2. Метод аудиту.

Метод аудиту доцільно розглядати як сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що підлягають дослідженню. Методи аудиту поділяють на загальнонаукові методи і спеціальні прийоми аудиту. До загальнонаук. м-ів належ.: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстра­гування, конкретизація, класифікація тощо. У межах загального діалектичного методу є дедуктивні й індук­тивні м-ди . Дедуктивний м-д використ-я при вивченні фін-гос­п. діяльності п-ва, оцінці спрямованості й ефектив­ності системи управління, в межах якої діє об'єкт. Аналіз — це м-д дослідження, який містить вивчення предмета через уявне та практичне розчленування його на складові частини . Синтез дає змогу вивчати предмет у цілісності, єдності та взаємозв'язку його окремих об'єктів, знаходити взаємозв'язки загального з частковим. Аналогія — це наук. Дослідж-я, яке досягає пізнання ознак об'єктів на основі їх подібності з іншими, виявляє ознаки і власти­вості одних об'єктів аудиту і може поширити їх на інші. М-д моделюв-я полягає в тому, що вивчення об'єкта замінюється вивченням його замінника — моделі. Абстрагування — це вдумливе відволікання від тих чи інших сторін, властивостей і зв'язків об'єкта дослідження. М-д конкретизації поляг. у все­бічному дослідженні об'єктів. При цьому досліджується стан об'єк­тів за певних конкретних умов їх існування. Під змістом класифікації розуміють розпо­діл предметів, явищ і понять за класами, групами залежно від їх загальних ознак. МСА №500 "Ауд. докази" виділяють прийоми ауд., що назив. процедурами: вивчен­ня (інспекція), спостереж., опитування, підтвердження, підраху­нок, аналітичні процедури. Під вивченням (інспекцією) розуміють дослідження записів документів, або матеріальних активів. Цей прийом дає змогу отри­мати докази різного ступеня достовірності, що залежить від їх суті і джерел. При формальній перевірці документів звертається увага на за­повнення всіх реквізитів, наявність необумовлених виправлень, під­чисток, дописок у тексті і сумах, реальність підписів тощо. Арифметична перевірка — це правильність підрахунків у пер­винних документах, облікових реєстрах і звітності. Перевірка документів по суті передбачає контроль аудитора за законністю і доцільністю господарської операції. Спостереження — візуальний нагляд за ходом виконання опе­рацій або процедур з метою визначення способу їх виконання. Опитування — це пошук офіційної та неофіційної доказової інформ. в усній і письмовій формі у компетентних осіб, як на самому підприємстві, так і поза його межами. Підтвердження дає змогу аудитору отримати у письмовій фор­мі відповіді від клієнта або 3-х сторін з певною інформ. про підтвердження тих чи інших госп. операцій, відображених у системі б. о. Підрахунок — це перевірка арифмет. точності записів у первинних документах, реєстрах б. о. і ФЗ, або незалежних розрахунків. Аналіт. Огляд- це вивчення важливих коеф., тен­денцій та інших даних, що характериз. розвиток суб'єкта пере­вірки, а також дослідження незвичних і неочікуваних змін. Аналі­тичний огляд зазвичай здійснюється на початковій стадії аудиту і є одним із перших прийомів аудиторської перевірки, який потім до­повнюється опитуванням та інспекцією. В процесі аудиту не можна обійтися без такого важливого еле­менту, як оцінка. Аудитори на початковій стадії перевірки оціню­ють аудиторський ризик, систему внутрішнього контролю тощо. У процесі безпосередньої перевірки аудиторам часто доводиться оці­нювати чимало господарських фактів, які з тієї чи іншої причини не відображені в системі бухгалтерського обліку. На завершальній стадії аудиту оцінці й аналізу підлягають зібрані в ході перевірки свідчення для висловлення незалежної думки про достовірність фінансової звітності. Методичні прийоми аудиту можна об'єднати в чотири групи: До групи органолептичних прийомів відносять: формальну, юридичну, арифметичну і зустрічну перевірки. Група розрахунково-аналітичних прийомів це економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи. До групи документальних прийомів належать інформаційне моделювання, дослідження документів, камеральні перевірки, нор­мативно-правове регулювання, групування недоліків. Група узагальнення результатів аудиту об'єднує такі прийоми: документування результатів проміжного контролю, аналітичне гру­пування недоліків, економічна оцінка недоліків та заходи, спрямо­вані на їх профілактику, систематизоване групування в акті (виснов­ку) аудитора, прийняття рішень і контроль за їх виконанням.Залежно від виду отриманих доказів прийоми аудиту поділяються на фактичні та документальні, а за ознакою об'єктів застосування — на тести узгодженості й тести підтвердження. На початковій стадії аудитор­ського процесу використовуються переважно такі методичні прийо­ми: опитування (бесіда), попередній аналітичний огляд, оцінка. На стадії безпосередньої аудиторської перевірки (дослідження) застосовують прийоми: інспекція (вивчення), спостереження, підтве­рдження, підрахунок, сканування, інвентаризація, контрольний обмір, технологічний контроль, експертиза, експеримент, анкетуван­ня, тестування тощо. На завершальній стадії перевірки аудитор переважно аналізує й оцінює зібрані свідчення, здійснює групування виявлених недолі­ків, узагальнює результати перевірки і складає аудиторський висно­вок.