Фактична зайнятість земель

Власники, користувачі, орендатори %	Площа		Сільгоспугіддя
	в тис. га	в%	в тис. га	%
Колективні сільськогосподарські підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, державні сільськогосподарчі підприємства	39411,2	65,3	33826,7	80,8
Землі в користуванні та власності громадян	6144,5	10,2	5788,7	13,8
Землі в користуванні та власності фермерів	1063,8	1,8	1036,9	2,5
Житлово-експлуатаційні організації	108,4	0,2	0,8	-
Заклади культури, науки, освіти, охорони здо­ров'я, соціального забезпечення та ін.	167,6	0,3	31,4	0,1
Підприємства, організації, установи промисл., транспорту, зв'язку, оборони та іншого призна­чення	2071,9	3,4	199,3	0,5
Організації, установи природоохоронного, оздо­ровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення	304,4	0,5	11,8
Лісогосподарські підприємства	7205,7	11,9	119,0	0,3
Водогосподарські підприємства	529,7	0,9	7,4	-
Землі державної власності (запасу, загального ко­ристування, резервного фонду)	3333,9	5,5	819,7	2,0
Всього	60354,8	100	41854,3	100

П2 ■ З

Мал. 3.1 Фактична зайнятість земель по сг. Угіддях

1. КГСП, ДСГП, акціонерні товариства - 80,6%.

2. Громадяни і фермери -16,3%.

3. Інші користувачі - 3,1%.

Доповнюючи дані про території країни основними групами власників фактичну зайнятість і користувачів інформацією про розподіл земель за формами власності, отримаємо ще одну характеристику нинішнього стану (на 1.01.1998 р.) земельного фонду, мал. 3.2.

□ 1

■ з

Мал. 3.2 Структура земельного фонду за формами власності:

1. Д ержавна власність - 50,9%

2. Колективна власність - 44,0%

3. Приватна власність - 5,1%

Остання характеристика земельного фонду відбиває складну ситуацію па шляху реформування земельних відносин і свідчить про гальмування руху приватизаційних процесів наприкінці 90-х років.

£ 14. Вітчизняні земельні угіддя

У попередньому параграфі було відзначено, що наведений перелік ос­новних земельних угідь, див. табл. З.2., складено на дуже узагальнюючій основі, яка не відбиває багатьох більш конкретних способів використання ісмель і служить для попереднього ознайомлення. Завдання ж фахового ішвчення земель за ознаками їх систематичного використання або прита­манного їм певного природного стану вимагає дуже уважного розгляду за такими ознаками усієї національної території. При цьому процес вивчення території для уникнення небажаного дублювання зовнішньо відмінних оз­нак необхідно підпорядкувати єдиній класифікаційній основі, яка б стан­дартизувала найбільш характерні ознаки.

104

105

В Україні впроваджена класифікація земельних угідь, яка спирається на Європейські стандарти землекористувань [44]. Згідно з цією класифіка­цією розроблена структура вітчизняних земельних угідь, до якої увійшли сім об'єднаних груп угідь, мал. 3.3.

Слід зазначити, що це вже другий варіант структури вітчизняних угідь, який був офіційно введений в дію Держкомземом наприкінці 1998 р. Пер­ший - від 1993 р. включав вісім груп земельних угідь, передбачаючи ура­хування в системі кадастрового обліку окремої групи радіоактивно за­бруднених територій вперше після Чорнобильської трагедії 1986 р.

г р у п и
		СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ЗЕМЛІ
в І		ЛІСИ І ІНШІ ЛІСОВКРИТІ ПЛОЩІ
т ч и 3 н я н
		ЗАБУДОВАНІ ЗЕМЛІ
и X		ВІДКРИТІ ЗАБОЛОЧЕНІ ЗЕМЛІ
3 Е
м		СУХІ ВІДКРИТІ ЗЕМЛІ 3 ОСОБЛИВИМ РОСЛИННИМ ПОКРОВОМ
л
ь н
и X		ВІДКРИТІ ЗЕМЛІ БЕЗРОСЛИННОГО ПОКРОВУ АБО 3
У		НЕЗНАЧНИМ РОСЛИННИМ ПОКРОВОМ
г І
д ь		ВНУТРІШНІ ВОДИ

Серед наведених угідь найбільшої уваги заслуговують сільськогоспо­дарські землі, які, займаючи майже 70% усієї території держави, табл. 3.2, є найважливішими з точки зору забезпечення життєвих потреб людини.

14.1. Сільськогосподарські земельні угіддя. їх склад і визначення

Групу сільськогосподарських земель розглянемо, користуючись струк­турною схемою цієї групи, див. мал. 3.4.

До сільськогосподарських земель належать: сільськогосподарські угід­дя - землі, які безпосередньо використовуються для виробництва сільсько­господарської продукції; виробничі двори, будівлі, господарські шляхи і прогони - допоміжні землі для обслуговування сільськогосподарського виробництва; і землі, які тимчасово не використовуються у сільськогоспо­дарському виробництві - землі у стадії меліоративного будівництва та від­новлення родючості, землі тимчасової консервації, забруднені сільсько­господарські угіддя, що не використовуються у сільськогосподарському виробництві, включаючи техногенно та радіоактивно забруднені сільсько­господарські угіддя.

Серед сільськогосподарських земель найбільшу площу займає група сільськогосподарських угідь, до якої входять п'ять видів угідь, що за озна­ками більш конкретного використання відомі, як: рілля, перелоги, багато­річні насадження, сіножаті і пасовища. Склад цих угідь по Україні станом на 01.01.98 р. наведено в табл. 3.4.

Склад сільськогосподарських угідь		Таблиця 3.4
Види сільськогосподарських угідь	Площа
	втисга	«%
Рілля	33080,9	54,8
Багаторічні насадження	1000,5	1,6
Сіножаті і пасовища	7772,9	12,9
Всього	41854,3	69,3

106

Мал. 3.3 Структура вітчизняних земельних угідь

с І л ь с ь к о г о с п о д

А

р с ь к І

У

г

І д д я

І н ш

І

з

Е

м

Е

л ь н

І

У

г І

д д я

с І л ь с ь к о г о с п о

д

А

р с ь к І

з

Е М

л І

РІЛЛЯ

ш

ПЕРЕЛОГИ

Б АГАТОРІЧНІ НАСАДЖЕННЯ

С ІНОЖАТІ

ПАСОВИЩА

ГІРСЬКІ ПАСОВИЩА

ПІД ГОСПОДАРСЬКИМИ БУДІВЛЯМИ І ДВОРАМИ

П ІД ГОСПОДАРСЬКИМИ ШЛЯХАМИ І ПРОГОНАМИ

З ЕМЛІ В СТАДІЇ МЕЛІОРАТИВНОГО

БУДІВНИЦТВА ТА ВІДНОВЛЕННЯ РОДЮЧОСТІ

РОДЮЧОСТІ

З ЕМЛІ ТИМЧАСОВОЇ КОНСЕРВАЦІЇ

Забруднені сільськогоспо­дарські угіддя, що не вико­ристовуються у сільськогос­подарському виробництві

[_| Техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, включаючи радіо­нуклідне забруднення

ІНШІ

Мол. 3.4 Структурна схема сільськогосподарських земель

Примітка: 1) в табл. 3.4 площа земель у відсотках наведена по відно­шенню до усієї території держави; 2) в цій таблиці відсутні дані відносно площі, яку займають перелоги, оскільки цей вид сільськогосподарських угідь був введений у структуру вітчизняних угідь наприкінці 1998 р.

Згідно з цією таблицею, найбільшу площу серед інших угідь займає рілля, або, як ще її називають, орні землі.

Але ріллі належить чільне місце не лише серед сільськогосподарських угідь, займаючи більшу частину усієї території нашої країни - 54,8%, вона взагалі є найкрупнішим земельним угіддям. Для належної оцінки цього факту скористаємося історією землеробства, яка свідчить, що наявність у країні ріллі або орних земель завжди віддзеркалювала економічний потен­ціал країни, але тільки спроможність суспільства забезпечити віддачу з цих земель на високому продуктивному рівні була ознакою економічної могутності.

Тому, справедливо відносячи ресурси орних земель до найголовнішого національного багатства, необхідно критично переглянути деякі ділянки, зайняті ріллею. Добре відомо, що під ріллю дбайливий господар завжди відводив найбільш цінні, родючі землі, розташовані на водоподілах, в сприятливих для обробки рельєфних умовах. Що стосується збільшення площ ріллі, яке виникло у недалекому минулому, воно є наслідком над­мірної розораності берегів водойм, схилів балок, сіножатей та інших, не завжди вдало вибраних земель. Через це частина площі ріллі має всі під­стави бути переведеною до складу інших угідь. Насамперед це торкається малопродуктивних орних земель, еродованих, незручних для механізова­ної обробки, а також захисних територій навколо водойм.

Існує досить чітке визначення цього угіддя, згідно з яким під ріллею розуміють найбільш цінні орні землі, на яких систематично обробляється грунт і вирощуються культурні сільськогосподарські рослини або утри­муються чисті пари.

Рілля враховується державною системою обліку саме за цією взаємо­пов'язаною групою ознак, а не за якоюсь окремо вибраною. Наприклад, якщо розорюють землі з метою поліпшення травостою на ділянках кормо­вих угідь, при обробці міжрядь в садах або при утворенні захисних проти­пожежних смуг в лісах, захисних смуг вздовж лінії державного кордону і в багатьох аналогічних випадках, розорані ділянки земель не вважаються ріллею, бо не використовуються для щорічного вирощування культур або перебувають у складі інших угідь. Що стосується парників і теплиць, то їх іемельні ділянки за всіма ознаками належать до ріллі і враховуються у її складі.

108

109

-Якщо рілля через певні обставини більше року, починаючи з осені, не використовується для вирощування сільськогосподарських культур і не утримується під паром, вона перетворюється на перелоги. Перелоги увій­шли окремою складовою частиною до структури сільськогосподарських угідь України в зв'язку з опрацюванням нової статистичної звітності в кількісному обліку земель, починаючи з 1999 р. Втім, перелоги як специ­фічне сільськогосподарське угіддя не є новим елементом цієї структури земель, оскільки було добре відоме ще з часів СРСР (див., наприклад, "Указания по веденню земельно-кадасгровой книги предприятия, органи-зации, учреждения", М., Госагропром, 1986.).

Далі розглянемо багаторічні насадження, які, займаючи серед своєї групи угідь найменшу площу, мають найвищі показники за рівнем вико­ристання своїх земель. Через це багаторічні насадження вимагають особ­ливої уваги як з точки зору вирощування продукції, так і в плані обліку земельних площ.

Під багаторічними насадженнями враховують землі, зайняті культур­ною деревно-чагарниковою рослинністю або багаторічними травами, на яких щорічно або періодично збирають урожай. Багаторічні насадження об'єднують невелику за розмірами, але дуже специфічну за продукцією групу угідь: садів, виноградників та інших угідь, площі яких враховують­ся окремо.

До садів відносять земельні ділянки, які зайняті насіннячковими, кіс­точковими, горіхоплідними, цитрусовими та іншими культурними поро­дами дерев і чагарників; до виноградників - культурними сортами вино­граду.

Землі інших багаторічних насаджень - це незначні за розмірами, але вкрай потрібні для сучасної цивілізованої людини ділянки плодово-ягід­них, ефіроолійних, технічних, лікарських і декоративних багаторічних рослин. До них віднесені: ягідники - насадження культурних сортів мали­ни, смородини, аґрусу, ожини, шипшини, полуниці; хмільники - насад­ження хмелю, тутівники - насадження шовковиці; а також розсадники плодових культур, плантації квітникарства тощо.

Угіддя багаторічних насаджень постачають продукцію у вигляді пло­дів, ягід, квітів, трав, листя, коріння та інших частин рослин, які вирощу­ються для власних потреб людини або є сировиною для промисловості.

Серед інших сільськогосподарських угідь виділяють пасовища і сіно­жаті, які разом називають кормовими угіддями. До сіножатей належать землі, зайняті багаторічною трав'янистою рослинністю, яку систематично викошують. До пасовищ належать землі, зайняті багаторічною трав'янис-

тою рослинністю, які, через непридатність для сінокосіння призначені для випасу сільськогосподарських тварин.

Окрім того, серед пасовищ додатково враховують ділянки гірських па­совищ, що розміщенні на території гірських районів областей у відповід­ності до природно-сільськогосподарського районування.

14.2. Інші угіддя сільськогосподарських земель

Серед інших сільськогосподарських земель враховують землі, які ви­користовуються для обслуговування сільсько-господарського виробницт­ва, вони визначені як землі під сільськогосподарськими будівлями і дво­рами, а також під господарськими шляхами і прогонами, і ті, що тимчасо­во не використовуються у виробництві сільськогосподарської продукції або використовуються з обмеженнями. Це землі у стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості, тимчасової консервації, а також забруднені сільськогосподарські угіддя, що не використовуються у сільсь­когосподарському виробництві, включаючи техногенно та радіоактивно забруднені сільськогосподарські угіддя.

До земель, зайнятих під господарськими дворами і будівлями, нале­жать земельні ділянки молочнотоварних, свинотоварних, вівчарських та інших тваринних і пташиних ферм, а також машинно-тракторних станів, гаражів, таборів сезонного утримання тварин та інших майданчиків ана­логічного призначення.

Під господарськими шляхами і прогонами враховують земельні ділян­ки, які використовуються для транспортних зв'язків, перевезення ванта­жів, руху машин і механізмів та сезонного перегону тварин в господарст­ві.

До земель, які перебувають у стадії меліоративного будівництва, нале­жать ті площі сільськогосподарських угідь, на яких здійснюються нові ме­ліоративні заходи, в тому числі розкорчовані ділянки старих садів і землі, які виділені і підготовлені під закладку нових полезахисних лісових смуг.

Під землями, які знаходяться у стадії відновлення родючості, врахову­ють ділянки, на яких здійснена технічна рекультивація грунтів і викону­ється комплекс агротехнічних і фітомеліоративних заходів по відновлен­ню біологічної родючості земель.

До земель тимчасової консервації належать площі порушених деградо-ваних сільськогосподарських угідь, які тимчасово законсервовані і не ви­користовуються у виробництві до біологічної рекультивації.

Особливу, відмінну частину сільськогосподарських земель представля­ють забруднені сільськогосподарські угіддя, які не використовуються у

110

111

ЗА ОСНОВ-, НОЮ ФУНК­ЦІЄЮ ВИКО­РИСТАННЯ

ЛІСИ І ІНШІ

ЛІСОВКРИТІ ПЛОЩІ

для

ВИРОБНИЦТВА ДЕРЕВИНИ

ДЛЯ ВІДПОЧИНКУ

ДЛЯЗАХИСНОЇ

ПРИРОДООХОРОННОЇ

БІОЛОГІЧНОЇ МЕТИ

ЗА

ПРИРОДНІМИ ОЗНАКАМИ

сільськогосподарському виробництві і виключені із сільськогосподарсь­кого обігу. Це землі, що техногенним шляхом накопичили в собі небез­печний для середовища вміст фізичних, хімічних і біологічних речовин (викиди шкідливих виробництв, наслідки аварій, тощо). У складі цих зе­мель окремо ураховуються радіоактивно забруднені території, що не ви­користовуються для виробництва сільськогосподарської продукції і ви­ключені з сільськогосподарського обігу.

Зазначимо, що радіоактивно забруднені сільськогосподарські угіддя до 1999 р. не входили до структури сільськогосподарських земель, а склада­ли окремо виділену групу земельних угідь, що відбивало, таким чином, більш наочно реалії забруднених радіонуклідами значних земельних площ, які виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 р.

Останньою складовою структурою сільськогосподарських земель ви­значені інші земельні угіддя, до яких відносять зайняті курганами, ямами, сухими канавами, скотомогильниками, тощо.

14.3. Земельні угіддя лісів і інших лісових площ

Ліси і інші лісовкриті площі є другою за обсягом після сільськогоспо­дарської групою земель, просторова структура яких визначається систе­мою державного кадастрового обліку за трьома групами ознак: 1) за при­родними ознаками; 2) за ознаками екологічного і господарського призна­чення; 3) за ознаками основної функції використання, мал. 3.5.

Землі лісів і інших лісовкритих площ за природними ознаками склада­ються з лісових земель і чагарників, до яких належать угіддя вкриті лісо­вою рослинністю, включаючи захисні насадження, не вкриті лісовою рос­линністю, чагарників та інших лісових земель.

Під землями, вкритими лісовою рослинністю, враховують лісові тери­торії з деревами, крона яких вкриває більше 20% площі, тобто лісовкри-тою територією може вважатися умовний майданчик площею 100 м², рос­линність якого проекцією своїх крон займає не менше 20 м² площі цього майданчика.

Серед земель інших лісовкритих площ виділяють полезахисні лісосму­ги, інші захисні насадження. До полезахисних лісових смуг відносять зе­мельні ділянки, вкриті деревною або деревно-чагарниковою рослинністю, які використовуються для захисту польових сільськогосподарських угідь, зрошувальної і осушувальної мережі від впливу несприятливих атмосфер­них факторів, а також для захисту садів і регулювання стоку.

ЗА ЕКОЛОГІЧ­НИМИ І ГОС­ПОДАРСЬКИ­МИ ОЗНАКАМИ
		ГРУПИ ЛІСІВ
	П Е Р Ш А			д р У г А

ВКРИТІ ЛІСО­ВОЮ РОС­ЛИННІСТЮ

ЛІСОВІ ЗЕМЛІ І ЧАГАРНИКИ

ПІД ЗАХИСНИ­МИ НАСАД­ЖЕННЯМИ

НЕ ВКРИТІ ЛІСОВОЮ РОСЛИННІСТЮ

Мал. 3.5 Схема розподілу земельних угідь лісів і інших лісовкритих площ за групами ознак

До інших захисних насаджень належать лісові площі, вкриті деревною, дерево-чагарниковою або чагарниковою рослинністю, яку використову­ють для захисту грунтів від дії ерозійних процесів, для захисту небезпеч­них ділянок гідротехнічних споруд від дії руйнівних факторів, а також для захисту від зсувів грунту.

Під чагарниками враховують землі, зайняті переважно чагарниковими рослинами: ліщиною, шипшиною, бруслиною, бузиною, барбарисом та ін­шими, висота яких не перевищує 7 м і крона вкриває не менше 20% площі ділянки.

До лісових територій належать також землі, не вкриті лісовою рослин­ністю, які утворилися внаслідок лісових пожеж або загибелі лісової рос­линності, через шкідників та від хвороб, згарища та загиблі насадження;

112

113

після вирубки дерев до поновлення лісової рослинності - незалісені лісосі­ки (зруби); а також природнім шляхом - галявини.

До інших лісових земель належать порівняно невеликі за розмірами, але значні за кількістю лісові території, зайняті: незімкненими лісовими культурами, лісовими шляхами, ґрунтовими дорогами, просіками, проти­пожежними розривами, залізницями та автомобільними шляхами лісогос­подарських підприємств, технологічними коридорами, волоками, дендро­логічними садами, а також теплицями, оранжереями та шкілками для ви­рощування садивного матеріалу, призначеного для створення лісових культур.

До угідь незімкнених лісових культур відносять створені людиною на­садження лісових культур до 5-ти річного віку, які не переведені в лісову площу. До лісових розсадників і плантацій належать лісові ділянки, на яких вирощують саджанці або сіянці деревних порід для створення лісо­вих культур.

Під землями лісових шляхів, ґрунтових доріг і просік враховують зе­мельні ділянки, які використовують для транспортного сполучення та ор­ганізації лісової території в лісовому господарстві.

Продовжуючи розгляд лісових угідь, необхідно відзначитити, що у складі лісів та інших лісовкритих площ знайшли свій відбиток ще дві ду­же важливі з екологічної точки зору просторові лісові структури, площі яких враховуються за ознаками екологічного і господарського викорис­тання, а саме: як ліси першої і другої груп.

До першої групи лісів віднесені лісові угіддя, які виконують, в основ­ному, екологічну природоохоронну функцію, а також лісові угіддя запо­відників, генетичних резервантів, лісових насаджень, гірських субальпій­ських територій з деревною і чагарниковою рослинністю. В лісах першої групи заборонено промислове виробництво деревини.

До другої групи лісів належать лісові угіддя, не включені до першої групи. В лісах другої групи дозволено виробництво деревини, але експлу­атація лісових угідь передбачає режим обмеженого лісокористування з метою збереження і відновлення лісосировинних ресурсів. Таким чином, друга група лісів, маючи господарське навантаження, не повинна втрача­ти і екологічного значення.

В системі вітчизняного земельного кадастру вивчення лісів завершу­ється розглядом трьох основних функцій їх використання: промислової, природоохоронної і рекреаційної.

Зазначимо, що урахування лісових територій, які використовуються для виробництва деревини, впроваджується в Україні з 1999 р. і передба­чено Європейською класифікацією землекористувань з 1989 р. До таких

земель належать території лісів і інших лісовкритих площ, які використо­вуються, переважним чином, для заготівлі деревини і виробів із дерева.

Під лісовими площами, які використовуються для захисної, природо­охоронної та біологічної мети, враховують земельні ділянки, лісова рос­линність яких має властивості до збереження існуючого природного біо­геоценозу або сприятливо 'впливає на його біологічну рекультивацію. Оз­накою таких територій є лісові насадження, які мають специфічну захисну вітростримуючу, водоутримуючу або водоочисну здатність. Наприклад, узбережжя, вкриті рослинністю з верби білої, сприяють очищенню во­дойм від шкідливих домішок.

До лісових площ, які використовуються для відпочинку громадян, на­лежать лісові угіддя, землі яких надані під літні, молодіжні або спортив­но-оздоровчі табори, будинки або бази відпочинку, лісові профілакторії та центри медичної реабілітації, курорти тощо.