) - шукані коефіцієнти рівнянь множинної регресії, які відбивають кількість продукції з площі, зайнятої певною групою грунтів;
хіі 0 = 1» 2, 3 ... п; і = 1, 2, 3, ..., га) - площі окремих оцінюваних груп грунтів або їх питома вага у загальній площі оцінюваних земель і-того господарства.
242
Систему лінійних рівнянь множинної регресії, в залежності від їх кількості, розв'язують за допомогою мікрокалькулятора або більш потужної обчислювальної техніки і отримують відшукувані коефіцієнти. Для характеристики точності отриманих даних розраховують: коефіцієнти регресії та їх стандартну помилку; коефіцієнт значущості факторів, середнє арифметичне факторів та їх стандартну помилку, а також коефіцієнт варіації, асиметрію і ексцес за відомими формулами математичної статистики. Якщо точність показників статистично спростовується, вихідні дані необхідно перевірити, провести відбраковування і повторно розв'язати систему рівнянь.
Метод кореляційно-регресивного аналізу звичайно не висвітлює показників деяких малопоширених груп грунтів у випадках їх входження до складу більш крупних угрупувань фунтів. В таких випадках питання розв'язують за допомогою вірогідно визначених показників аналогічних груп фунтів суміжних земельнооцінювальних районів, подібних за кліматичними умовами, або використовують залежність між балами бонітету грунтів.
Визначення економічних показників малопоширених грунтів, на вІдмІ-ну від розповсюджених, не маючи достатньої статистичної бази, не має і відповідного математичного механізму, через це процес визначення цих показників складається з далеко не однозначних прийомів і способів. На етапі попереднього ознайомлення це може бути опитування сільськогосподарських фахівців і товаровиробників, але ця інформація повинна бути підкріплена даними бухгалтерського обліку та книг історії полів сівозмін; використовують також вже згадані способи аналогій за даними суміжного земельнооцінювального району; дані бонітування малопоширених груп грунтів, а також метод безпосереднього вимірювання продукції на контрольних майданчиках, який, в принципі, забезпечує найбільш вірогідні, але водночас і найбільш складні для оперативного користування дані.
Знайдені за досліджуваними групами грунтів показники використовують для обчислення середньо - виваженого показника земельнооцінювального району за формулою:
*£■ ■ ~ 11 2 2'" в п 2Ді» (814)
п
Т
100
~Г «••І
де,
П - середньовиважений показник; Пі - показники за групами грунтів; 8і - площі відповідних груп грунтів у відсотках (Зі+82+ ... 5„ = 100%).
243