Методичні основи вивчення географічного положення країни
Географічне положення — перший пункт плану характеристики країни. Характеризуючи географічне положення країни необхідно представити той простір, навколишнє середовище, в якому існує держава.
Класичний план характеристики географічного положення запропонував основоположник вітчизняної економічної географії М.М.Баранський, який зазначав, що ”географічне положення має величезне методологічне значення. Місце, яке займає будь-який ареал, наприклад, країна, район, місто т.д., в системі географічного поділу праці значною мірою визначається географічним положенням” [Н.Баранский, 1980, с.157] Для складання й оцінки географічного положення необхідно дати короткі пояснення за основними пунктами плану. Опис положення об’єкта відносно основних ліній і точок на карті чи на материку означає необхідність визначити власне місце положення території країни.
При цьому досить вказати суттєві риси місця положення, вказавши, наприклад, що країна розташована в помірних широтах вздовж східної окраїни певного материка, чи вздовж східного узбережжя.
Далі варто вказати, чи має країна вихід до вод Світового океану і які можливості з цим пов’язані. Характеризуючи ж положення відносно рік і озер, враховують тільки ті з них, які належать одночасно ще хоча б одній державі.
Потім підлягають обліку великі форми рельєфу, які розташовані одночасно на території декількох держав-сусідів. Тобто йдеться, наприклад, про спільне використання тих гірських систем чи гірських країн, які, знаходячись поза територією тієї чи іншої країни, захищають її від холодних, жарких, вологих, сухих повітряних мас, перешкоджаючи чи сприяючи їхньому проникненню на дану територію. Також необхідно вказати в яких кліматичних поясах розміщена країна.
Далі доцільно назвати природні зони, у яких розташована територія, давши їм коротку оцінку.
Далі йде характеристика економіко-географічних аспектів положення країни. Спочатку треба просто вказати держави, з якими вона межує. Що стосується ресурсно-географічного положення, то варто звернути увагу на подібність чи розбіжність потенціалів у сусідніх країнах, що відрізняються один від одного розмаїтістю, багатством чи значущістю ресурсів.
Характеризуючи транспортно-географічне положення, варто звертати увагу на те, які види транспорту забезпечують міжнародні перевезення і зв’язки країни. Під такою оцінкою розуміється специфічна особливість положення країни в системі доріг континенту: центральне, периферійне, окраїнне, віддалене, ізольоване і т.п.
Досить важливою є також характеристика екологічного положення країни, тобто положення відносно екологічно значущих об’єктів, в тому числі до країн і регіонів, які визначають екологічну ситуацію, або до країн і регіонів, на екологічну ситуацію яких може впливати дана країна.
Отже, вивчаючи географічне положення країни можна характеризувати його за наступним планом відносно положень:
екватора, нульового меридіану, полюсів, тропіків і полярних кіл;
на материку / частині материку чи частині світу;
океанів, морів, великих заток, проток, морських течій;
великих форм рельєфу суходолу;
кліматичних поясів, кліматичних областей, центрів високого і низького тиску;
великих рік, озер;
природних зон;
сусідського положення;
ресурсно-географічного;
центрів культури, релігій, цивілізацій;
промислових, сільськогосподарських, торгівельних районів;
транспортно-географічного;
військово-політичних й економічних блоків чи союзів;
ядер війн та інших збройних конфліктів;
держав з нестабільною економічною і політичною ситуацією;
еколого-географічного.
Географічне положення – одна із фундаментальних категорій географічної науки. Воно є просторовим відношенням певного об’єкта, наприклад, країни, до географічних данностей, що лежать поза ним і мають чи можуть мати на нього суттєвий вплив [Шаблій, 2003, с.174].