- •1) Економічні, політичні та культурні передумови відродження Олімпійських ігор сучасності.
- •2) Спроби відродження олімпійських ігор
- •3) П’єр де Кубертен, його погляди, ідеї та роль у відродженні Олімпійських ігор.
- •4) Перший Олімпійський конгрес та його рішення.
- •5) Перші Олімпійські ігри сучасності, та їх значення
- •1) Основні принципи Олімпійського руху
- •2) Структура Міжнародної Олімпійської системи.
- •3) Структура мок.
- •4) Структура нок, та їх функції.
- •5) Структура мсф та їх функції.
- •1) Вибір місця проведення Олімпійських ігор.
- •2.) Організаційний комітет, його діяльність під час організації і проведення Олімпійських ігор
- •Основні напрямки діяльності мсф при підготовці та проведення
- •5.)Програма Олімпійських ігор
- •1) Джерела фінансування
- •2) Рекламно-комерційна та ліцензійна діяльність
- •3) Комерційне використання Олімпійських ігор
- •4) Економічні програми організації та проведення Олімпійських ігор
- •5) Олімпійська Хартія. Її історичний розвиток.
- •6) Основний зміст і структура Олімпійської хартії
- •Комерціалізація та професіоналізація Олімпійського руху
- •2) Проблема допінгу в Олімпійському русі
- •3) Проблеми організації та проведення Олімпійських ігор
- •4) Проблеми демократизації Олімпійського руху
- •5. Політизація Олімпійського спорту
- •7)Проблема участі жінок в Олімпійському спорті
- •1) Зародження Олімпійського руху в Україні
- •2) Олімпійський рух в Україні часів радянського союзу
- •3)Олімпійський рух в незалежній Україні
- •1) Соціальна природа та передумови виникнення професійного спорту
- •2) Мета, завдання та функції професійного спорту
- •3) Відмінності професійного спорту в порівнянні з Олімпійським
- •1) Організаційна структура професійних ліг та асоціацій
- •2) Характеристика організаційної структури клубу команди з професійного спорту
- •3) Характеристика професійних ліг та асоціацій
- •1. Драфт - спеціальна система відбору
- •2. Система підготовки висококваліфікованих баскетболістів
- •Система підготовки висококваліфікованих хокеїстів
- •3.1 Система підготовки хокеїстів в командах нхл
- •4. Система підготовки висококваліфікованих футболістів
1) Зародження Олімпійського руху в Україні
Важливим етапом в розвитку спорту в Україні з'явилося проведення I Російської олімпіади, яка, як наголошувалося вище, відбулася в Києві в кінці серпня 1913 р., а також створення весною того ж року Київського олімпійського комітету під головуванням Анохіна. Для проведення цієї Олімпіади в Києві був побудований стадіон, за винятком якого в Україні не було жодної капітальної спортивної споруди. У ці роки в Україні налічувалося близько 200 різних спортивних колективів, в яких займалося спортом всього біля 8 тис. чоловік.
Після Жовтневої революції 1917 р. спортивна робота в Україні активізувалася. Зросла кількість тих, що займаються спортом, стали будуватися спортивні споруди, створюватися спортивні організації.
У 1923 р. в Харкові пройшла 1 Всеукраїнська спартакіада, в якій брало участь понад 300 чоловік з 8 губерній. Крім того, в змаганнях по легкій атлетиці, гімнастиці, важкій атлетиці, велоспорту і футболу в загальний залік йшли досягнення в області масової фізичної культури, показники залучення жінок до занять спортом.
Майстерність спортсменів України була переконливо продемонстрована на Всесоюзній спартакіаді 1928 р., де українські спортсмени виявилися переможцями в багатьох видах спорту - волейболі, гандболі, баскетболі, ватерполо, гімнастиці і ін.
Тридцяті роки стали періодом бурхливого розвитку українського спорту. У 1930 р. в Харкові був відкритий Державний інститут фізичної культури України (ДІФКУ). П'ять технікумів фізичної культури працювали в Києві, Дніпропетровську, Одесі, Луганську і Артемовське. У 1931 р. в Харкові був відкритий науково-дослідний інститут фізичної культури, а в 1935 р. при ДІФКУ була створена вища школа тренерів.
У Україні виросла велика група спортсменів вищої кваліфікації, що не лише успішно брали участь в різній всесоюзній першості, але і здатних конкурувати з сильними зарубіжними спортсменами. Наприклад, в 1935 р. В. Тітов встановив два світові рекорди в кульовій стрілянині. Важкоатлет Р. Попів, застосовуючи науково обгрунтовану систему підготовки, протягом трьох років (1938 - 1940 рр.) встановив 126 рекордів СССР, 79 з яких перевищували світові.
На жаль, спортсмени України майже не мали можливостей для участі в найбільших змаганнях за кордоном. У СССР тоді не було Національного олімпійського комітету, а атмосфера ізоляції СССР від світової спільноти хворобливо позначалася на розвитку спорту. Проте ті рідкі можливості, які надавалися спортсменам України, використовувалися ними гідно. На III Олімпіаді робітників-спортсменів, що відбулася в 1937 р. в Антверпені, в команді СССР брали участь українські спортсмени. Багато з них - гімнасти М. Дмітрієв, Е. Бокова, Т. Деміденко, А. Зайцева, легкоатлетка 3. Синіцкая, штангісти Р. Попів, М. Касьяник, Я. Куценко і інші спортсмени - виступили дуже успішно. А в 1935 р. в Парижі київські футболісти з крупним рахунком (6:1) обіграли відомий професійний клуб «Ред-стар».
Інтенсивно розвивалася база для занять спортом. У 1940 р. в Україні було вже 610 стадіонів і комплексних спортивних майданчиків, понад 2,5 тис. футбольних полів, більше 1,5 тис. спортивних залів, близько 15 тис. ігрових майданчиків.
Вже в 1943 р. відновив роботу Республіканський комітет з фізичної культури і спорту, а в 1944 р. - Державний інститут фізичної культури України і технікуми фізичної культури. У тому ж році в Києві було проведено велике спортивне свято, присвячене відкриттю Центрального стадіону. До 1948 р. на Україні був досягнутий довоєнний рівень за всіма основними показниками розвитку фізичної культури і спорту вищих досягнень.