9.1.5 Обладнання газорегуляторних об’єктів

Газорегуляторні об’єкти повинні мати три ступеня захисту споживача від підвищення тику газу:

• регулятор тиску;

• запобіжний скидний клапан (далі ЗСК);

• запобіжний запірний клапан (далі ЗЗК);

та два ступені захисту від зниження тиску газу:

• регулятор тиску;

• запобіжний запірний клапан.

В ГРП, ГРПБ, ШРП та ГРУ слід передбачати установку:

фільтра, ЗЗК, регуляторів тиску газу, ЗСК, запірної арматури, контрольно-вимірювальних приладів (далі КВП), приладів обліку витрати газу (при необхідності), а також улаштування одвідного газопроводу (байпаса). Установку лічильників для обліку витрати газу слід виконувати згідно з паспортами заводів-виробників.

При застосуванні комбінованих регуляторів тиску, в конструкції яких передбачені ЗСК і ЗЗК, установка додаткових пристроїв не потрібна.

Для ГРП і ГРПБ із вхідним тиском понад 0,6 МПа та пропускною здатністю більше 5000 м³/год замість байпасу необхідно передбачати улаштування додаткової резервної нитки редукування.

На обвідному газопроводі необхідно передбачити установку послідовно двох вимикаючих пристроїв, а після них за рухом газу - установку манометра. Діаметр обвідного газопроводу повинен бути не менше діаметра сідла клапана регулятора тиску газу.

ШРП, які призначені для живлення систем газопостачання населених пунктів, повинні мати дві нитки редукування - робочу і резервну. В ШРП, призначених для постачання газом підприємств та котельних, установки яких обладнані системами автоматики безпеки, допускається передбачати одну лінію редукування газу з байпасом. В шафових ГРП з КБРТ влаштування бай пасу не передбачається.

Для редукування газу можуть бути застосовані такі пристрої:

• регулятори тиску з односідельним клапаном;

• регулятори тиску з двосідельним клапаном;

• поворотні заслінки з електронним регулятором та виконавчим механізмом.

Конструкція запобіжного запірного клапана повинна виключати самовільне відкриття запірного органу без втручання обслуговуючого персоналу. Запобіжні скидні клапани можуть бути мембранними та пружинними. Пружинні ЗСК повинні бути забезпечені пристроєм для їх примусового відкриття.

Фільтри, що використовуються на газорегуляторних пунктах, повинні мати штуцери для приєднання пристроїв для визначення перепаду тиску на фільтрі, який характеризує ступінь забруднення касети.

При виборі обладнання газорегуляторних об’єктів необхідно враховувати:

• розрахунковий та фактичний тиск газу в газопроводах, до яких підключаються споживачі;

• фізико-хімічні властивості природного газу;

• втрати тиску на тертя в газопроводі від місць підключень до входу в ГРП, ГРПБ, ШРП та ГРУ;

• температурні умови експлуатації обладнання та КВП.

Вибір пропускної здатності регуляторів тиску слід здійснювати за максимальними розрахунковими витратами газу споживачами та фактичним тиском газу на вході в ГРП або ГРУ. Пропускну здатність регуляторів тиску слід приймати на 15-20 % більше максимальної розрахункової витрати газу.

Вибраний регулятор тиску газу необхідно перевірити на стійкість його роботи при мінімальній розрахунковій витраті газу.

Пропускна здатність фільтра повинна визначатися, виходячи з максимального допустимого перепаду тиску на його касеті, зазначеного у паспорті.

Вибір типу ЗЗК здійснюється з врахуванням таких параметрів: максимального тиску газу на вході в регулятор, тиску газу на виході з регулятора, діаметра вхідного патрубка регулятора тиску.

Кількість ЗСК та їх пропускна здатність визначається у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.085.

Кількість газу (м³/год за нормальних умов), що підлягає скиданню ЗСК, слід визначати:

при наявності перед регуляторами тиску ЗЗК за формулою

, (9.1)

де - розрахункова пропускна здатність регулятора тиску, м³/год за нормальних умов;

при відсутності перед регулятором тиску ЗЗК:

для регуляторів тиску з золотниковими клапанами

, (9.2)

для регулюючих заслінок з електронними регуляторами

. (9.3)

При необхідності установки паралельно декількох регуляторів тиску кількість газу, що підлягає скиданню ЗСК, слід визначати за формулою (м³/год за нормальних умов)

, (9.4)

де - кількість газу, що підлягає скиданню ЗСК протягом години для кожного регулятора, - кількість регуляторів тиску.

Пропускну здатність ЗСК можна визначати за даними заводу-виробника або розрахунковим методом. Установку ЗСК необхідно передбачати за регуляторами тиску, а за наявності приладу обліку витрати газу – після нього. Перед ЗСК треба передбачати вимикаючі пристрої, які повинні бути у відкритому положенні та запломбовані.

В газорегуляторних пунктах слід передбачати установку показуючих та реєструючих приладів для вимірювання вхідного та вихідного тисків газу, а також його температури. У шафових ГРП можна застосовувати переносні вимірювальні та реєструючі прилади.

В газорегуляторних пунктах передбачається системи продувних та скидних трубопроводів, що забезпечують видалення повітря з газопроводів, а також очищення їх внутрішньої порожнини. Продувні трубопроводи розміщуються:

• на вхідному газопроводі після першого вимикаючого пристрою;

• на обвідному газопроводі між двома вимикаючими пристроями;

• на ділянках газопроводу з устаткуванням, що вимикається для виконання огляду та ремонту.

Умовний діаметр продувного трубопроводу не менше

20 мм. Допускається об’єднувати продувні трубопроводи однакового тиску в загальний продувний трубопровід.

Умовний діаметр скидного трубопроводу, який відводить газ від ЗСК, повинен дорівнювати умовному діаметру вихідного патрубка клапану, але не менше 20 мм.

Продувні та скидні трубопроводи слід виводити назовні у місця, що забезпечують безпечні умови для розсіювання газу, але не менше ніж на 1 м вище карнизу даху або парапету будинку. Зазначені трубопроводи повинні мати мінімальну кількість поворотів. На кінцях необхідно передбачати пристрої, що виключають попадання атмосферних опадів в порожнину трубопроводів.

Трубопроводи, що відводять газ від ЗСК в ШРП, встановлених на опорах, необхідно відводити на висоту не менше 4 м від рівня землі, а при розміщенні ШРП на стіні будинку – на

1 м вище карнизу або парапету будинку.

Трубопроводи для відведення газу від ЗСК ШРП з КБРТ слід виводити:

• для установлених на стінах житлових будинків - на висоту 1 м вище карнизу або парапету будинку;

• для установлених на опорі – на висоту не менше 3 м від рівня землі.

Допускається вивід скидного трубопроводу від КБРТ, установленого на опорі, за стінку шафи.

Умовний діаметр скидного трубопроводу повинен дорівнювати діаметру вихідного патрубка ЗСК, але не менше

15 мм.

Для ШРП пропускною здатністю до 500 м³/год допускається здійснювати продування вхідного газопроводу та скидання тиску газу за регулятором через шланг, що приєднаний до штуцера вимикаючим пристроєм та виведений в безпечне місці.

Електрообладнання та електроосвітлення ГРП і ГРПБ повинні відповідати вимогам ПУЕ. За надійністю електропостачання ГРП населених пунктів відносяться до ІІІ категорії, а ГРП і ГРПБ промислових підприємств – до категорії основного виробництва.

КВП з електричним вихідним сигналом та електрообладнання, що розміщується в приміщеннях ГРП і ГРПБ з вибухонебезпечними зонами, слід передбачати у вибухозахищеному виконанні. КВП з електричним вихідним сигналом у нормальному виконанні слід розміщувати зовні поза пожежонебезпечною зоною у шафі, яка замикається, виготовленій з негорючих матеріалів, або у відособленому приміщенні ГРП або ГРПБ, прибудованому до протипожежної газонепроникної стіни.

В місцях проходу імпульсних газопроводів через стіну, що відокремлює приміщення КВП від приміщення регуляторів тиску, слід передбачити ущільнення, яке виключає можливість проникнення газу через стінку.