10.4.9 Вузол редукування газу на власні потреби

У вузлі редукування газу на власні потреби на ГРС старого покоління часто застосовуються регулятори РД-32М. Принцип роботи зазначеного регулятора тиску газу описаний у розділі 9.

В останні роки для редукування газу на власні потреби застосовуються шафові ГРП.. Будова та принцип роботи шафових ГРП наведений у розділі 9. Всі шафові установки мають захист від перевищення і зниження тиску газу на виході. Робочий тиск шафових установок, які застосовуються на ГРС, становить 1500-2000 Па. Газ від шафових ГРП надходить для живлення опалювальних котлів та підігрівачів газу.

10.4.10 Енергопостачання грс

Енергопостачання ГРС здійснюється повітряними або кабельними лініями від єдиної енергосистеми країни.

Електроосвітлення та інше електрообладнання ГРС за своїм виконанням повинні відповідати вимогам, що ставляться до вибухонебезпечних приміщень.

Основні вимоги до вибору стаціонарних і переносних електричних світильників наведені в “Правилах устрою електроустановок” (ПУЕ).

У вибухонебезпечних приміщеннях (приміщення редукування, витратомірна), віднесених до класу В-1а, всі проводки та кабельні лінії повинні виконуватись проводом і кабелем з мідними жилами. Броньовані кабелі, що укладають у траншеях чи відкрито по стіні, повинні бути цільними без з’єднувальних муфт. Електропроводки, виконані проводами, укладаються в сталеві газові труби. Для переносного електрообладнання можуть застосовуватися гнучкі шлангові кабелі марки ШРПС.

Трубопроводи для електричних проводок вибухонебезпечних приміщень повинні бути герметичними, випробуваними на щільність при тиску 0,05 МПа.

Всі електричні установки на ГРС підлягають заземленню незалежно від напруги постійного чи змінного струму. Заземлення корпусів світильників, віднесених до класів В-1а і В-1г, можуть виконуватися з використанням нульового проводу.

Електричні мережі, світильники ГРС необхідно оглядати не менше одного разу на місяць. При огляді перевіряють ступінь корозії, офарблення, кріплення, відсутність тріщин, відповідність потужності електроламп типу світильника; відповідність запобіжників.

Будинок ГРС повинен бути захищеним від прямих ударів блискавки блискавковідводами. Зовнішні установки повинні бути захищеними від вторинних проявів блискавки і розрядів статичної електрики шляхом заземлення на контур ГРС.

10.4.11 Захист обладнання від корозії

Руйнування металу трубопроводів та обладнання під дією різних факторів хімічного або електрохімічного характеру, що визначаються навколишнім середовищем, називається корозією. Навколишнє середовище може бути газоподібним, рідким або твердим. Газоподібне – атмосфера, рідке – вода, тверде – будь-який грунт. Тому корозію, що відбувається в зазначених середовищах, називають відповідно атмосферною, рідинною і підземною або ґрунтовою.

Всі перелічені вище види корозії поділяються на хімічну та електрохімічну, які відрізняються одна від одної механізмом корозійного процесу.

Хімічною корозією звуть корозію, що відбувається при самовільному окисленні металу, і пов’язана з переходом його в більш стійкий іонний стан під дією струмопровідного середовища.

Електрохімічною називається корозія, при якій метал самовільно руйнується при взаємодії з рідким середовищем (електролітом). За такої корозії швидкість руйнування металу залежить від його електродного потенціалу. Для електрохімічної корозії підземних трубопроводів найбільш характерною є ґрунтова корозія. Значну небезпеку створює корозія, викликана дією блукаючих струмів, які виникають поблизу залізниць (або іншого джерела струму).

Основними видами електричного захисту на газопроводах є катодний, протекторний та дренажний захисти. Катодні станції і протектори застосовують для захисту від ґрунтової корозії, а дренажний і станції катодного захисту – для захисту газопроводів від дії блукаючих струмів. Для захисту розгалужених систем комунікацій КС, ГРС застосовують комбінований дренажно-катодно-протекторний захист.

Мінімальний захисний потенціал прийнято 0,85 В; максимально допустимий не повинен перевищувати 1,2 В.

Для вимірювання потенціалу на газопроводі через кожні 1000 м споруджують катодні виводи з стержнів 6-8 мм, приварені електродуговою або термітним зварюванням.

Потенціал труби по відношенню до грунту заміряють спеціальними потенціометрами або катодними вольтметрами.

Катодний захист полягає в тому, що позитивний полюс джерела постійного струму з’єднують провідником з анодним заземленням, з якого струм проходить в грунт і через ушкоджену ізоляцію надходить в трубу. По трубі струм через катодний вивід направляється до точки підключення провідника і далі до негативного полюса джерела струму. При достатній напрузі, що створюється джерелом струму, вся поверхня трубопроводу стає катодною (негативною) і, таким чином, можливо попередити виникнення помітної корозії, анодною зоною при цьому стає поверхня металу, який закопується в землю (анодне заземлення). Потенціал труби по відношенню до грунту під дією струму, що проходить, стає більш негативним.

Для захисту газопроводу споруджують станції катодного захисту (КСС, СПАр та ін.), які створюють захисний потенціал з перекриттям на зонах дії кожної станції.

Зону захисної дії кожної станції визначають експериментально. Радіус захисту, в основному, залежить від характеристик грунту і якості ізоляційного покриття і складає 19-45 км.

При протекторному захисті захисний потенціал на трубопроводі створюється шляхом приєднання до нього протекторів з металу з більш негативним потенціалом, ніж потенціал труби. Джерело зовнішнього струму при цьому є відсутнім, а необхідний для захисту струм створюється гальванічною парою – трубопровід і протектор (анод). Під дією протектора трубопровід піддається катодній поляризації і корозія труб припиняється. Найбільш розповсюдженими протекторами є магнієві сплави МЛ-4, МЛ-5, а також цинкові сплави марок ЦО і ЦІ. Протектори доцільно використовувати для захисту окремих ділянок, які не перекриваються суміжними станціями катодного захисту. Протектори встановлюються групами по кілька штук і приєднуються до труби. Їх здебільшого встановлюють на відстані 2-6 м від газопроводу.

Ефективним методом боротьби з корозією, що викликана блукаючим струмом, є електричний дренаж, тобто відвід блукаючих струмів через провідник від газопроводу до джерела виникнення цих токів. Електродренажна лінія може бути кабельною або повітряною. На лінії встановлюються контрольно-вимірювальні прилади для контролю ефективності захисту, а також контрольні пластини біля трубопроводу.

Для протикорозійного захисту підземних трубопроводів застосовують покриття на основі нафтових бітумів (нормальне, посилене, дуже посилене), пластмасові, полівінілхлоридні, поліетиленові, бітумнополімерні тощо. Для забезпечення міцного зчеплення ізоляції з поверхнею трубопроводу використовують бітумні або клейові ґрунтовки.