33.1. Підготовчі роботи

Матеріали попереднього параграфа переконують в тому, що головним у економічній оцінці сільськогосподарських земель є визначення продук­тивності витрат живої і уречевленої праці на різних за якістю землях при збіжних умовах виробництва. Оскільки економічна оцінка земель викону­ється в межах земельнооцінювального району, початковою вихідною ос­новою такої оцінки повинні бути планово-картографічні матеріали району з даними великомасштабних ґрунтових обстежень про характер ґрунтово­го покриття. Завдяки врахуванню цих данних, визначається структура ґрунтового покриття шляхом групування ґрунтових відмінностей у групи грунтів, складаються номенклатурний список і картограми груп грунтів, аналізується інформація про властивості ґрунтових відмінностей, що увій­шли до складу груп грунтів.

На базі попереднього матеріалу виготовляється оцінювальна шіаново-картографічна основа з визначеними межами груп грунтів, сільськогоспо­дарських угідь і господарств земельнооцінювального району. Користую­чись оцінювальною основою, по кожному Із господарств обчислюють площі груп грунтів і складають їх експлікації з прив'язкою до сільськогос­подарських угідь. До планово-картографічної оцінювальної основи дода­ються виготовлені у формі таблиць спеціальні формуляри вихідних даних, необхідних для економічної оцінки земель, які містять інформацію про урожайність сільськогосподарських культур, витрати на їх виробництво, а також дані про структуру ґрунтового покриття по сільськогосподарських

угіддях, див. табл. 8.1.

Табл. 8.1 Приклад вихідних формулярних даних для економічної оцінки земель

п/п	Урожайність ц/га	Витрати грн./гя	Типи грунтів
			/	II	НІ	IV	V
1	2	3	4	5	6	7	8
1	29,6	301	0,711	0,144	0,102	0,029	0,0!4

Структура ґрунтового покриття розраховується через коефіцієнти пи­томої ваги площ відповідних груп грунтів у складі конкретної ділянки сільськогосподарських угідь.

33.2. Визначення економічних показників

Оскільки серед економічних показників найголовнішим є урожайність сільськогосподарських культур і витрати на їх вирощування, а всі інші є похідними від них, визначення саме цих показників займає центральне місце в земельнооцінювальних роботах. Від надійності І вірогідності от­риманих показників урожайності І витрат на неї залежить виваженість і обгрунтованість усієї економічної оцінки сільськогосподарських земель.

Найбільш точно ці показники можуть бути визначеними лише у випад­ках безпосереднього обліку урожайності і витрат на неї на досліджуваних землях впродовж певного періоду, найчастіше це період ротації сівозмін. Простий за своєю суттю метод безпосереднього обліку полягає у визна­ченні потрібних показників досліджуваних груп грунтів на певних за роз­мірами контрольних майданчиках (0,01-0,005 га), продукцію з яких збира­ють, зважують і розраховують урожайність на 1 га площі. Але через те, що цей метод вимагає тривалого часу для накопичення даних, необхідних для розрахунку середніх значень показників (період ротації сівозміни ви­значається кількістю її структурних одиниць - полів і може сягати 6-8 і більше років), він застосовується дуже обмежено в основному, на ділян­ках науково-дослідних і сортовипробувальних закладів.

Тому для визначення економічних показників, застосовують матема­тично-статистичні методи, при яких використовують дані бухгалтерсько­го обліку в сільськогосподарських підприємствах і які, незважаючи на певні недоліки цього обліку, є єдиним документованим відбитком госпо­дарської діяльності цих підприємств (колгоспів і радгоспів) впродовж ба­гатьох років. Дані бухгалтерської звітності, які використовуються матема­тично-статистичними методами, збирають, як правило, за останній семи­річний період. Серед цих методів відомі: метод типових вибірок і метод кореляційно-регресивного аналізу усієї генеральної сукупності госпо­дарств району.

Метод типових вибірок полягає у відборі в межах земельнооцінюваль­ного району господарств, типових за спеціалізацією і за рівнем землероб­ства. У таких господарствах повинна бути одна переважаюча група грун­тів, яка б займала у структурі ґрунтового покриття ріллі на менше 70-75% площі. Інші типи грунтів, дещо відмінні за якістю від переважаючих, зай­мають решту площі ріллі. За цими ознаками у типову вибірку добирають­ся не менше десяти господарств або їх підрозділів: дільниць, відділень і т.д.

240

241

Для кожної вибірки обчислюють середні показники, значення яких по­винні бути близькими для середніх показників усієї генеральної сукупнос­ті господарств району.

Різниця між середніми значеннями типової вибірки перевіряється за" допомогою відомого механізму критерію Ст'юдента на несуттєвість, шля­хом порівнювання вирахуваних значень з табличними. Якщо різниця не­суттєва, вибірка вважається репрезентативною, тобто такою, що представ­ляє або відбиває вірогідну картину спеціалізації і рівня землеробства гос­подарств району, а її середні показники можуть бути використані для складання землеоцінних шкал. Але слід зазначити, що це чисто теоретич­ні висновки, які випливають із законів математичної статистики, на прак­тиці вірогідність даних, отриманих на підставі типових господарств, є до­сить невисокою.

Причина в тому, що забезпечити дійсну типовість вибірки у багатьох випадках за показниками господарств неможливо. Вимагаючи кропіткої роботи з аналізом показників усіх господарств району, метод типових ви­бірок не дає бажаних результатів, що значно обмежує його застосування в практиці економічної оцінки земель.

Натомість широке визнання і застосування отримав метод кореляцій-но-регресивного аналізу статистичних даних усієї генеральної сукупності господарств земельнооцінювального району. Цей метод є вірогідною ма­тематичною моделлю зв'язків, які існують між валовою продукцією гос­подарств і урожайністю різних за якістю груп грунтів, звичайно, за умови збіжного рівня землеробства.

Для визначення показників за цим методом виконують підготовчі ро­ боти, див. розділ 31.1 і складають лінійні рівняння множинної регресії, кількість яких відповідає кількості груп грунтів району: -

^У1 "^аІ^Х1.1 ^{+ а}2^Х2.1 ⁺" ^{+ а}п^Кп.1 _{ш (8ЛЗ)}

х п п.т

2 2.т

ш 1 1.пі

де,

Уі (і = 1, 2,3 ... т) - середня урожайність або валовий продукт з усієї пло­щі оцінюваних земель і-того господарства;

Я} (ї - 1, 2, 3 ... п) - шукані коефіцієнти рівнянь множинної регресії, які відбивають кількість продукції з площі, зайнятої певною групою грун­тів;

^хіі 0 ⁼ 1» 2, 3 ... п; і = 1, 2, 3, ..., га) - площі окремих оцінюваних груп грунтів або їх питома вага у загальній площі оцінюваних земель і-того господарства.

242

Систему лінійних рівнянь множинної регресії, в залежності від їх кіль­кості, розв'язують за допомогою мікрокалькулятора або більш потужної обчислювальної техніки і отримують відшукувані коефіцієнти. Для харак­теристики точності отриманих даних розраховують: коефіцієнти регресії та їх стандартну помилку; коефіцієнт значущості факторів, середнє ариф­метичне факторів та їх стандартну помилку, а також коефіцієнт варіації, асиметрію і ексцес за відомими формулами математичної статистики. Як­що точність показників статистично спростовується, вихідні дані необхід­но перевірити, провести відбраковування і повторно розв'язати систему рівнянь.

Метод кореляційно-регресивного аналізу звичайно не висвітлює показ­ників деяких малопоширених груп грунтів у випадках їх входження до складу більш крупних угрупувань фунтів. В таких випадках питання роз­в'язують за допомогою вірогідно визначених показників аналогічних груп фунтів суміжних земельнооцінювальних районів, подібних за кліматич­ними умовами, або використовують залежність між балами бонітету грун­тів.

Визначення економічних показників малопоширених грунтів, на вІдмІ-ну від розповсюджених, не маючи достатньої статистичної бази, не має і відповідного математичного механізму, через це процес визначення цих показників складається з далеко не однозначних прийомів і способів. На етапі попереднього ознайомлення це може бути опитування сільськогос­подарських фахівців і товаровиробників, але ця інформація повинна бути підкріплена даними бухгалтерського обліку та книг історії полів сівозмін; використовують також вже згадані способи аналогій за даними суміжного земельнооцінювального району; дані бонітування малопоширених груп грунтів, а також метод безпосереднього вимірювання продукції на конт­рольних майданчиках, який, в принципі, забезпечує найбільш вірогідні, але водночас і найбільш складні для оперативного користування дані.

Знайдені за досліджуваними групами грунтів показники використову­ють для обчислення середньо - виваженого показника земельнооціню­вального району за формулою:

*£■ ■ ~ 11 2 2'" в п 2Ді» ₍₈₁₄₎

п

Т

100

~Г «••І

де,

П - середньовиважений показник; Пі - показники за групами грунтів; 8і - площі відповідних груп грунтів у відсотках (Зі+8₂+ ... 5„ = 100%).

243