2. Зміст гуманітарного і соціального розвитку та механізм реалізації його завдань

Важливим компонентом гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України, який конкретизує і розкриває його сутність – є змістовний компонент. Саме змістовний компонент є основною механізму реалізації гуманітарного та соціального розвитку.

Зміст – це сукупність теорій, положень, норм, знань, традицій які покладенні в основу забезпечення гуманітарного та соціального розвитку військовослужбовців, працівників Збройних Сил, реалізація яких створює умови для усестороннього, гармонічного розкриття фізичного, духовного та творчого потенціалу особистості, для здійснення ефективної професійної діяльності.

Зміст гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України розкривається через його складові, напрямки та завдання, на основі яких вже визначаються та плануються заходи щодо їх реалізації, формуються відповідні функціональні обов’язки посадових осіб органів військового управління.

Одним із змістовних елементів гуманітарного та соціального розвитку є його складові. Саме поняття “складові” визначає частини єдиного цілого. Ряд аналітиків вважають, що гуманітарна сфера об’єднує дві рівнозначні суспільні складові – духовну і соціальну. Саме ці дві складові і відображені в самій назві концепції – гуманітарна сфера (як духовна у вузькому розумінні слова) і соціальна.

Разом з тим, слід мати на увазі, що – це сфера до якої належать галузі суспільства, що безпосередньо стосуються духовного і соціального життя особи і людських спільнот: освіта, виховання, наука, культура, релігія, свободи, права і обов’язки людини, інформаційний простір, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, праця, безпека життєдіяльності, фізкультура, дозвілля та ін.

Тому, аналізуючи ці положення та Концепції гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України можна визначити його узагальнені складові, компоненти. Такими складовими, що розкривають змістовний компонент гуманітарного соціального розвитку в Збройних Силах України можна визначити: військово-соціально забезпечення; правове (політико-правове) забезпечення; інформаційне (інформаційно-пропагандистське) забезпечення; культурологічне забезпечення; міжнародне співробітництво з питань гуманітарного та соціального розвитку; морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил); кадрове забезпечення.

Аналізуючи сукупність нормативно-правових актів держави, погляди вчених аналітиків щодо визначення та розуміння основних напрямків гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Сил України, можна відмітити наступні напрямки, які разом зі складовими відображають його структуру: створення необхідних умов для задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, працівників Збройних Сил, сприяти їм у реалізації встановлених законами прав і пільг; розвиток та вдосконалення системи соціального захисту, соціального страхування, пенсійного забезпечення військовослужбовцям, працівникам Збройних Сил; формування у відповідних колективах відповідних специфік військової організації соціальної культури, соціальних цінностей; сприяння підвищенню національно-духовного рівня особистості військовослужбовців, формування у них високої духовної культури, почуття патріотизму; гуманізація військової освіти, її інтегрування в державну систему освіти на засадах єдиної законодавчої та нормативно-правової бази; створення умов для своєчасного, якісного та ефективного інформаційного забезпечення військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, підвищення військових засобів масової інформації в збереженні та відтворенні національних, історичних традицій народу та його Збройних Сил; розвиток фізичної культури та спорту як основа зміцнення здоров’я, здійснення здорового способу життя, фізичного і духовного розвитку особистості військовослужбовця.

Третім елементом змістовного компоненту гуманітарного та соціального розвитку в Збройних Силах України є завдання.

Важливо усвідомити, що напрямки носять більш об’єктивний характер, в них конкретизуються тенденції та перспективи розвитку явища, процесу, а в даному випадку гуманітарної політики в Збройних Силах. Завдання ж носять більш суб’єктивний характер. В них відображаються функції, діяльність суб’єктів гуманітарного та соціального розвитку, те що вони мають робити з досягнення тактичної та стратегічної мети. При цьому часто виділяються загальні основні завдання конкретних суб’єктів. Саме такі завдання сформульовані в Концепції гуманітарного та соціального розвитку. Крім того в цьому документі визначені і завдання органів військового управління щодо реалізації гуманітарної політики на стратегічному рівні. Щодо оперативно-тактичного та тактичного рівня, то сьогодні продовжується діяльність органів військового управління щодо визначення та узгодження таких завдань.

Але слід констатувати, що завдання органів з гуманітарних питань на оперативно-тактичному та тактичному рівнях в основному будуть співпадати з тими завданнями, які покладались на органи виховної роботи і визначені у відповідному положенні. Разом з тим ці завдання та їх реалізація в більшій мірі мають бути спрямовані на гуманізацію життєдіяльності військ (сил), створення умов для самореалізації соціального та духовного потенціалу особистості військовослужбовців, працівників Збройних Сил. Це означає, що домінантою діяльності органів з гуманітарних питань має бути “...утвердження особистості військовослужбовця, працівника Збройних Сил, як найвищої соціальної цінності, найповніше розкриття їх здібностей в інтересах гармонійного розвитку громадян-патріотів, високопрофесійних військових спеціалістів, свідомих захисників Вітчизни”.

Особливе місце в системі гуманітарного і соціального розвитку займає механізм його реалізації. Досить часто в навчальній, науковій літературі, нормативних актах вживаються терміни “механізм реалізації”, “механізм впровадження” та інші близькі за змістом, але єдиного підходу до їх визначення немає. На нашу думку під механізмом реалізації гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах, слід розуміти сукупність суб’єктів та технологій їх впливу на військовослужбовців, працівників Збройних Сил, на діяльність військ (сил) в цілому, який здійснюється у відповідності з визначеними напрямками та завданнями з метою створення умов для реалізації громадянських прав і свобод військовослужбовців, задоволення їх соціально-економічних потреб та інтересів, здійснення ефективної професійної діяльності.

В загальному вигляді механізм реалізації у Збройних Силах України визначено в пункті 4 Концепції гуманітарного та соціального розвитку: “Діяльність органів військового управління щодо гуманітарного та соціального розвитку здійснюється шляхом планування, організації та проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів...” Структурно механізм реалізації поєднує в собі два компоненти загальної системи гуманітарного та соціального розвитку: організаційно-структурний та технологічний.

Організаційно–структурний компонент включає суб’єкти гуманітарного та соціального розвитку та взаємообумовлені, характерні для них напрями діяльності.

Сучасний стан розвитку гуманітарної сфери в Збройних Силах України характеризується наявністю різноманітних суб’єктів гуманітарного та соціального розвитку, які діють в державних, військових, громадських структурах. Усі вони мають різний суспільний характер, здійснюють управлінську та регулятивну діяльність в гуманітарній сфері, застосовуючи різні засоби, форми впливу на соціогуманітарний розвиток.

До суб’єктів гуманітарної політики в Збройних Силах України належать держава, суспільство в цілому, органи військового управління, органи з гуманітарних питань, армійські громадські організації, військові колективи і безпосередньо особисто військовослужбовці, оскільки першочергове завдання органів державного і військового управління полягає насамперед в створенні умов для самореалізації особистістю свого соціогуманітарного потенціалу.

Керівництво діяльністю цих органів щодо гуманітарного та соціального розвитку покладається на структурні підрозділи Міністерства оборони України, які здійснюють формування складових гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України та реалізацію їхніх завдань. При цьому Міністерство оборони України здійснює загальне керівництво гуманітарним та соціальним розвитком і контроль за реалізацією визначених завдань.

Координуючим органом щодо реалізації гуманітарної політики держави в Збройних Силах України є Департамент гуманітарного та соціального розвитку Міністерства оборони України, який здійснює свою діяльність під керівництвом Першого заступника Міністра оборони України з гуманітарних питань та зв’язків з Верховною Радою.

Гуманітарне та соціальне забезпечення діяльності Збройних Сил України здійснює Генеральний Штаб, а його планування, організацію та здійснення контролю покладається на Головне управління з гуманітарних питань та соціального захисту.

У військах (силах) загальне керівництво гуманітарним та соціальним розвитком здійснюють командири (начальники), а безпосередніми організаторами діяльності щодо реалізації завдань гуманітарного та соціального розвитку є управління, відділи та відділення з гуманітарних питань які забезпечують взаємодію з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, релігійними організаціями, громадянами України та засобами масової інформації.

Наступним компонентом загальної системи гуманітарного та соціального розвитку є – технологічний. Можна виділити два основних рівні його реалізації: перший – як основні форми наукового передбачення (методологічний); другий – як заходи, засоби, форми і методи гуманітарної практики, гуманітарної роботи, яка є практичним рівнем технологічного компоненту реалізації гуманітарного та соціального розвитку є система гуманітарної роботи.

Поняття “гуманітарна робота” вперше введено саме у Концепції гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України, як один із параметрів його мети: “...створення і вдосконалення засобів, форм і методів гуманітарної роботи серед військовослужбовців”.

Визначення та обґрунтування сутності цього поняття, його змісту, засобів, форм і методів потребує спеціальної уваги як військових практиків, так і науковців. Але вже сьогодні, можна визначити деякі, характерні для нього загальні напрямки: гуманітарне виховання; соціогуманітарний супровід діяльності військ (сил); діяльність закладів культурно-просвітницької роботи; діяльність засобів масової інформації в тому числі військових, викладання гуманітарних дисциплін, наукова робота з гуманітарних питань. Більш повно поняття гуманітарна робота розкривається через інше близьке за змістом, а саме гуманітарне та соціальне забезпечення.

Засобами, формами та методами гуманітарного та соціального забезпечення можуть бути і є засоби, форми і методи які широко використовуються в практиці виховання взагалі, національного виховання, військового виховання, виховної роботи, морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил). Не зводячи гуманітарну роботу тільки до виховної та до морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил), доцільно розкривати її сутність саме через ці категорії.

Гуманітарне та соціальне забезпечення здійснюється шляхом планування, організації та проведення заходів виховної роботи та морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил). При цьому виховна робота спрямовується на формування національно-свідомого воїна-громадянина України. Її основними напрямками є: виховання патріотизму та національної свідомості; формування гуманістичного світогляду та високих гуманістичних якостей, таких як людяність, чесність і безкомпромісність, висока вимогливість до себе і підлеглих та інших; створення умов для формування та зростання соціальної активності військовослужбовців; застосування сучасних мотиваційних і стимулюючих механізмів військової служби, що особливо важливо при переході на контрактну систему комплектування Збройних Сил.

В основі морально–психологічного забезпечення діяльності військ (сил) як їх життєдіяльності так і застосування лежить формування воїна–фахівця, воїна-професіонала. Основні напрямки цієї діяльності: формування морально-бойових, професійно-необхідних психологічних якостей; формування високого морально-психологічного стану військовослужбовців, та військових колективів; його вивчення, оцінка та прогнозування як в мирний, так і воєнний час; розвиток відповідальності, за підтримку високої бойової і мобілізаційної готовності, несення бойового чергування, вартової та внутрішньої служби, та інші.

Такий підхід до розуміння виховної роботи та морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) як складових гуманітарного соціального забезпечення, гуманітарної практики відповідає на головне питання: що таке органи з гуманітарних питань, чому вони так визначені та які їх функції та завдання.

По–перше, виділення двох складових гуманітарного та соціального забезпечення відносно умовне, оскільки це єдиний процес спрямований на формування воїна-громадянина, патріота, професіонала. Крім того напрями виховної роботи спрямовуються на кінцевий результат – висока бойова і мобілізаційна готовність, високий морально-психологічний стан особового складу, згуртованість військових колективів. З другого боку морально-психологічне забезпечення формує якості, які доповнюють загальний портрет громадянина як воїна-професіонала.

По–друге, єдність виховної роботи та морально-психологічного забезпечення проявляється і в тім, що і в одному, і в другому застосовуються в основному одні і ті ж методи, форми, прийоми, засоби; залучаються одні і ті ж сили; плануються, організуються та проводяться одні і ті ж заходи, зміст яких залежить від виконання конкретних завдань військової служби.

Крім того, такий підхід дозволяє прослідити спадкоємність в складному, в певній мірі, перманентному процесі реформування органів виховної роботи, і, незважаючи на нову їх назву, виявити, що головним в їх діяльності як було так і залишається формування воїна–громадянина, патріота, фахівця, створення умов для утвердження його як особистості.