12.2. Визначення земельної ділянки

Викладені вище основні аспекти багатопланової концепції земельної ділянки дозволяють впритул підійти до опрацювання визначення цього поняття за допомогою розглянутих в даній. Главі найсуттєвіших ознак. Слід підкреслити, що ^дослідження цих ознак^було підпорядковане чоти­рьом головним напрямкам функціонування земельної ділянки як об'єкта діяльності людини: перший - просторової визначеності; другий - якісних перетворень; третій - формування геометричних параметрів; четвертий -регулювання режиму використання.

Опрацювання визначення по кожному із наведених напрямків вимагає підсумовуючих конструкційних висновків для отримання відповідного, так би мовити, будівельного матеріалу. Зробимо ці висновки.

Словосполучення "земельна ділянка", означаючи за своїм смислом ви­ділену частину землі, започатковує розуміння принципової, каркасної ос­нови поняття земельної ділянки, да&'-роздіїг&З-; пов'язаної з ознакою ста­більності, незмінності її місця розташування і дозволяє однозначно визна­чити її положення у просторі, згідно прийнятої системи координат. До цього необхідно додати, що з міркувань навчальної доцільності при аналі­зі словосполучення "земельна ділянка" акцент було зроблено на факті утворення земельної ділянки шляхом відділення частини земної поверхні від оточуючого середовщца) Слід також зауважити, що дії по виділенню земельної ділянки не можуть виконуватись десь інде, окрім земної по­верхні.

Але чи означає цей факт, пов'язаний з утворенням земельної ділянки, що вона теж є лише частиною земної поверхні, як це стверджується у більшості визначень (див. наприклад проекти Законів про Державний зе-

меявний кадастр та інші матеріали)? Очевидно, що ні. (Оскільки будь-як^, поверхня, включаючи й земну, з математичної точки зфу є двомірно^ земельна ділянка, це перш за все- об'ємне фізичне тіло (тобто не площина і не поверхня), яке використовується у трьох вимірах, достатньо послати­ся на будівництво споруд, сільськогосподарські роботи ттцрХЗ

Отже, твердження про те, що земельна ділянка це частина земної по- нерхні, обмежує реалії земельної ділянки і не відповідає сутності цього поняття, тому його необхідно визнати некоректним ^не придатним для визначення. Натомість необхідно урахувати, щсУ**земельна ділянка це об'ємне тіло, якому цілком відповідає розуміння певної частини Землі, або, інакше кажучи, певної частини просторового базису. Беручи до уваги цю обставину, алшсожлжшнівід неї і вже наведені за-резділом 8.2 еу-тте— ві-шнаки, маємо всі підстави побу_дувати перші елементи каркасної осно­ ви до визначення земельної ділянки} Ррафічну-тнтерпретацію цієї конст­ рукції відбиває мал. 2.22,— "

£Факт виділення частини просторового базису і створення земельної ді­лянки завжди має конкретне призначення - задоволення потреб людини?) Але у різні історичні і економічні періоди розвитку цивілізації функціо­нальне навантаження на земельну ділянку по забезпеченню потреб люди­ни принципово відрізняється. Ці відмінності були розглянуті в § 9, згідно з яким в результаті антропогенного впливу відбувається невпинна зміна якісного стану земельної ділянки^В історичному плані інтенсивність ан­тропогенною впливу визначається декількома фазами, які поступово пе­ретворюють земельну ділянку від об'єкта первісної людини до об'єкта су­часної людини.

Частина просторового базису		Стабільність" місця знаходження		Визначеність за системою координат
а)	4	б) X Мал. 2.22		в)

X. Мол. 2.22 Каркасна основа до визначення земельної ділянки

а) /основа поняття;

б)£в) - ознаки "просторової визначеності.

Критичною у ланцюжку якісної трансформації земельної ділянки є фа-іа інтенсивної експлуатації, притаманна XX ст., яка створює екологічну небезпеку для майбутнього. Необхідність адекватної реакції змушує су­спільство вдатися до запобіжних заходів, а земельна ділянка на сучасному

90

91

етапі перетворень отримує принципово нову якість, набуваючи ознак об'єкта стратегічного загальносуспільного надбання. Ланцюжок якісних перетворень земельної ділянки проілюстровано мал. 2.23.

	•	Об'єкт забезпечення \ потреб у'		Загально­суспільне стратегічне надбання
Частина просторового базису

/ Мал. 2.23 Якісна трансформація земельної ділянки

(Ігхюл чином, до розбудови визначення земельної ділянки долучають­ся конструктивні елементи якісних перетворень, які характеризують місце земельної ділянки в суспільно-історичному процесі.

Продовжуючи дослідження інших (конструктивних ознак земельної ді­лянки |а напрямком формування геометричних параметрів, див.-§10, під-крестгймо,(що головним із них є межа, всі інші - форма, площа, розміри не впливають на визначення.

Як умовна лінія, або прямовисна площина, межа є математичним вті­ленням процесу розмежування середовища на окремі земельні ділянки. Межа формує контур земельної ділянки - створює її своєрідний геомет­ричний портрет. Вона, так би мовити, є передовою, захисною лінією зе­мельної ділянки, яка приймає на себе функцію контактування з навколиш­нім оточенням і водночас є рубежем розподілу, а інколи протистояння і перетину інтересів і прав суміжних землекористувачів.

Встановлені на місцевості межі означають границі поширення одно­рідного правового поля, яке діє всередині земельної ділянки.

Зндно-з-розділом ШЛ, рушійною силою у формуванні меж земельної ділянки був процес становлення і розбудови права власності на землю. Перебіг цього процесу обумовлює основні етапи у точності розмежування земель, відповідно до яких неясні, непевні контури територій родових або племінних земель первісної людини поступаються місцем чітко визначе­ним, з встановленими межами сучасним земельним ділянкам - об'єктам земельної власності/}

З'ясування особливостей формування контуру земельної ділянки на цих етапах дозволяє побудувати геометричний ланцюжок до конструкції визначення, який зв'язує каркасну основу земельної ділянки з рівнями її

Ї4:

просторової визначеності, с

		У
		Ум&вціеть контурів^герито-пйґпераісної У людини		Чітко визначені одиниці земельної власності
Частина просторового базису

Мал. До формування геометричного портрета земельної ділянки

Поступово набуваючи конструктивних ознаї/визначення земельна ді­лянка вимагає урахування також і головної мети п утворення - практично­го використанняГуаме внаслідок використання земельної ділянки, усі її вище розглянуті найсуттєвіші ознаки переходять від абстрактного сприй­мання у конкретику реальних речей: частина просторового базису пере­творюється, наприклад, на будівельний майданчик або на поле пшениці, функціонування об'єкта по забезпеченню життєвих потреб людини відчу­вається побудованим будинком або вирощеним хлібом, праця на земель­ній ділянці виробляє розуміння власності і повагу до меж і т.д., і т.ДГ) /^Але використання земельної ділянки, створеної для практичної діяль­ності^ завжди повинно, певним чином, регулюватис}. для того, щоб узго­дити і збалансовувати багатопланові і часто протилежні інтереси як окре­мої людини^ласника або користувача, так і усього суспільства в цілому, да»г§~іі':(функцію регулювання здійснює держава, силові важелі якої в процесі якісних перетворень земельної ділянки до об'єкта загальносу­спільного налДання, значно посилюють свій вплив на всю сферу земель­них відносин^

Якщо у середньовіччі землевласник - феодал мав фактично необмеже­не право абсолютної власності на землю, то у XX ст. це право зазнає іс­тотних змін, поступаючись перед інтересами держави і потребами су­спільства,; "У більшості країн впроваджується законодавство, яке щільно регламентує як безпосередній режим використання земельної ділянки, так і сферу земельних відносин в цілом^, включаючи: територіальне регулю­вання одиниць власності, визначення режиму їх утримання, обмеження повноважень розпорядження та інші обов'язкові умови, див. розділ-14-.З-.-

Особяив€>от4-амін у режіші-викориетання земельної.ділянки відбито на™ мал.-

Законодавче

регулювання режиму

використання

фактично

Земельна ділянка

необмеженвчправо власності в т.ч. право користування

Мал. 2.25 И

До режиму використання земельної ділянки

92

93

Просторова визначеність

Стабільність

місця знаходження

Визначеність

за системою

коодинат

З'ясування характеру змін у режимі використання земельної ділянки, виконане за останщм. напрямком досліджень, завершує формування її най­суттєвіших ознакГОб'єднуючи ді ознаки навколо каркасної основи понят­тя земельної ділянки, як частини "просторового базису, за допомогою лан­цюжкових зв'язків, що-представлені на малюнках £.22-2.25, отримуємо можливість прбудувати узагальнюючу схему конструктивних ознак зе­мельної ділянки. Долучаючи до цієї схеми також і основні напрямки фор­мування ознак, отримуємо логічно зв'язану графічну інтерпретацію по­няття,

	Загально-суспільне стратегічне надбання
Об'єкт забезпечення потреб людини
/
Якісні перетворення

Частина

просторового

базису

( Графічна інтерпретація дозволяє зосередити увагу на головному і сформулювати визначення сучасної земельної ділянки таким чином. Зе­мельна ділянка - це частина просторового базису, що є складовою загаль­но-суспільного ресурсу з постійним місцем розташування і визначеними межами, відносно якої існує встановлений правовий статус і режим ви­користання її потенціалу, у

Оскільки сукупність ознак предмета розгляду завжди є функіхією від фази антропогенного впливу, необхідно ще раз підкреслити, що£наведене визначення є визначенням сучасної земельної ділянки,) Саме тому для пер­вісної людини земельна ділянка була перш за все тільки частиною просто­ру, яка безпосередньо забезпечувала її життя. І не потрібно було для цього • • визначати ні її межі, ні правовий статус, ні режим використання.

Але розвиток цивілізації - це складний шлях удосконалення, кожний_; крок якого вимагає від суспільства все чіткішого регулювання і регламен­тації; тому і створюється законодавство, виникають кордони і межі, роз-. робляються процедури і правила, з'являються терміни, поняття, їх форму-_? лювання і визначення.

; Процес цей невпинний, альтернативи йому не існує.

Формування контурів

Режим використання

Умовність контурів

земель первісної

людини

Фактична необмежен-ність права власності в т.ч. права користування

Чітко розмежовані

одиниці земельної

власності

Обов'язкове законодавче

регулювання режиму

використання

Мол. 2.26 Узагальнююча схема конструктивних ознак земельної ділянки

94

95

Глава НІ

ПРОСТОРОВІ КАДАСТРОВІ СТРУКТУРИ І КЛАСИФІКАЦІЙНІ СТАНДАРТИ

£ 13. Земельний фонд країни і його характеристики

13.1, Географічні параметри національної території

Нинішня територія України сформувалась на землях, що перетинались шляхом великого історичного пересування народів із глибини Азії до Єв­ропи. Простори Північного Причорномор'я, благодатний, за висловом Ге-родота, Борисфенів край завжди приваблювали завойовників сприятливи­ми умовами, кліматом і, в першу чергу, родючими грунтами, з давньою розвиненою культурою землеробства. Ці обставини надовго обумовили особливості формування і розвитку українських земель, які, тривалий час перебуваючи під чужоземною владою, лише зі здобуттям незалежності були проголошені єдиною національною територією.

Зараз земельний фонд, або, іншими словами, земельні ресурси країни -це вся її територія в межах державних кордонів, яка після возз'єднання Криму з Україною в 1954 р. дорівнює 603,6 тис. кв. км., або 60,36 млн. га. За обсягом земельних ресурсів наша країна займає друге місце в Європі, поступаючись лише Росії.

Україна традиційно вважається східноєвропейською країною, але практично вона може бути віднесена до центральноєвропейських держав, оскільки географічний центр Європи знаходиться на її території, у Закар­патській області.

Україна межує з сімома країнами: Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Білоруссю, Росією. Територію України з півдня омивають Чорне та Азовське моря. Загальна довжина її кордонів сягає 6,5 тис. км., в т.ч. морські кордони протягуються більше, ніж на тисячу км. Максимальна відстань з півночі на південь становить майже 900 км, з заходу на схід перевищує 1300 км. Крайня північна точка України позна­чена 52°23^/ північної широти (Новгород-Сіверський район Чернігівської області); південна - 44°23 (мис Сарич, автономна республіка Крим); захід­на - 22^о09' східної довготи (район м. Чоп, Закарпаття); східна - 40°23' (Мі-ловий район Луганської області). Географічний центр України: 48^О23' пів­денної широти і 31°11^/ східної довготи знаходиться в селі Добровеличків-ка, Помічнянського району Кіровоградської області.

Усі земельні ресурси країни можуть розглядатися під кутом зору трьох груп об'єднуючих ознак:

• перша група у складі категорій земель - за економічними ознаками ці­ льового призначення;

• друга група у складі земельних угідь - за ознаками систематичного вико­ ристання, або перебування у певному природному стані;

• третя група у складі землеволодінь і землекористувань - за ознаками фактичної зайнятості, організаціями або особами.

Такий спосіб угрупування дозволяє дотримуватись певного порядку у вивченні складу земельних ресурсів країни в цілому, а також кожної структурної одиниці зокрема. Нижче за даними Держкомзему України, наводяться таблиці (див. розділи 13.2, 13.3, 13.4), які віддзеркалюють склад фонду держави за об'єднуючими ознаками.