4) Перший Олімпійський конгрес та його рішення.

У січні 1894 р. Кубертен розіслав запрошення і програму конгресу багатьом зарубіжним клубам, персонально запросивши У. Слоена із США, Ч. Герберта з Англії, В. Бланка з Швеції і Ф. Кеменя з Угорщини. На жаль його зусилля не отримали практичної підтримки в самій Франції. Були і відмови від участі в конгресі з націоналістичним мотивуванням. Представники Австралії і Японії письмово підтвердили своє приєднання до засновницького конгресу.

16 червня 1894 р. у великому залі Сорбоннського університету (Париж) зібралося близько 2000 чоловік. У запрошеннях був зроблений напис «Конгрес відродження Олімпійських ігор». Було присутньо 79 делегатів від 49 спортивних організацій 12 країн, включаючи США, Італію, Іспанію, Францію, Грецію і Росію. Виключно високо оцінював Кубертен роль в організації Конгресу У. Слоена і Ч. Герберта.

Відроджуючи Олімпійські ігри, Кубертен багато що почерпнув з історії організації і проведення старогрецьких Ігор. Він додав древнім звичаям характер джерела натхнення, аби вони краще могли служити сучасному світу. Кубертен майже детально розробив організацію і процедуру проведення Олімпійських ігор, додавши елементи, які на його думку були необхідні для задоволення сподівань сучасного людства. До них слід віднести перш за все интернациональный характер Ігор, включення в програму змагань більшої кількості видів спорту, добровільна участь спортсменів-любителів і др.

Делегати конгресу працювали в двох секціях. У першій секції обговорювалася проблема аматорства, в результаті обговорення перемогла точка зору Кубертена, що завжди виступав проти перетворення спортсменів високої кваліфікації на циркових виконавців. Делегати першої секції критикували принципи аристократичного спортивного аматорства в Англії. На засіданнях другої секції обговорювалися концепції олимпізму.

Одним з найважливіших результатів роботи конгресу було безперечне створення Міжнародного олімпійського комітету (МОК), і пропаганда сучасного Олімпізму МОК в своїх країнах.

5) Перші Олімпійські ігри сучасності, та їх значення

Вирішення Паризького конгресу (1894 р.) про проведення Ігор I Олімпіади сучасності в 1896 р. в Афінах було схвально сприйняте більшістю населення Греції. Але адміністрація Афін і грецький уряд не в силах були виробити повні витрати на проведення Ігор. Уряд не погоджувався на виділення додаткових засобів, мотивуючи свою відмову тим, що афіняни слабо знаються на спорті, що в місті немає необхідних спортивних споруд для проведення змагань, а фінансове положення Греції не дозволяє запросити представників з багатьох країн на свято. Багато державних і політичних діячів підтримали заяву уряду.

Підготовкою місць для проведення змагань I Олімпіади займався грецький Національний олімпійський комітет, який зумів закінчити всі підготовчі роботи за один рік. МОК і національні комітети інших країн підбирали учасників Ігор, що виявилося не простою справою.

6 квітня 1896 р. король Греції у присутності 80 тисяч глядачів оголосив Ігри I Олімпіади відкритими. «Це був момент, що хвилює. Тисяча п'ятсот два роки тому імператор Феодосій заборонив Олімпійські ігри, без сумніву вважаючи, що, знищуючи цей ненависний пережиток язичества, він сприяє справі прогресу. Тепер же християнський монарх оголосив про формальну відміну імператорського указу... Коли король знов зайняв своє місце, хор в 150 голосів виконав Олімпійську оду, написану спеціально для цього випадку грецьким композитором Самарой, - відзначав Кубертен.

В Іграх взяли участь представники 13 країн, що змагалися в 9 видах спорту. Центральною подією Ігор вважався марафонський біг, першим переможцем в котром став грек С. Луіс, що пробіг 40 км. за 2 ч 58 хв. 50 с.

Ігри I Олімпіади переконливо засвідчили гуманістичну і пацифістську спрямованість олімпійського руху. Після успішного проведення I Олімпійських ігор Греція розраховувала, що і подальші Олімпіади проходитимуть в Афінах, які б стали сучасною Олімпією. Проте МОК вирішив додати Іграм достовірно інтернаціональний характер і проводити їх по черзі в різних країнах і на різних континентах. МОК не заперечував проти того, аби в проміжках між Іграми в Греції проводилися крупні міжнародні змагання. Такі змагання планувалося провести в 1898 р., а потім в 1902 р. Проте по організаційних і фінансових причинах вони не відбулися.

Лекція №3. Міжнародна Олімпійська система

План

1) Основні принципи Олімпійського руху

2) Структура Міжнародної Олімпійської системи

3) Структура МОК.

4) Структура НОК, та їх функції.

5) Структура МСФ та їх функції