3.1.2. Організація проблемно-цільової роботи щодо зміцнення військової дисципліни та виховної профілактики правопорушень.

Під час проведення проблемно-цільової роботи в підрозділах важливо переконати підлеглих посадових осіб у зручності сумлінного виконання своїх функціональних обов'язків для їх же службового й особистого благополуччя, ширше впливати заходами морального і матеріального заохочення, що визначені статутами і наказами МО України.

Незважаючи на позитивний досвід, який накопичувався у військах, аналіз роботи командирів, штабів, офіцерів виховної роботи військових частин і підрозділів, показує, що однією з причин низької профілактичної роботи зміцнення військової дисципліни є незнання посадовими особами методики з організації проблемно–цільової роботи в підпорядкованих частинах і підрозділах.

У багатьох випадках окремі з них не знають її змісту, напрямків, форм та методів її проведення. З метою оптимізації діяльності командирів, штабів, структур з гуманітарних питань щодо зміцнення морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни та профілактики правопорушень подаємо методичні рекомендації з організації проблемно-цільової роботи

Проблемно-цільова робота (ПЦР) – це комплекс цілеспрямованих організаційно-виховних та профілактичних заходів командирів, штабів, органів виховної роботи, спрямованих на вирішення конкретних проблем покращення військової дисципліни, забезпечення належного рівня боєздатності з урахуванням завдань, що стоять перед військовими частинами та підрозділами

Метою проблемно-цільової роботи є усвідомлення негативних показників, що впливають на стан військової дисципліни, формування та підтримання морально-психологічного стану, бойових та психологічних якостей, необхідних для успішного виконання бойових завдань.

Систему проблемно-цільової роботи складає сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, технологій і методик впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців.

Основними напрямками проблемно-цільової роботи є: об’єктивна оцінка морально-психологічного стану та стану військової дисципліни з урахуванням реальної обстановки та умов виконання покладених завдань; тісний та нерозкритий зв’язок з іншими видами забезпечення; безперервність керованого впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, їх психологічний стан; визначеність змісту, форм та засобів реалізації заходів проблемно-цільової роботи з урахуванням етнічних, культурних, мовних, релігійних та інших особливостей військовослужбовців.

Основними етапами проблемно-цільової роботи є:

І етап: визначення проблеми та мети проблемно-цільової роботи у підрозділах, де є правопорушення; вивчення обстановки у військових колективах, причин та умов скоєння правопорушень.

ІІ етап: відпрацювання комплексу практичних заходів щодо усунення виявлених причин та недоліків в організаційній та виховній роботі щодо зміцнення морально-психологічного стану та військової дисципліни.

ІІІ етап: робота стосовно усунення виявлених недоліків.

IV етап:навчання усіх посадових осіб навичкам управління військовими колективами, виховної роботи, зміцнення морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни.

V етап:аналіз результатів роботи; обміркування підсумків роботи з усіма категоріями військовослужбовців.

VІ етап: узагальнення досвіду роботи посадових осіб; підбиття підсумків роботи; доповідь про хід та підсумки роботи.

На проблемно-цільову роботу покладаються такі завдання: забезпечення морально-психологічної готовності та здатності особового складу виконувати свій конституційний обов’язок стосовно захисту Вітчизни; формування необхідних морально-психологічних та бойових якостей у військовослужбовців, їх особистої відповідальності за виконання покладених на Збройні Сили України завдань у мирний час та воєнний час; усунення усіх проявів девіантної поведінки, правопорушень, незадовільного морально-психологічного стану та порушень військової дисципліни.

Завдання та мета проблемно-цільової роботи можуть бути досягнуті внаслідок здійснення комплексу заходів згідно з єдиним задумом та планом під загальним керівництвом відповідного командира (начальника). Безпосередня організація їх виконання покладається на заступника командира з виховної роботи, який працює у тісній взаємодії зі штабами, а також начальниками, які беруть участь у проведенні заходів проблемно-цільової роботи.

Проблемно-цільова робота здійснюється в єдиній системі з вихованням особового складу усіма органами військового управління та посадовими особами, на яких покладені обов’язки і відповідальність за морально-психологічний стан виховання та військову дисципліну у підлеглих підрозділах.

Форми та методи проблемно-цільової роботи:

На першому етапі: комплексні перевірки стану справ; військово-соціологічні дослідження; анкетування особового складу; соціометричні дослідження у військових колективах; вечори запитань та відповідей; аналіз морально-психологічного стану, травмування особового складу; визначення порушників військової дисципліни, військовослужбовців “групи ризику”.

На другому етапі: планування роботи щодо усунення недоліків та негативних явищ; постановка завдань посадовим особам (від командира відділення до командира з’єднання; організація особистої роботи).

На третьому етапі: проведення організаційних та виховних заходів щодо усунення недоліків; правовиховна робота з порушниками військової дисципліни; надання правової та психологічної консультації.

На четвертому етапі: учбово-показові та інструктивно-методичні заняття з організації служби військ та підтримання статутного порядку; семінари; науково-практичні конференції; рольові тренінги щодо регуляції морально-психологічного стану військових колективів; розробка методичних рекомендацій.

На п’ятому етапі: повторні перевірки, анкетування особового складу щодо визначення результатів роботи; наради з командирами та фахівцями структур з гуманітарних питань; збори офіцерів, прапорщиків; наради із сержантами.

На шостому етапі: випуск бюлетенів передового досвіду; пропаганда зразкового виконання обов’язків через газети, радіо, телебачення; проведення засідань військової ради, комісій, нарад; видання наказу про заохочення, покарання посадових осіб.

Термін та напрямки проблемно-цільової роботи можуть бути й іншими, якщо це не викликано змінами у реальному стані справ та розвитком негативних тенденцій у частині (підрозділі).

Такі загальні вимоги щодо розробки і впровадження єдиної системи профілактики правопорушень. Враховуючи, що кожне з’єднання має свою специфіку, до створення системи необхідно підходити творчо і враховувати:

реальний стан правопорядку і військової дисципліни;

характер і специфіку завдань, які вирішуються вході несення бойового чергування;

організаційно-штатну структуру, укомплектованість і район дислокації військової частини його воєнно-політичну обстановку;

взаємовідносини з місцевим населенням;

найбільш вірогідні передумови вдосконалення пригод і злочинів, короткотерміновий та довготривалий прогноз стану правопорядку і військової дисципліни.

Таким чином, чітке визначення індивідуальних обов'язків, сфер відповідальності посадових осіб, контроль за їх виконанням, тобто створення і функціонування системи роботи посадових осіб, спонукає кожного з офіцерів відповідально займатися своєю справою, ефективно організувати і проводити роботу щодо профілактики правопорушень і зміцнення стану військової дисципліни.

Для організації впровадження системи роботи щодо профілактики правопорушень необхідно:

1. Вивчити рішення і додатки до нього зі всіма категоріями посадових осіб від заступника командира частини до командира відділення включно.

2. Добитися, щоб кожний з них мав функціональні обов'язки та виписку з плану в робочих зошитах і враховував їх при плануванні особистої роботи на день, тиждень, місяць.

3. Оформити і мати у військовій частині, в кожному підрозділі до роти включно плакати, ілюстрований перелік основних заходів, які повинні проводити відповідні посадові особи щодень, щотижнево, щомісячно.

4. Здійснювати підведення підсумків стану правопорядку та військової дисципліни, роботи посадових осіб щодо їх зміцнення з аналізом виконання заходів наказу і заходів, виконання в доповнення до нього.

5.Зобов'язати посадових осіб бути готовими доповісти про виконання рішення, функціональних обов'язків із профілактики правопорушень і наслідки роботи, що проводиться, на підведенні підсумків, а також на заслуховуваннях, які спеціально проводяться командуванням.

6. Вивчати хід роботи з профілактики правопорушень. Щомісячно посадовими особами бригади (полку) не менш, ніж у двох підрозділах.

При цьому особливу увагу необхідно звернути на:

повноту і якість виконання посадовими особами своїх функціональних обов'язків і заходів, передбачених планом із профілактики правопорушень;

ефективності роботи, що проводиться, рівень її впливу на реальний стан правопорядку, військової дисципліни;

нові прояви у взаємовідносинах особового складу і причин які їх обумовлюють, досвід координарного вирішення психолого - педагогічних проблем;

причини й умови які сприяють скоєнню правопорушень, відповідність попереджувальних заходів цим причинам;

надання конкретної практичної допомоги посадовим особам, особливо молодим офіцерам і тим які не мають достатнього практичного досвіду;

детальне підведення підсумків із всіма категоріями в\с, проведення роботи для досягнення реальних змін на краще в стані правопорядку і військової дисципліни;