МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І.І. МЕЧНИКОВА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ІНЖЕНЕРНОЇ ГЕОЛОГІЇ ТА ГІДРОГЕОЛОГІЇ

РЕФЕРАТ

на тему:

Інвестиції і їхнє місце в економічній системі. Стратегія інвестиційної діяльності в Україні

Студентки Мельниченко Анастасії Володимирівни

Спеціальність: ГГФ, курс 3

Одеса - 2012

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Економічна суть інвестиції. Інвестиції і їх місце в економічній системі.

2.1. Особливості формування інвестиції і інвестиційних ресурсів в ринковій

економіці.

2.2. Вплив інвестиції на здійснення структурних зрушень в господарстві

України.

2.3. Основні напрями підвищення ефективності інвестиції і інвестиційної

діяльності.

3. Тенденцій та напрямів стимулювання інвестиційної діяльності в Україні .

4. Висновки

5. Використана література

ВСТУП

Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та

економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи

занепад власного виробництва, можливість вирішення соціальних й

екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного,

фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної

діяльності, якими б професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, вадко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними і на належне місце у світовому господарстві.

Інвестиційна діяльність – це широкий комплекс цілеспрямованих

проектних, організаційних, економічних, фінансових, управлінських робіт,

що виконуються в інтересах ефективної реалізації інвестицій. Основною

метою сучасної інвестиційної діяльності є переведення економіки на

інтенсивний шлях розвитку в умовах переходу до ринкових відносин з

послідовним скороченням витрат на екстенсивне зростання виробничого

потенціалу та збільшення вкладень в інтенсифікацію використання вже

створених основних фондів.

Ефективність інвестиційної діяльності вирішальною мірою залежить

від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що в свою чергу зумовлюється виробничим

потенціалом його матеріально-технічної бази, кваліфікацією складу

виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації та планування інвестиційного процесу, забезпеченістю його фінансовими ресурсами, сукупною діяльністю усіх учасників процесу.

На сучасному етапі розвитку економіки ефективність інвестиційної

діяльності залежить від відродження фінансового, фінансово-кредитного та інвестиційного ринків у економіці нашої країни. Економічне піднесення та активність інвестиційної діяльності можуть бути досягнуті тільки шляхом створення діючого ринку капіталів та державних цінних паперів.

В Україні здійснюється економічна реформа. Тому сьогодні як ніколи

необхідні зусилля для пожвавлення господарчого життя з метою

забезпечення стабілізації економіки й економічного зростання. Такого

результату можна досягти на основі стабілізації, заохочення заощаджень та інвестицій, структурної перебудови, приватизації, створення ринку капіталів.

Економічна суть інвестиції. Інвестиції і їх місце в економічній системі.

Саме поняття інвестиції (від лати. investio - одягаю) означає вкладення капіталу в галузі економіки усередині країни і за кордоном. За своєю суттю, інвестиції - це авансування накопичення капіталу.

Розрізняють фінансові (покупка цінних паперів) і реальні інвестиції (вкладення капіталу в промисловість, сільське господарство, будівництво, освіту і ін.).

Реальні інвестиції є вкладення капіталу в яку-небудь галузь економіки або підприємство, результатом чого є утворення нового капіталу або приріст наявного капіталу (будівлі, устаткування, товаро-матеріальні запаси і т.д.). Фінансові інвестиції це - вкладення капіталу (державного або приватного) в акції, облігації, інші цінні папери. Тут приросту реального капіталу не відбувається, відбувається лише покупка, передача титулу власності. У наявності, таким чином, трансфертні (т.е. передавальні операції).

Поняття інвестиційних ресурсів охоплює всі проведені засоби виробництва, тобто всі види інструменту, машини, устаткування, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби і збутову мережу, використовувані у виробництві товарів і послуг і доставці їх до кінцевого споживача. Процес виробництва і накопичення цих інвестиційних засобів виробництва називається інвестуванням.

Інвестиційні товари (засоби виробництва) відрізняються від споживчих товарів тим, що останні задовольняють потреби безпосередньо, тоді як перші роблять це побічно, забезпечуючи виробництво споживчих товарів. Фактично, за своїм змістом, інвестиції представляють той капітал, за допомогою якого умножається національне багатство.

При цьому слід мати на увазі, що термін “капітал” не має на увазі гроші. Правда, менеджери і економісти часто говорять про “грошовий капітал”, маючи з причини гроша, які можуть бути використані для закупівлі машин, устаткування і інших засобів виробництва. Проте, гроші, як такі, нічого не проводять, а, отже, їх не можна вважати економічним ресурсом. Реальний капітал - інструмент, машини, устаткування, будівлі і інші виробничі потужності - це економічний ресурс, гроші, або фінансовий капітал, таким ресурсом не є.

Інвестиції - це те, що “відкладають” на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій - це споживчі блага, які не використовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина інвестиції - це ресурси, які прямують на розширення виробництва (вкладення в будівлі, машини і споруди).

В системі національних рахунків України статистика інвестиції (капітальних вкладень) включає тільки матеріальні витрати (на машини, будівлі, споруди), але не враховує найважливіші інвестиції в “знання”, “інтелект”, наукові дослідження і освіту. Подібний підхід, при якому в інвестиції включається лише безпосередньо матеріальні компоненти, не дозволяє точно визначати дійсний об’єм інвестиції.

Таким чином, інвестиції це ті економічні ресурси, які прямують на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов′язано з придбанням нових машин, будівель, транспортних засобів, а також з будівництвом дорогий, мостів і інших інженерних споруд. Сюди слід включати і витрати на освіту, наукові дослідження і підготовку кадрів.

Ці витрати є інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному етапі розвитку економіки набувають всього більшого і більшого значення, бо, кінець кінцем, саме результатом людської діяльності виступають і будівлі, і споруди, і машини, і устаткування, і найголовніше, основний чинник сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, який зумовлює економічний стан країни в світовій ієрархії держав.

В системі відносин розширеного відтворення інвестиції виконують найважливішу структурообразующую функцію. Від того, в які галузі народного господарства вкладаються засоби для його розвитку залежить майбутня структура економіки: або переважаючими будуть машинобудівні заводи, що випускають сільгосптехніку або машинобудівні заводи, що випускають військову техніку і спорядження. Або, далі, переважання буде на стороні будівельних фірм, що спеціалізуються на зведенні крупних виробничих комплексів, або на стороні будівельних фірм, що зводять комфортне житло.

Приватні інвестиції, в основному, повністю зосереджені на завданні отримання прибули. Отже, рівнем прибутковості кожної окремої галузі економіки, підгалузі, окремого підприємства визначається рівень інвестиційної переваги даної галузі, підгалузі, підприємства.

Прибутковість - це найважливіший структурообразующий критерій, що визначає пріоритетність інвестиції. Недержавні джерела інвестиції прямують перш за все у високорентабельні галузі з швидкою оборотністю капіталу. У цих умовах, сфери економіки з повільною окупністю вкладених засобів, залишаються без інвестиції. Надмірні інвестиції теж погано, тому що приводять до інфляції (“перегріву” економіки), недостатнє ж - до дефляції. Ці крайні полюси економічної політики і суті інвестиції повинна регулювати ефективна стратегія в області податків, державних витрат, кредитно-грошових і фінансово-бюджетних заходів здійснюваних урядом.

По характеру формування інвестиції, в сучасній макроекономіці, у зв′язку з побудовою моделей народного господарства, зокрема, моделей мультиплікатора, прийнято розрізняти автономні і індуковані інвестиції.

Автономні інвестиції - це утворення (формування) нового капіталу незалежно від норми відсотка або рівня національного доходу. Причинами появи автономних інвестиції є зовнішні чинники - інновації (нововведення), переважно пов′язані з технічним прогресом, розширення зовнішніх ринків, приріст населення, перевороти, війни. Найбільш типовим прикладом автономних інвестиції є інвестиції державних або громадських організацій, пов′язані з будівництвом військових і цивільних споруд, дорогий і т.д. Індукованими інвестиції - це утворення (формування) нового капіталу в результаті збільшення рівня споживчих витрат. Автономні інвестиції дають первинний поштовх зростанню економіки, викликаючи ефект мультиплікації, а індуковані, будучи результатом збільшеного доходу, приводять до його подальшого зростання.

Інвестиції грають центральну роль в економічному процесі, вони зумовлюють загальне зростання економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються об’єми виробництва, росте національний дохід, розвиваються і йдуть вперед в економічному суперництві галузі і підприємства що найбільшою мірою задовольняють попит на ті або інші товари і послуги.