2. Поняття, види та форми інвестування (приватно-колективне інвестування, державне інвестування, комунальне інвестування, спільне інвестування, корпоративне та договірне інвестування)

Інвестування – це різновид або елемент господарської діяльності, змістом якого є сукупність практичний дій учасників інвестування (інвестора, виконавців, посередників, держави, територіальної громади) щодо організації, вкладення інвестицій та отримання запланованого соціально-економічного ефекту.

Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій називається інвестиційною діяльністю (ч.1ст.2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

• інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

• державного інвестування, здійснюваного органами влад і управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних в позичкових коштів;

• іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

• спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

З огляду на необхідність врахування специфіки певних видів інвестування у процесі правового регулювання здійснюється класифікація інвестування. Залежно від суб’єктів інвестування, джерел інвестування і форм власності (ч. 2 ст. 2 ЗУ “Про інвестиційну діяльність”) виділяють:

• приватно-колективне інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

• державне інвестування, що здійснюється органами влади і управління України, АРК за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

• комунальне інвестування, що здійснюється органами місцевого самоврядування та їх виконкомами за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, а також комунальними підприємствами, об’єднаннями та установами за рахунок власних і позичкових коштів;

• спільне інвестування, що здійснюється кількома громадянами та юридичними особами в одні і ті ж об’єкти (а) на договірних засадах (на підставі договорів: про спільне інвестування, про спільну підприємницьку діяльність, про кооперацію) або у формі створення та участі в організації, майно якої формується спільними зусиллями засновників та учасників або яка свої активи вкладає в різні об’єкти з метою отримання прибутку.

Залежно від сфери здійснення та об’єкта інвестування розрізняють такі його види:

• внутрішньогосподарське інвестування (джерело: зазвичай прибуток суб’єкта господарювання, позичкові кошти, інші джерела, не заборонені законом; об’єкт – нові виробничі потужності суб’єкта господарювання, інноваційні розробки, розширення та модернізація виробництва, створення відокремлених підрозділів); Зазвичай внутрішньогосподарське інвестування здійснюється з метою розширення виробництва, створення нових та модернізації діючих виробничих фондів, запровадження новітніх технік і технологій тощо

• зовнішньогосподарське інвестування (джерело: активи інвестора, залучені ним кошти інших осіб на підставі відповідних договорів; об’єкт інвестування – майно/статутні фонди інших організацій чи осіб, спільне майно).

За критерієм походження інвестицій та інвесторів, місцем розташування об’єктів інвестування розрізняють:

• внутрішньодержавне інвестування (об’єкт інвестування – в Україні), яке, своєю чергою, може бути а) національним – інвестори є резидентами; б) іноземним – інвестори та інвестиції мають іноземне походження; в) спільним – за участю резидентів та нерезидентів;

• зовнішньодержавне або зовнішньоекономічне (здійснюється українськими інвесторами в об’єкти, що знаходяться на території інших держав); таке інвестування потребує спеціального ліцензування.

Інвестування може здійснюватися в різних правових та економіко-правових формах. До правових форм інвестування належить:

• корпоративна форма – інвестування здійснюється шляхом створення або участі в господарській організації унітарного та корпоративного типу;

• договірна форма – шляхом укладення різноманітних договорів інвестиційного характеру;

• змішана форма – корпоративна форма поєднується з договірною (наприклад, при інвестуванні в діючу господарську організацію корпоративного типу).

Окрім правових форм інвестування розрізняють також економіко-правові форми. Економіко-правові форми інвестування:

• інноваційне інвестування – здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

• капітальне будівництво – здійснюється з метою створення нових і відтворення діючих основних фондів, в які і вкладаються кошти, інші цінності;

• лізингове інвестування – інвестування в основні фонди виробничого призначення шляхом отримання у користування сучасного устаткування (обладнання), що може замовлятися лізингоодержувачем за складеною ним специфікацією, з наданням йому послуг технічного обслуговування та ремонту, а також можливістю викупу предмета лізингу. У такий спосіб досягається отримання лізингоодержувачем необхідного йому сучасного устаткування без тягаря сплати його повної вартості і турбот про його технічне обслуговування;

• концесійне інвестування – передбачає створення (будівництво) або управління на засадах відповідного договору (концесійного) об’єктом концесії, що є державною або комунальною власністю, за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов’язань, майнової відповідальності та підприємницького ризику.