
- •Розділ перший
- •§ 2. Утворення кадастрової справи і її функції, завдання державного земельного кадастру в Україні
- •Глава II концепція земельної ділянки
- •8.1. Просторовий базис - умова існування і об'єкт
- •10.1. Основні геометричні параметри
- •Основні форми земельних ділянок
- •10.2. Досвід розмежування
- •10.3. Межа і обмежуючі фактори
- •Переваги і недопіки двох блокуючих систем
- •100% (Відносна) га-рантія
- •10.4. Межа і власність
- •§ 11. Регулювання режиму використання земельної ділянки
- •§ 12. Земельна ділянка як реєстраційна і облікова кадастрова одиниця
- •12.2. Визначення земельної ділянки
- •13.2. Економічні категорії земель
- •13.3. Основні земельні угіддя
- •Основні земельні угіддя
- •13.4. Фактична зайнятість земель, землеволодіння і землекористування
- •Фактична зайнятість земель
- •Мал. 3.1 Фактична зайнятість земель по сг. Угіддях
- •14.4. Забудовані землі
- •14.6. Інші групи земельних угідь
- •Глава IV
- •§17. Базова основа земельного кадастру
- •§ 19. Інші спеціальні обстеження і роботи
- •Глава V реєстрація земель
- •§20. Роль реєстрації земель, її суспільно-історичні аспекти
- •21.1, Передача земель у власність
- •21.2. Надання земель у користування
- •Глава VI земельно-облікові роботи
- •§25. Сутність земельно-облікових робіт
- •Глава VII бонітування грунтів
- •Класифікація грунтів за механічним складом
- •§30. Методика бонітувальних робіт
- •Глава VIII економічна оцінка земель
- •32,3. Вихідна оцінювальна основа
- •33.1. Підготовчі роботи
- •33.3. Складання оцінювальних шкал
- •36.2. Розрахункова основа
- •Глава X
- •§40. Аспекти керованої кадастрової реформи в Україні
- •41.1. Кадастр 2014 року у ствердженнях ю. Кауфмана; д. Стендлера
- •Висновки
- •Розділ перший
- •§5. Сучасне реформування земельних відносин в Україні
- •Глава II концепція земельної ділянки
- •ГлаваIii
- •§ 13. Земельний фонд країни і його характеристики 96
- •§ 14. Вітчизняні земельні угіддя 105
- •§ 22? Законодавче підгрунтя іреєстрація орендованих земель 171
- •§41. Напрямки розвитку кадастру майбутнього 295
13.2. Економічні категорії земель
Стаття 2 Земельного кодексу України передбачає розподіл земельного фонду держави на сім категорій земель (табл. 3.1). Згідно з цією таблицею, найбільшу площу - 40378,2 тис. га - займає сільськогосподарська категорія земель. До сільськогосподарської категорії за Земельним кодексом належать всі землі, які надаються для потреб сільського господарства, або призначені для виробництва сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарські землі використовуються для задоволення власних потреб людини у продуктах харчування, а також для забезпечення кормами і сировиною галузей тваринництва і промисловості. Сільськогосподарські землі надаються: громадянам для ведення фермерського господарства, особистого підсобного господарства, садівництва, сінокосіння і випасу худоби; державним, колективним та іншим сільськогосподарським підприємствам для товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським освітнім і науковим закладам, училищам, школам для нав-мально-дослідницьких цілей і виробництва сільськогосподарської продукції; іншим організаціям для ведення підсобного сільського господарства. Сільськогосподарські землі, забезпечуючи найголовніші потреби суспільства, належать до найціннішого стратегічного ресурсу держави.
96
97
Таблиця 3.1
Землі за цільовим призначенням
Категорії земель |
Площа |
|
в тис. га |
в% |
|
1. Землі сільськогосподарського призначення |
40378,2 |
66,9 |
2. Землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів) |
6156,3 |
10,2 |
3. Землі промисловості, транспорту, зв'язку оборони та іншого призначення |
1810,1 |
3,2 |
4. Землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та істори-ко-культурного призначення |
6940,9 |
11,5 |
5. Землі лісового фонду |
543,2 |
0,9 |
6. Землі водного фонду |
241,4 |
0,4 |
7. Землі запасу |
4285,3 |
7,1 |
Всього земель |
60356,0 |
100 |
Землі населених пунктів, займаючи 10,2% території держави, належать до другої надзвичайно важливої категорії земель. До них віднесені усі землі, які перебувають у межах міст, селищ міського типу та сільських населених пунктів. Під межами населених пунктів розуміють адміністративну лінію поділу, яка відокремлює землі населених пунктів від земель іншого призначення або іншого адміністративного підпорядкування. Межі населених пунктів визначаються проектами планування та забудови і планами земельно-господарського устрою міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів. Межі міст регулюються Верховною Радою; селищ міського типу - обласною Радою; сільських населених пунктів -районною Радою народних депутатів.
Землі населених пунктів є середовищем безпосереднього перебування основної кількості громадян України. В населених пунктах проходить основна частина їх життєвого шляху, праця і відпочинок. Землі населених пунктів знаходяться у підпорядкуванні відповідних Рад народних депутатів, які можуть надавати земельні ділянки громадянам для індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, у приватну власність і користування. Земельні ділянки у межах населених пунктів можуть надаватися для будівництва, також житловим, будівельним, дачним і гаражним кооперативам у постійне користування у розмірах, визначених відповідно нормам.
Землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, входячи до земель однієї категорії, через неоднозначність специфіки свого призначення мають окремі характеристики і властивості. До земель промисловості належать землі, надані для будівництва основних і підсобних споруд промислових, гірнодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних
98
шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будинків, інших споруд. Розміри ділянок підприємств промисловості затверджуються органами влади, навколо підприємств передбачаються санітарно-захисні зони. Санітарно-захисні зони повинні впорядковуватися і озеленятися підприємствами у відповідності до проектів планування і забудови населених пунктів в межах, в яких вони перебувають. По припиненню діяльності промислового підприємства, надані йому землі повинні бути повернені до попереднього природного стану.
До земель транспорту, зв'язку та аналогічного призначення належать землі, надані у користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного й трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв'язку. Організаціям, що будують і експлуатують лінії електропередачі, телерадіоцентри і ретранслятори, радіорелейні лінії, повітряні і кабельні телефоннотелеграфні лінії, надаються земельні ділянки у відповідності до нормативів і затверджених проектів будівництва. Навколо ліній електропередач та телефонотеле-графних за межами населених пунктів, а також навколо джерел випромінювання телерадіоцентрів та радіорелейних споруд передбачається охоронна зона. Землі в цих зонах використовуються з обмеженнями згідно з затвердженими правилами.
Землі для потреб оборони надаються для постійного перебування військових частин, установ військово-навчальних закладів, установ Збройних сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Законодавством дозволяється передавання невикористаних земель цієї категорії ча рішенням місцевих органів влади у тимчасове користування громадянам і організаціям для сільськогосподарських цілей.
Землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, належачи до єдиної категорії земель, розглядаються окремо у відповідності до призначення кожної складової частини цієї категорії.
Землями природоохоронного призначення визначаються землі заповідників, національних, дендрологічних, зоологічних парків, пам'ятки садо-но-паркового мистецтва, ботанічні сади, природні заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи. Природоохоронні землі забороняється використовувати у будь-який спосіб, що суперечить їх цільовому призначенню або сприяє порушенню природного стану земель і навколишнього середовища.
Землями оздоровчого призначення визначаються земельні ділянки, які мають природні лікувальні фактори. На цих землях забороняється будь-
99
Землями рекреаційного призначення визначаються території, призначені для увідпочинку і туризму населення, земельні ділянки будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських станцій, парків, зелених зон навколо населених пунктів, навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів, розташовані поза межами земель оздоровчого призначення. До складу зелених зон включають землі поза межами населених пунктів, зайняті лісопарками та іншими зеленими насадженнями, які є місцем відпочинку населення.
Землями історико-культурного призначення вважають землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам'яток та архітектурно-ландшафтних комплексів.
До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісом, а також надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду можуть надаватись громадянам і підприємствам у тимчасове користування для сільськогосподарських цілей районними і міськими Радами народних депутатів у погодженні з лісовими органами.
Землями водного фонду визначаються землі, зайняті морями, ріками, озерами, водоймами, а також островами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, включаючи землі берегових смуг відведення. Землі в смугах відведення використовуються органами водного господарства для лісопосадок, ремонту споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень, складів і т.д.. Навколо водойм, водних і гідротехнічних споруд передбачаються охоронні зони для використання санітарних і протиерозійних заходів з метою збереження водних ресурсів. Землі водного фонду можуть надаватись у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення.
До земель запасу належать всі землі, не надані у власність або постійне користування, а також землі, право власності або користування якими припинено за законом. Землі запасу перебувають у підпорядкуванні Рад народних депутатів і призначені для передання у власність, користування або орендування переважно для сільськогосподарських потреб.