10

Тема 1. Поняття та предмет інвестиційного права

1. Поняття та види інвестицій

Становлення і функціонування ринкових відносин в Україні зумовило появу нових форм забезпечення потреб господарювання необхідними для його здійснення коштами (інвестиціями). Це в свою чергу, привело до появи нових ринкових інститутів, одним з яких є інститут інвестиційної діяльності (як один із видів господарської діяльності), і формування відповідної правової основи здійснення такої діяльності – інвестиційного законодавства. Інвестиційне законодавство – це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які виникають і функціонують при здійсненні інвестиційної діяльності.

Ключовим поняттям інвестиційного законодавства є поняття інвестицій. Згідно з ч.1 ст.326 ГК інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об’єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.

Відповідно до ст.1 Закону України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Закон називає примірний перелік таких цінностей, відносячи до них:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно;

• майнові права інтелектуальної власності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

• права коксування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

• інші цінності

Класифікація інвестицій

За об’єктом інвестування розрізняють реальні інвестиції, фінансові інвестиції, інтелектуальні інвестиції, інвестиції в людський капітал. Реальні інвестиції – вкладення у виробничі фонди (основні та оборотні). В основному, це вкладення в матеріальні активи – будинки, споруди, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, технічна, науково-технічна, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). Фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти (в основному в цінні папери) з метою отримання прибутку в майбутньому. Фінансові інвестиції, у свою чергу, підрозділяються на прямі (внесення засобів у статутний фонд юридичної особи в обмін на його корпоративні права) і портфельні (придбання цінних паперів та інших фінансових активів на фондовому ринку). Інтелектуальні інвестиції – це вкладення в об’єкти інтелектуальної власності, які виходять з авторського права, винахідницького та патентного права, права на промислові зразки та корисні моделі. Інвестиції в людський капітал – це вкладення в освіту, підвищення кваліфікації, соціальну сферу. Ці інвестиції довгострокові та окуповуються в майбутньому.

За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції. Прямі інвестиції передбачають пряму участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладення капіталу. Вони здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу до статутних капіталів інших підприємств. Непрямі інвестиції передбачають вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування і наступного керування ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними та іншими фінансовими посередниками, що зібрані в такий спосіб інвестиційні засоби розміщають за своїм розсудом, вибираючи найбільш ефективні об’єкти інвестування, беручи участь у керуванні ними, розподіляючи отримані доходи серед своїх клієнтів.

Наступною класифікаційною ознакою є період інвестування. За цією ознакою виділяють короткострокові та довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року, а під довгостроковими інвестиціями – вкладення капіталу на період понад один рік.

За формами власності інвесторів розрізняють приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції.

За регіональною ознакою можна виділити інвестиції усередині країни і за кордоном.

За рівнем інвестиційного ризику інвестиції поділяють на без ризикові, низько ризикові, середньо ризикові, високо ризикові, спекулятивні. Безризикові інвестиції – це вкладення коштів у такі об’єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу (очікуваного доходу) і практично гарантовано отримання розрахункової суми інвестиційного доходу. Низькоризикові інвестиції – це вкладення капіталу в об’єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий від середньо ринкового. Середньоризикові інвестиції – рівень ризику за об’єктами інвестування приблизно відповідає середньо ринковому. Високоризикові інвестиції – це інвестиції, за якими рівень ризику перевищує середньо ринковий. Спекулятивні інвестиції – вкладення капіталу в найризикованіші інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.