2. Зміст та тенденції вдосконалення виховної роботи в Збройних Силах України.

Виховна робота є процесом практичної реалізації системи виховання в специфічних умовах діяльності елемента військової організації суспільства – Збройних Силах.

Саме важливе у виховній роботі – це зміст. Зміст – це сукупність теорій, положень, норм, знань, традицій, які повинні бути передані військовослужбовцям, засвоєні ними і виступати провідними мотивами їх професійної діяльності.

Зміст виховної роботи розкривається через її складові, напрямки та завдання, на основі яких уже формуються функціональні обов’язки посадових осіб органів військового управління по реалізації змісту виховної роботи.

Одним із змістовних елементів виховної роботи є її складові, які визначені Концепцією виховної роботи. До них належать:

• морально–психологічне забезпечення бойової та мобілізаційної готовності, бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки;

• морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень;

• інформаційно-пропагандистське забезпечення;

• культурно-виховна і просвітницька робота;

• військово-соціальна робота.

Дуже часто в повсякденній діяльності іде підміна таких понять як складові, напрямки та завдання. А тому потрібно визначитись в цих поняттях.

Складові – це частини єдиного явища, процесу, які і визначені в Концепції.

Слід зауважити, що і інформаційно-пропагандистське забезпечення і культурна-виховна та просвітницька робота, і військово-соціальна робота також як і морально-психологічне забезпечення через їх специфічні форми, спрямовані на підвищення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), ефективності бойової підготовки, формування і розвиток у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання військової присяги, вимог законів, військових статутів, наказів командирів і начальників, виховання відданості українському народу, високих якостей громадянина-патріота, національної свідомості та духовної культури.

Напрямок-це категорія, яка визначає принципову єдність явищ, процесів протягом певного часу. Як правило, напрямок розглядається як найбільш широка категорія, яка охоплює єдність поглядів, шляхів, завдань і пов’язана з використанням певних особливих методів і форм досягнення мети. Тому мета, ціль є головним критерієм виділення напрямків.

Сьогодні в практиці виховної роботи існує декілька напрямків, які не дублюють, а доповнюють одна другу.

Перша група – напрямки виховання. Це-правове, військове, естетичне, фізичне, військово-патріотичне, економічне, екологічне та інше.

Друга група – напрямки діяльності органів з гуманітарних питань, які визначені в Положенні про органи з гуманітарних питань Збройних Сил України. До них відносяться: морально-психологічне забезпечення бойової та мобілізаційної готовності, бойової підготовки; морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень; правове виховання особового складу; інформаційно–пропагандистське забезпечення; культурно–виховна і просвітницька робота; військово–соціальна робота; забезпечення військ (сил) технічними засобами виховної роботи, поліграфічним об’єднанням та продукцією, іншим культурно–просвітницьким майном; професійний добір, підготовка та виховання кадрів структур виховної роботи; керівництво гуманітарною складовою військової науки та освіти, програмне і науково –методичне забезпечення виховної роботи та морально – психологічного забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України; визначення потреби асигнувань за відповідними статтями кошторису Міністерства оборони України та розподіл затверджених Міністром оборони України коштів.

Третя група – безпосередньо напрямки виховної роботи.

Головним критерієм відокремлення цієї групи напрямків є мета виховання: формування і розвиток у військовослужбовців високих військово-професійних якостей, моральної самосвідомості.

До таких напрямків належать:

• формування національно–державницької свідомості військовослужбовців;

• формування моральної самосвідомості та особистої відповідальності за виконання функціональних обов’язків;

• формування умов до позитивної мотивації військовослужбовців до виконання військового обов’язку;

• здійснення соціального захисту прав, свобод військовослужбовців.

Аналіз положень Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, Концепції гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України дозволяє виявити ряд тенденцій розвитку системи виховної роботи:

1. Посилення практичної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями. Командири всіх ступенів, органи з гуманітарних питань головним чином спрямовують свою роботу на формування у підлеглих високих військово–професійних якостей. Це особливо важливо в умовах реформування Збройних Сил України , переходу на нові принципи комплектування. В основі дії цієї тенденції лежить інтенсифікація навчально-виховного процесу, визначення якісних показників у підготовці, вихованні та навчально–бойовій діяльності особового складу.

2. Зміцнення матеріально–технічної бази виховної роботи. В сучасному, технічно насиченому суспільстві не може йти мова про організацію виховного процесу без застосування технічних засобів та наочно– пропагандистських і інформаційних видань.

3. Посилення соціальної спрямованості виховної роботи з військовослужбовцями та членами їх сімей. Ця тенденція проявляється у спрямування зусиль органів з гуманітарних питань на реалізацію Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України, створення у військових і трудових колективах соціальних умов для їх життєдіяльності, реалізацію конституційних прав військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, соціальних гарантій

4. Посилення профілактичної спрямованості виховної роботи щодо викорінення негативних явищ у військах (силах), зміцнення військової дисципліни. В умовах складної соціально-політичної обстановки в країні, гострої криміногенної ситуації в суспільстві, реформування Збройних Сил України та радикального оновлення їх нормативно-правової бази профілактика негативних явищ приймає виключне значення.

5. Активізація виховної роботи щодо забезпечення застосування військ (сил) в конкретних воєнних акціях. Сьогодні реалізовано один із напрямків прояву цієї тенденції. Мова йде про нормативно–правове закріплення в системі морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України такого його виду як морально–психологічне забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій).

6. Зміцнення кадрового, інтелектуального, наукового потенціалу органів з гуманітарних питань роботи та ефективне використання їх за призначенням. Ця тенденція проявляється в оптимізації системи підготовки воєнних кадрів.

7. Удосконалення системи виховної роботи в ході виконання завдань програми реформування і розвитку Збройних Сил України.

Таким чином, виховна робота у Збройних Силах України характеризується двобічність, безперервністю і тривалістю, багатогранністю завдань і різноманітністю змісту; залежністю від специфіки військово-професійних завдань; багатством форм, методів і засобів виховної роботи, поступовим створенням певної моделі виховної роботи.

Структурно–методична модель виховної роботи – це система взаємопов’язаних принципів виховання, цілей, завдань, напрямів, варіантів і етапів досягнення результатів, а також характер і механізм взаємодії і взаємовідносин у виховній роботи. Модель дозволяє перейти до виховання особового складу як до цілісного діяльно–виховного процесу, в якому вихователь забезпечує об’єктивне висвітлення відносин у військовому середовищі та оптимальність виховного впливу.

РОЗДІЛ 2. МОРАЛЬНО–ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬК (СИЛ)