10.4.7 Вузол одоризації газу

Для виявлення наявності газу в приміщенні, а також для своєчасного виявлення нещільності в газових комунікаціях в газовий потік вводяться дуже пахучі речовини – одоранти. На ГРС як одорант переважно використовується етилмеркаптан (C2H5SH). Це рідина з неприємним різким запахом, яка має такі фізико-хімічні якості:

– густина 0,83 кг/м³;

– температура кипіння +35 ^оС;

– межа вибуховості від 2,8 до 18,2 %;

Норма одоризації 16 г на 1000 м³ газу за нормальних умов.

В останні роки почали застосовувати суміш природних меркаптанів (СПМ) С₂Н₃Р. За рекомендацією ВНИИгазу (Росія) рекомендаційна норма введення одоранту СПМ від 5 до 16 г на 1000 м³ газу . Інтенсивність запаху газу необхідно перевіряти згідно з вимогами ГОСТ 22387.5.

Підвищений вміст одоранта в газі невигідний через значну його вартість, а також через шкоду, яку він наносить навколишньому середовищу і людям.

На ГРС переважно застосовуються крапельні одоризатори, в яких рідкий одорант подається в газопровід дрібними краплями і при змішуванні з газом випаровується. Схема такого одоризатора зображена на рисунку 10.10.

Однак крапельні одоризатори мають суттєву ваду. В них відсутня пропорційна витрата одоранта по відношенню до витрат газу. При коливанні витрат газу протягом доби оператор вимушений часто змінювати режим роботи установки. Регулювання проводиться вручну голковим вентилем. Точність дозування залежить від досвіду обслуговуючого персоналу.

1 - буферна ємність; 2-трубка; 3-манометр; 4-свічка; 5-лінія

подачі одоранта з підземної ємності; 6-витратна ємність;

7-рівнемір; 8-калібрувальний дросель з наглядовим вікном;

9- діафрагма

Рисунок 10.10- Схема крапельного одоризатора

Про кількість одоранта в ємності (витратомірному бачку) можна судити за показником рівня. Бачок градуйований таким чином, що відомо скільки грамів одоранта відповідає одному міліметрі висоти рівня, наприклад, 1 мм зміни рівня бачка відповідає 10 г одоранта. Якщо за годину роботи ГРС введено 10 г одоранта (рівень рідини у бачку знизився на 1 мм) при витраті газу 1000 м³/год, тоді норма одоризації вірна. Якщо це не так, то збільшуємо або зменшуємо подачу одоранта шляхом зміни прохідного перерізу вентиля. Крапельні одоранти працюють краще, якщо подача одоранта буде відбуватися під тиском, що дорівнює перепаду тиску на діафрагмі, встановленій в газопроводі. Однак в цьому випадку пропорційність витрат одоранта по відношенню до витрат газу забезпечується у вузькому діапазоні змін витрат газу.

До одоризаційних установок іншого типу відносяться

барботажні одоризаційні установки (рисунок 10.11).

1- діафрагма; 2-лінія подачі газ; 3-фільтр; 3- лінія подачі одоранта

з підземної ємності; 5-напріна ємність для одоранта; 6-вказівник рівня;

7-лінія подачі одоранта; 8-поплавковий регулятор; 9-барботажна

камера; 10-осаджувальна камера; 11-регулювальний вентиль

Рисунок 10.11- Схема барботажного одоризатора

У них одоризація газу відбувається в процесі барботування газового потоку через шар одоранта. Перепад тиску, що створюється діафрагмою 1, забезпечує надходження газу по трубі 2 в барботажну камеру 9. Камера 9 вміщується всередині циліндричного корпусу 10, що працює як осаджувальна камера, в якій насичений одорантом газ звільняється від суспензованих часток одоранта. Рівень одоранта, який поступає по трубі 7 з бачка 5 в камері 9, підтримується постійним при допомозі поплавкового регулятора 8. Ступінь одоризації газу регулюється вручну вентилем 11.

В барботажних одоризаторах пропорційність вводу одоранта (в залежності від витрат газу) порушується при зміні температури навколишнього середовища, оскільки пружність пари етилмеркаптана різко збільшується при підвищенні температури.

Барботажні та гнотові одоризаційні установки на сьогодні використовуються рідко. Вони встановлюються на ГРС малої продуктивності.

Широке застосування на ГРС України отримав універсальний автоматичний одоризатор типу УОГ-1. Він встановлюється на ГРС з пропускною здатністю від 3 до 165 тис. м³/год. Одоризатор автоматично регулює подачу одоранта пропорційно витратам газу через ГРС. В одоризатор (рисунок 10.12)

п одається частина газу, що проходить через ГРС.

1- редуктор; 2 - реле часу; 3 - регулювальна ємність; 4 - регулюючий

клапан; 5 - замірна посудина; 6 - витратна ємність; 7- підземна

ємність з одорантом; 8 - фільтр для одоранта; 9 - поплавкова камера;

10 - діафрагма; 11 - нижній дозатор одоранта; 12 - газопровід

Рисунок 10.12 - Одоризатор газу типу УОГ1

Перепад тиску, необхідний для подолання опору обладнання одоризатора, створюється встановленою на газопроводі діафрагмою 10. Одорант поступає з основної ємності 7 у витратну ємність 6 і далі через замірну посудину 5 і поплавкову камеру 9 в інжекторний дозатор 11, де він інжектується струменем газу. Одоризований газ повертається в основний газопровід, де змішується з рештою газу.

Поряд з перевагами одоризаційні установки УОГ-1 мають такі недоліки:

1) в обв'язці УОГ-1 є багато різьбових з’єднань, що сприяє витокам одоранта;

2) діафрагма у вихідному газопроводі приводить до додаткової втрати тиску на виході ГРС і ускладнює підтримання заданого режиму роботи ГРС;

3) установка УОГ-1 складна в технічному відношенні, тому вимагає високої кваліфікації обслуговуючого персоналу.

На ГРС використовується також автоматичний одоризатор АОГ-30. Він застосовується для одоризації газу на ГРС з продуктивністю до 30 тис.м³/год. Принцип дії одоризаційної установки АОГ-30 аналогічний установці УОГ-1. Відмінність роботи АОГ-30 в тому, що вприскування одоранта в газопровід відбувається циклічно, за допомогою насоса - дозатора.

Показники роботи одоризаційних установок повинні заноситись у вахтовий оперативний журнал оператора ГРС., а саме:

1) за кожну годину роботи витрату газу, витрату одоранта і рівень одоранта у витратному бачку;

2) ступінь одоризації;

3. кількість одоранта, яка залита в ємність і бачок.