20. Стадії укладення договору.

Оскільки договір є загальним юридичним актом двох або кількох осіб, узгодження умов договору між ними проходить як мінімум дві стадії: шляхом пропозиції однією стороною укласти договір (оферта) і прийняття пропозиції іншою стороною (акцепт). Відповідно сторона, що запропонувала укласти договір, називається оферентом, а сторона, що прийняла цю пропозицію — акцептантом. Немає підстав виділяти стадію протоколу розбіжностей та укладення договору в судовому порядку, оскільки вони носять допоміжний характер і договір може бути укладеним без проходження цих стадій; Як зазначалося вище, оферта за своєю сутністю є волевиявленням сторони, яка бажає укласти договір. Оцінка її як волевиявлення, тобто спрямованої на встановлення цивільних прав і обов'язків дії, дала деяким науковцям підставу вважати оферту одностороннім правочином. Однак ця позиція не набула поширення, її опоненти слушно зазначали, що ці дії — пропозиція (оферта) і прийняття пропозиції (акцепт) — є лише складовими двосторонньої угоди -договору. Волевиявлення однієї особи (оферента) спрямоване на отримання у відповідь волевиявлення іншої (акцептанта), внаслідок чого виникає спільний вольовий акт, договір, що приводить до досягнення зустрічних результатів, бажаних для них. У разі, коли укладення господарського договору проходить стадію арбітражного рішення, договір вважається укладеним з моменту винесення судового рішення, яким задоволене позовні вимоги сторони, що звернулася із позовом.

21. Поняття та вимоги до оферти.

З урахуванням висловленого, можна відзначити наявність таких характерних рис оферти: 1) вона адресується конкретно одній або кільком особам. Коли пропозиція розрахована на невизначене коло осіб (наприклад, в рекламі), вона розглядається як запрошення до оферти, якщо інше прямо не вказано в цій пропозиції; 2) оферта має містити вказівку на істотні умови майбутнього договору, тобто такі, які є істотними згідно із законом або є необхідними для договорів даного виду, або ж в узгодженні яких заінтересований оферент; 3) пропозиція виражає твердий намір оферента вважати себе зв'язаним договором і запропонованими умовами у разі їх прийняття (акцепту) іншою стороною.

22. Поняття публічної оферти.

Цивільне законодавство крім «звичайної» оферти передбачає і так звану публічну оферту, поняття якої розкрито у ст. 437 ГК РФ. Причому, як випливає з зазначеної статті, слід розрізняти запрошення до оферти і саму публічну оферту. Реклама та інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, розглядаються саме як запрошення робити оферти. Однак якщо реклама, адресована невизначеному колу осіб, буде містити всі істотні умови договору, запропонованого до висновку, вона може бути визнана публічної офертою. Публічної офертою визнається містить всі істотні умови договору пропозицію, з якого вбачається воля особи укласти договір на зазначених у пропозиції умовах з кожним, хто на нього відгукнеться. Таким чином, якщо рекламна інформація про товар визнається публічною офертою, то особа, що здійснила акцепт цієї інформації, має право вимагати від оферента виконання договірних зобов'язань. Поняття публічної оферти тісно пов'язане з договором роздрібної купівлі-продажу, Особливості використання публічної оферти в роздробі причому вони стосуються як роздрібної торгівлі в місці знаходження товару, так і торгівлі поза місцем знаходження товарів. Відповідно до зазначеної норми пропозицію товару в його рекламі, каталогах і описах, звернених до невизначеного кола осіб, визнається публічною офертою тільки в тому випадку, якщо вона містить усі істотні умови договору роздрібної купівлі-продажу. Якщо ці умови виконані, то продавець зобов'язаний укласти договір з будь-якою особою, відгукнувся на цю пропозицію. Якщо пропозиція про товар не містить істотних умов роздрібного договору купівлі-продажу, то така пропозиція розглядається, як пропозиція робити оферту. Виставлення товарів в місці їх продажу (на прилавках, у вітринах і т. п.), демонстрація їх зразків або надання відомостей про що продаються товари (описів, каталогів, фотознімків товарів і т. п.) в місці їх продажу визнається публічною офертою незалежно від того, чи вказані ціна та інші істотні умови договору роздрібної купівлі-продажу. Отже, в місці продажу товару покупець має право вимагати від продавця виконання обов'язків за договором, навіть якщо на виставлену продукцію не заявлена вартість або не зазначені інші істотні умови договору. Винятком є лише товари, з яких явно випливає, що вони не призначені для продажу (оформлення торгового залу, торговельне обладнання тощо).