13.2. Економічні категорії земель

Стаття 2 Земельного кодексу України передбачає розподіл земельного фонду держави на сім категорій земель (табл. 3.1). Згідно з цією табли­цею, найбільшу площу - 40378,2 тис. га - займає сільськогосподарська ка­тегорія земель. До сільськогосподарської категорії за Земельним кодексом належать всі землі, які надаються для потреб сільського господарства, або призначені для виробництва сільськогосподарської продукції. Сільсько­господарські землі використовуються для задоволення власних потреб людини у продуктах харчування, а також для забезпечення кормами і си­ровиною галузей тваринництва і промисловості. Сільськогосподарські землі надаються: громадянам для ведення фермерського господарства, особистого підсобного господарства, садівництва, сінокосіння і випасу ху­доби; державним, колективним та іншим сільськогосподарським підпри­ємствам для товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогос­подарським освітнім і науковим закладам, училищам, школам для нав-мально-дослідницьких цілей і виробництва сільськогосподарської продук­ції; іншим організаціям для ведення підсобного сільського господарства. Сільськогосподарські землі, забезпечуючи найголовніші потреби суспіль­ства, належать до найціннішого стратегічного ресурсу держави.

96

97

Таблиця 3.1

Землі за цільовим призначенням

Категорії земель	Площа
	в тис. га	в%
1. Землі сільськогосподарського призначення	40378,2	66,9
2. Землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських на­селених пунктів)	6156,3	10,2
3. Землі промисловості, транспорту, зв'язку оборони та іншого при­значення	1810,1	3,2
4. Землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та істори-ко-культурного призначення	6940,9	11,5
5. Землі лісового фонду	543,2	0,9
6. Землі водного фонду	241,4	0,4
7. Землі запасу	4285,3	7,1
Всього земель	60356,0	100

Землі населених пунктів, займаючи 10,2% території держави, належать до другої надзвичайно важливої категорії земель. До них віднесені усі землі, які перебувають у межах міст, селищ міського типу та сільських на­селених пунктів. Під межами населених пунктів розуміють адміністра­тивну лінію поділу, яка відокремлює землі населених пунктів від земель іншого призначення або іншого адміністративного підпорядкування. Межі населених пунктів визначаються проектами планування та забудови і планами земельно-господарського устрою міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів. Межі міст регулюються Верховною Радою; селищ міського типу - обласною Радою; сільських населених пунктів -районною Радою народних депутатів.

Землі населених пунктів є середовищем безпосереднього перебування основної кількості громадян України. В населених пунктах проходить ос­новна частина їх життєвого шляху, праця і відпочинок. Землі населених пунктів знаходяться у підпорядкуванні відповідних Рад народних депута­тів, які можуть надавати земельні ділянки громадянам для індивідуально­го житлового, дачного і гаражного будівництва, у приватну власність і ко­ристування. Земельні ділянки у межах населених пунктів можуть надава­тися для будівництва, також житловим, будівельним, дачним і гаражним кооперативам у постійне користування у розмірах, визначених відповідно нормам.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, входячи до земель однієї категорії, через неоднозначність специфіки свого призначення ма­ють окремі характеристики і властивості. До земель промисловості нале­жать землі, надані для будівництва основних і підсобних споруд промис­лових, гірнодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних

98

шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будинків, інших споруд. Розміри ділянок підприємств промисловості затверджуються ор­ганами влади, навколо підприємств передбачаються санітарно-захисні зо­ни. Санітарно-захисні зони повинні впорядковуватися і озеленятися під­приємствами у відповідності до проектів планування і забудови населених пунктів в межах, в яких вони перебувають. По припиненню діяльності промислового підприємства, надані йому землі повинні бути повернені до попереднього природного стану.

До земель транспорту, зв'язку та аналогічного призначення належать землі, надані у користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного й трубо­провідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійс­нюють експлуатацію ліній електропередачі та зв'язку. Організаціям, що будують і експлуатують лінії електропередачі, телерадіоцентри і ретранс­лятори, радіорелейні лінії, повітряні і кабельні телефоннотелеграфні лінії, надаються земельні ділянки у відповідності до нормативів і затверджених проектів будівництва. Навколо ліній електропередач та телефонотеле-графних за межами населених пунктів, а також навколо джерел випромі­нювання телерадіоцентрів та радіорелейних споруд передбачається охо­ронна зона. Землі в цих зонах використовуються з обмеженнями згідно з затвердженими правилами.

Землі для потреб оборони надаються для постійного перебування вій­ськових частин, установ військово-навчальних закладів, установ Збройних сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Законо­давством дозволяється передавання невикористаних земель цієї категорії ча рішенням місцевих органів влади у тимчасове користування громадя­нам і організаціям для сільськогосподарських цілей.

Землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, належачи до єдиної категорії земель, розгляда­ються окремо у відповідності до призначення кожної складової частини цієї категорії.

Землями природоохоронного призначення визначаються землі заповід­ників, національних, дендрологічних, зоологічних парків, пам'ятки садо-но-паркового мистецтва, ботанічні сади, природні заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи. Природоохоронні землі забороняється вико­ристовувати у будь-який спосіб, що суперечить їх цільовому призначенню або сприяє порушенню природного стану земель і навколишнього середо­вища.

Землями оздоровчого призначення визначаються земельні ділянки, які мають природні лікувальні фактори. На цих землях забороняється будь-

99

яка діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може впли­нути на природні лікувальні фактори. Для забезпечення режиму природо­охоронних земель та земель оздоровчого призначення передбачається створення охоронних зон і округів санітарної охорони. В межах цих зон і округів дозволяється лише сумісна з їх охоронним призначенням практич­на діяльність.

Землями рекреаційного призначення визначаються території, призна­чені для _увідпочинку і туризму населення, земельні ділянки будинків від­починку, пансіонатів, кемпінгів, туристських станцій, парків, зелених зон навколо населених пунктів, навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів, розташовані поза межами земель оз­доровчого призначення. До складу зелених зон включають землі поза ме­жами населених пунктів, зайняті лісопарками та іншими зеленими насад­женнями, які є місцем відпочинку населення.

Землями історико-культурного призначення вважають землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам'яток та архітектурно-ландшафтних комплексів.

До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісом, а також надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду можуть надава­тись громадянам і підприємствам у тимчасове користування для сільсько­господарських цілей районними і міськими Радами народних депутатів у погодженні з лісовими органами.

Землями водного фонду визначаються землі, зайняті морями, ріками, озерами, водоймами, а також островами, болотами, гідротехнічними та ін­шими водогосподарськими спорудами, включаючи землі берегових смуг відведення. Землі в смугах відведення використовуються органами водно­го господарства для лісопосадок, ремонту споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень, складів і т.д.. Навколо водойм, водних і гідротех­нічних споруд передбачаються охоронні зони для використання санітар­них і протиерозійних заходів з метою збереження водних ресурсів. Землі водного фонду можуть надаватись у тимчасове користування для сіноко­сіння і риборозведення.

До земель запасу належать всі землі, не надані у власність або постійне користування, а також землі, право власності або користування якими припинено за законом. Землі запасу перебувають у підпорядкуванні Рад народних депутатів і призначені для передання у власність, користування або орендування переважно для сільськогосподарських потреб.