2. Основний зміст керівних документів з проблем гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України

Конституція, як основний закон України, визначає нормативні вимоги до функціонування всіх сфер суспільства. З проблем організації виховної роботи та морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) такими вимогами є: положення щодо національної безпеки України; обов’язки ЗС України щодо захисту теріторіальної цілісності та недоторканості держави; права та обов’язки громадян України, їх соціальний захист ( в тому числі їх відношення до військового обов’язку).

Блок законів України (див.:пп.2-12 переліку) визначають порядок і правила життєдіяльності ЗС України, обов’язки посадових осіб щодо організації їх функціонування.

Блок законів України (див.: пп. 13–17) визначають державні гарантії щодо соціального захисту військовослужбовців.

Укази Президента України, Постанови Кабінета Міністрів України визначають механізми реалізації тих чи інших напрямів життєдіяльності ЗС України.

В Наказах та Директивах Міністра Оборони України чітко визначається перелік заходів, відповідальні особи щодо організації виховної роботи, морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил).

До нормативної бази організації виховної роботи, морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) також відносяться розпорядження, вказівки заступника начальника Генерального Штабу ЗС України – начальника головного управління з гуманітарних питань та соціального захисту, начальників управлінь, відділів (відділень) з гуманітарних питань.

Окреме місце в нормативній базі організації морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) займає Стратегічний оборонний бюллетень України на період до 2015 р., в якому відображені питання, що охоплюють всю сферу національної безпеки і оборони держави та у сконцентрованому вигляді узагальнюють погляди на розвиток оборонної політики України. Поряд з визначенням структури, завдань, особливостей застосування ЗС України майбутнього в стратегічному оборонному бюлетні акцентується увага на тому, що морально-психологічний стан особового складу є одним із головних факторів боєздатності, вказується на необхідність подальшого удосконалення соціального забезпечення військовослужбовців.

Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України є науково обґрунтованою системою поглядів на поширення, закріплення гуманістичних та соціальних цінностей у цьому збройному формуванні, гуманізацію всіх сфер військової діяльності, задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників і містить положення про основні принципи, завдання органів військового управління щодо впровадження гуманітарної і соціальної політики держави, механізмів їх реалізації.

Гуманітарна політика у Збройних Силах - це цілеспрямована діяльність органів військового управління щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників, їх духовного, культурного та фізичного розвитку, реалізації конституційних прав і свобод.

Соціальна політика у Збройних Силах - це діяльність органів військового управління щодо розвитку і управління соціальною складовою з метою задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників, соціальної реабілітації, підтримки та захисту військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або у відставку.

Діяльність органів військового управління щодо гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах здійснюється шляхом планування, організації та проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, системи національних цінностей, які вони захищають, підтримку і розвиток професійно необхідних психологічних якостей, сприяння реалізації встановлених державою соціальних та правових гарантій з метою виконання завдань військової служби.

Основними завданнями гуманітарного і соціального розвитку є: реалізація конституційних прав і свобод військовослужбовців, працівників Збройних Сил з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами України; підвищення престижу військової служби в суспільстві; поглиблення процесу гармонізації службових відносин у військах (силах) як одного з чинників поліпшення морально-психологічного стану військовослужбовців та їх ставлення до служби; забезпечення повноцінного функціонування державної мови в усіх сферах діяльності Збройних Сил; сприяння підвищенню освітнього рівня військовослужбовців та членів їхніх сімей, реалізації права на працю та відпочинок; розвиток у Збройних Силах культури і духовності, створення необхідних умов для національно-культурного та духовного самовдосконалення військовослужбовців та членів їхніх сімей, розвитку творчих здібностей і талантів; забезпечення гідного рівня матеріального забезпечення та соціальної захищеності військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил; створення належних житлово-побутових умов, сприяння здобуттю дітьми військовослужбовців освіти та обраної професії у військових та інших навчальних закладах; забезпечення надійності системи охорони здоров'я військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей; захист прав військовослужбовців, працівників Збройних Сил та осіб, звільнених з військової служби у зв'язку зі скороченням; приведення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку в різні роки, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців у відповідність із змінами у грошовому забезпеченні військовослужбовців, що перебувають на службі у Збройних Силах; розвиток фізичної культури і спорту в підрозділах та військових частинах.

Крім зазначеного, концепція гуманітарного та соціального розвитку у ЗС України визначає повноваження Міністерства оборони України, Генерального штабу та командирів окремих частин щодо організації цього виду діяльності.

Положення про органи з гуманітарних питань Збройних Сил України визначає призначення, головні завдання, порядок діяльності, права і обов`язки органів з гуманітарних питань Збройних Сил України.

Воно визначає, що органи з гуманітарних питань є структурними підрозділами Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, головних командувань видів Збройних Сил України, оперативних командувань, інших органів військового управління, об’єднань, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій. Вони призначені для організації і проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, системи національних цінностей, які вони захищають, підтримку і розвиток професійно необхідних психологічних якостей, сприяння реалізації встановлених державою соціальних та правових гарантій з метою виконання завдань військової служби.

До органів з гуманітарних питань належать: Головне управління з гуманітарних питань та соціального захисту Збройних Сил України Генерального штабу Збройних Сил України; управління з гуманітарних питань видів Збройних Сил України; управління з гуманітарних питань оперативних командувань; відділи (служби, відділення, посади) з гуманітарних питань структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України; відділи з гуманітарних питань вищих військових навчальних закладів, посади та структурні підрозділи з гуманітарних питань військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, навчальних центрів Збройних Сил України, посади з гуманітарних питань Кримського республіканського, Київського та Севастопольського міських та обласних військових комісаріатів, відділення з гуманітарних питань бригад, полків, посади з гуманітарних питань окремих батальйонів (дивізіонів).

В окремих, навчальних ротах (батареях), ротах військової дисциплінарної частини гуманітарну роботу організовують та проводять заступники командирів з гуманітарних питань, в ротах (батареях) та їм рівних – офіцери - психологи.

Основними напрямами діяльності органів з гуманітарних питань є: морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, застосування Збройних Сил України; морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та виховна профілактика правопорушень, правове виховання, моніторинг морально-психологічного стану особового складу військ (сил); психологічне забезпечення життєдіяльності військ (сил); гуманітарна підготовка та інформаційно-пропагандистське забезпечення; культурно-виховна і просвітницька робота, духовне виховання; військово-соціальна робота у військах (силах); забезпечення військ (сил) технічними засобами пропаганди відповідно до штатно-табельної потреби, кіно-, відео- та радіо обслуговування особового складу; підготовка спеціалістів гуманітарного профілю та їх професійний аналіз; визначення потреби асигнувань за відповідними кодами економічної класифікації видатків Міністерства оборони України та розподіл затверджених Міністром оборони України коштів.

Організація морально-психологічного забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, застосування Збройних Сил України здійснюються за вимогами відповідних законів (див.: п.6 переліку) та наказів і директив Міністра оборони України (див.: п. 5 переліку).

Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та виховна профілактика правопорушень здійснюється відповідно до вимог статутів ЗС України, відповідних наказів МО України (пп. 6–8).

Актуальність проблеми зміцнення війьсоковї дисципліни у ЗС України підтверджена виданням Президентом України – Верховним Головнокомандувачем ЗС України спеціальної Директиви за № 1–1/1384 від 28 жовтня 2004 р. “Про додаткові заходи щодо поліпшення дисципліни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях”.

В цій Директиві визначено: організацію бойової підготовки особового складу та безумовне додержання вимог статутів Зс України – головними засобами забезпечення правопорядку у військах ; вирішальну роль сержантів у зміцненні військової дисципліни; провідну роль офіцерських зборів у вирішенні кадрових питань, згуртуванні офіцерських колективів, забезпеченні взірцевості офіцерського складу, створенні сприятливих умов взаємовідносин між начальниками і підлеглими.

Велику роль в питаннях морально-психологічного забезпечення військової дисципліни відіграє кодекс честі офіцера.

Кодекс честі офіцера ЗСУ – це сукупність морально-етичних норм, які базуються на ціннісних орієнтаціях, ідеалах, світогляді офіцера і принципово регламентують його стосунки із суспільним оточенням, службову та громадську діяльність.

Кодекс честі офіцера визначає: основні моральні цінності офіцера; професійні якості офіцера; військові традиції; взаємини офіцера з іншими військовослужбовцями.

Ефективність функціонування системи морально-психологічного забезпечення військової дисципліни залежить від своєчасного збору, аналізу даних про стан військової дисципліни у військових формуваннях. Порядок донесення про злочини, події, порушення військової дисципліни у Збройних Силах України регламентується відповідною інструкцією про порядок надання доповідей та донесень (див.: п. 7).

У цій інструкції визначені терміни подання донесень, категорії порушень, порядок їх обліку та врахування при аналізі стану військової дисципліни у військовій частині.

До переліку №1 відносяться злочини та події, які враховуються при аналізі стану військової дисципліни і вчинені в Збройних Силах України під час виконання військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України службових обов'язків (або під час перебування на території військової частини): 1) державна зрада; 2) катастрофи та аварії, пов'язані з використанням зброї та військової техніки, техногенні або природні катастрофи та аварії на військових об'єктах, внаслідок яких загинуло більше ніж 5 осіб або заподіяно значну матеріальну шкоду (понад 5 тисяч доларів США); 3) диверсії, акти тероризму, викрадення, навмисне знищення, пошкодження майна та інші дії на військових об'єктах, внаслідок яких загинуло більш ніж 5 осіб або заподіяно значну матеріальну шкоду (понад 5 тисяч доларів США); 4) несанкціоновані пуски ракет, падіння ракет, бомб, снарядів, мін, безпілотних літальних апаратів поза межами полігонів (визначених районів), зіткнення, падіння військових літальних апаратів; 5) Невиконання бойового завдання, залишення військової частини зі зброєю, напад на варту і вартових, проникнення на військові об'єкти, заволодіння зброєю, застосування військовослужбовцями та особовим складом кораблів (катерів), літальних апаратів зброї, спеціальних засобів та здійснення заходів фізичного впливу, внаслідок чого спричинено загибель, каліцтво або травмування людей; 6) викрадення (замах на викрадення) та втрата зброї, бойових припасів, вибухових або отруйних речовин, навмисне виведення з ладу зброї та військової техніки; 7) Масові (10 осіб і більше), протягом трьох діб, інфекційні захворювання, харчові отруєння, отримання тяжких тілесних ушкоджень, опіків, обмороження третього та четвертого ступенів; поодинокі захворювання холерою, віспою, чумою); 8) усі випадки загибелі військовослужбовців під час виконання службових обов'язків і працівників Збройних Сил України (під час виконання останніми службових обов'язків або перебування на території військової частини); 9) усі злочини, вчинені особами вищого офіцерського складу та особами, які займають посади від командира бригади (полку) і вище; 10) витоки хімічних отруйних речовин з військових об'єктів, що призвели до зараження особового складу, населення або місцевості); 11) втрата секретних документів або інших носіїв секретної інформації (з грифом секретності "таємно", "цілком таємно", "особливої важливості"), а також розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості, спроби агентурного проникнення до органів військового управління, факти шпигунства; 12) порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність; 13) факти давання, одержання військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України хабарів, провокація хабара, затримання військовослужбовців співробітниками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів держави за підозрою у вчиненні злочинів чи скоєнні корупційних діянь; 14) використання бюджетних коштів не за цільовим призначенням з ознаками складу злочину; 15) злочинні дії військовослужбовців щодо цивільних осіб, що спричинили загибель або інші тяжкі наслідки; 16) стихійні лиха, пожежі, внаслідок яких заподіяно значну шкоду (матеріальні збитки у великих розмірах) озброєнню, військовій техніці; 17) інші злочини та події.

Перелік № 2 визначає злочини та події, які вчинені військовослужбовцями або сталися за їх участю не під час виконання обов'язків військової служби. До таких злочінів та подій відносяться: 1) випадки загибелі військовослужбовців Збройних Сил України або цивільних осіб з вини військовослужбовців; 2) злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України під час відпусток, відпочинку, тощо, а також події, що сталися внаслідок стихійного лиха, злочинних дій цивільних осіб, під час захисту громадського порядку, честі та гідності громадян, інші нещасні випадки з військовослужбовцями, не пов'язані з виконанням ними обов'язків військової служби.

До переліку порушень військової дисципліни, які не містять ознак складу злочину відносяться: 1) самовільне залишення військової частини або місця військової служби військовослужбовцем, не з'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу (до трьох діб): із звільнення з розташування військової частини, призначення або переведення до іншого місця служби, з відрядження, відпустки або лікувального закладу; 2) перебування на військовій службі у нетверезому стані, вживання спиртних напоїв у службовий час; 3) порушення статутних правил несення вартової (вахтової), внутрішньої служб, патрулювання, що не спричинили тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання; 4) порушення правил безпеки, що не створило загрозу загибелі людей чи не спричинило інших тяжких наслідків або не заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого; 5) недбале ставлення до військової служби, якщо це не містить в собі складу злочину.

Основні завдання правового виховання викладені в директиві Міністра оборони України № Д–4 від 26.01.1994 р. і полягають в: поширенні сучасних ідей і знань про право; правову інформацію; пропаганді філософської української думки про державу і право; інформуванні про вимоги Президента та Уряду України щодо зміцнення законності та правопорядку; роз’яснення законодавства України з військових питань; роз’ясненні причин та умов скоєння правопорушень; розповсюдженні передового досвіду роботи з попередження правопорушень.

В директиві визначено, що найважливішою ланкою правового виховання є правове навчання, організація якого визначена наказом Міністра оборони України №136 від 1993 року .

Гуманітарна підготовка (див.: пп. 14) є основним предметом навчання особового складу, невід’ємною складовою інформаційно-пропагандистського забезпечення життєдіяльності військ (сил).

Завданнями гуманітарної підготовки є: роз’яснення державної політики у галузі оборони, пропаганда національних, військових і культурних традицій українського народу; виховання в особового складу почуття патріотизму, готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу, інтереси українського народу, поваги до Конституції та законів України, вірності Військовій присязі, гордості за службу у ЗСУ, належність до виду Збройних сил, роду військ, об’єднання, з’єднання, військової частини (корабля); створення сприятливої морально-психологічної обстановки у військових частинах, підрозділах, установах і військових навчальних закладах Міністерства оборони України; виховання у військовослужбовців свідомого та відповідального ставлення до оволодіння військовими знаннями, підвищення рівня професійної майстерності; формування і розвиток у військовослужбовців високої культури й особистих якостей, необхідних для військової служби; удосконалення психолого-педагогічних знань офіцерського складу, прапорщиків (мічманів), сержантів (старшин) і правових знань усіх категорій особового складу.

Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення (див.: п. 15) передбачає проведення:

а) інформування особового складу: генералів, офіцерів – 2 рази на місяць по 1 годині; прапорщиків, військовослужбовців надстрокової служби – 4 рази на місяць по 50 хв.; військовослужбовців строкової служби – 2 рази на тиждень по 30 хв.; працівників ЗСУ – 2 рази на місяць по 1 годині;

б) правової інформацію для військовослужбовців строкової служби – щосуботи по 40 хв

в) у вихідні дні для військовослужбовців строкової служби “Годину відродження”;

г) перегляд і прослуховування вечірніх випусків “Українських теленовин” та інформаційних програм українського радіо – щоденно.

Культурно-виховна і просвітницька робота здійснюється відповідно до вимог Директиви Міністра оборони № Д-6 від 1.02.1994 р. і спрямована на відродження духовності особового складу ЗСУ через звернення до традицій та глибинних джерел культури народу України, сприяння органічному входженню української національної ідеї в їх свідомість, виховання відданості конституційному устрою України і готовності до її захисту, підпорядкованість культурно-виховних та просвітницьких заходів інтересам бойової готовності військ; залучення широкого кола армійської громадськості в самодіяльну художню творчість, сприяння розкриттю талантів та дарувань, організацій любительських об’єднань клубів за інтересами; створення нових вистав та конкретних концертних програм кінофільмів, зразків образотворчого мистецтва, народної творчості, розвиток всіх її видів і жанрів; організацію культурного обслуговування військовослужбовців, створення постійно діючих колективів художньої самодіяльності у військових підрозділах, зміцнення зв’язків творчої інтелігенції з військовими колективами художньої самодіяльності, залучення працівників літератури та мистецтва України, творчої молоді, викладачів навчальних закладів культури та мистецтва України до культурно-шефської роботи серед воїнів ЗСУ; покращання рівня методичної роботи, вивчення та широкого розповсюдження передового досвіду культурно-виховної і просвітницької роботи, посилення контролю за формуванням репертуару самодіяльної творчості; правильне використання центрами культури, просвіти та дозвілля фінансових коштів і планів економічної роботи.

Основою організації виховної роботи, морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) у військовій частині є їх план.

Планування виховної роботи, морально-психологічного забезпечення у військовій частині здійснюється на основі зазначених документів і відповідно до форм, що вказані в телеграмі Начальника Головного управління з гуманітарних питань та соціального захисту – заступника начальника Генерального штабу ЗС України № 307/118 від 20.10.2004 р.

Відповідно до цього документу відпрацьовуються:

1. В головних командуваннях видів ЗС України, оперативних командуваннях ЗС України план гуманітарного та соціального забезпечення, зміцнення військової дисципліни; наказ головнокомандувача, командувача шодо організації гуманітарної підготовки, виховної роботи, морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил); календарні плани гуманітарної підготовки; склад груп гуманітарної підготовки, керівники, місця занять.

2. В управліннях (відділах, відділеннях) з гуманітарних питань головних командувань видів ЗС України, оперативних командувань, об’єднань, структурних підрозділах Генерального штабу ЗС України, навчальних центрів, тактичних груп, військоматах план гуманітарного та соціального забезпечення, зміцнення військової дисципліни за розділами: 1. Організація виховної роботи (1.1. Гуманітарна підготовка. 1.2. Інформування особового складу; 1.3. Культурно–виховна і просвітницька робота, духовне виховання). 2. Робота керівного складу щодо зміцнення військової дисципліни, морально-психологічного стану особового складу, здійснення виховної профілактики правопорушень. (2.1. Моніторинг морально-психологічного стану особового складу; 2.2. Профілактика правопорушень, правове виховання; 2.3. Заходи щодо збереження життя і здоров’я військовослужбовців; 2.4. Організація психологічного забезпечення; 3. Спільні заходи з органами військової юстиції). 3. Військово–соціальна робота (3.1. моніторінг соціальних проблем; 3.2. організація контролю виконання чинного законодавства України з питань соціального захисту; 3.3. забезпечення доведення визначених законами соціальних пільг, прав, допомог; 3.4. підтримання зв’язків з органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань соціального захисту; 3.5. Організація роботи з військовослужбовцями, які підлягають звільненню з військової служби; 3.6. Робота із заявами, скаргами, пропозиціями). 4. Морально-психологічне забезпечення життєдіяльності та застосування військ (сил) (лише для органів військового управління (4.1. морально-психологічне забезпечення бойової й мобілізаційної готовності військ, бойового чергування, бойової служби, оперативної підготовки; 4.2. морально-психологічна підготовка).

1. У бригадах, полках, окремих батальойнах (дивізіонах) та їм рівних відпрацьовується план гуманітарного та соціального забезпечення на період навчання. Структура плану: 1. Заходи морально-психологічного забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, бойової підготовки та бойового чергування (служби). 2. Заходи інформаційно-пропаганндистського забезпечення, культурно-виховної роботи та духовного виховання. 3. Робота керівного складу щодо зміцнення військової дсиципліни, морально-психологічного стану особового складу, здійснення виховної профілактики правопорушень. 4. Створення безпечних умов проходження військової служби, збереження життя та здоров’я особового складу. 5. Психологічне забезпечення життєдіяльності. 6. Мониторінг соціальних проблем особового складу, робота щодо їх розв’язання. 7. Робота із заявами, скаргами і пропозиціями.

В органах з гуманітарних питань усіх рівнів заступники з гуманітарних питань складають план особистої роботи на місяць за такою структурою: 1. Робота у військах (силах), частинах, підрозділах. 2. Робота в управлінні (відділі, відділенні).