
- •Розділ 1. Республіканська форма правління
- •1.1 Президентська республіка
- •1.2 Парламентська республіка
- •1.3 Змішана республіка
- •Розділ 2. Сполучені штати Америки як приклад президентської республіки
- •2.1 Законодавча влада
- •2.2 Структура Конгресу сша
- •2.3 Повноваження Конгресу
- •2.4 Виконавча влада
- •Висновок
- •Список використаних джерел
ПЛАН
Вступ………………………………………………………......…........…2
Розділ 1. Республіканська форма правління ……………………………....…3
1.1 Президентська республіка…………………………………………5
1.2 Парламентська республіка ………………………………………..6
1.3 Змішана республіка …………………………………………….….9
Розділ 2. Сполучені штати Америки як приклад президентської республіки............................................................................................................12
2.1 Законодавча влада.............................................................................12
2.2 Структура Конгресу США ………………………………………..12
2.3 Повноваження Конгресу …………………………………….........13
2.4 Виконавча влада …………………………………………....……..15
Висновок ……………………………………………………………….......….16
Список використаних джерел ………………………………………………..17
Вступ
Республіка - форма правління, при якій всі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональними представницькими установами. Головними ознаками будь республіки є колективність правління; всі вищі органи державної влади (зборів, ради тощо) мають складну структуру, наділяються певними, тільки їм властивими повноваженнями і несуть відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання згідно закону, прийняття ж рішення здійснюється , як правило, шляхом голосування. Воно вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало кваліфіковане або проста більшість. Однак, що стосується інших ознак республіки, то я вважаю, що їх слід, через своєрідність теми, розглядати в приватних випадках різних видів республік. Дана тема є актуальною тільки тому, що з 199 держав 156 мають саме цю форму правління. Вже тільки за це таке поняття як республіка має право бути розглянуте. Крім того, з огляду на те, що республіка, як я вже вказував вище, є формою державного правління, вона зобов'язана бути розглянута з усіх сторін. Так само слід звернути увагу на той факт, що республіка (як форма правління) з'явилася (IV-III тис. до н.е. в месопотамських містах-державах), і саме головне те, що вона з'явилася і в такому культурно - правовий- розвиненій державі як Рим. Тобто вже в ті далекі часи людська думка змогла гідно оцінити перевагу республіки над іншими формами державного правління і втілити в життя ідею побудови саме республіканської форми правління. Саме тому багато вчених, починаючи з античності і закінчуючи сьогоднішнім днем у своїх юридичних роботах, величезне місце приділяли проблемам форми правління держави і особливо проблеми республіки, так як майже в усі історичні етапи республіка повинна була постійно боротися за своє існування.
Розділ 1. Республіканська форма правління
Республіканська форма правління є найбільш поширеною в сучасному світі. Республіка (лат. respublica від rex - справа, publicus - суспільний, тобто "загальна справа" або "суспільна справа") - форма правління, при якій глава держави є одноосібний (украй рідко колегіальний) президент, що обирається на певний термін з числа громадян, що володіють необхідними "кваліфікаціями" (певний вік, народження в даній країні від громадян цієї держави, володіння повними громадянськими і політичними правами та ін.) Є й інші, спотворені форми республіки, коли президент не обирається громадянами, а проголошується таким військовим чи революційним радою після державного перевороту або проголошується довічним президентом. [18, с.170].
Загальними ознаками республіканської форми правління є: - існування одноособового і колегіального глави держави; - виборність на певний строк глави держави й інших верховних органів державної влади; - здійснення державної влади не по своєму велінню, а за дорученням народ - юридична відповідальність глави держави у випадках, передбачених законом; - обов'язковість рішень верховної державної влади.
Республіканська форма правління остаточно встановилася, у Франції лише з прийняттям Конституції 1875 року після двократної реставрації монархії. Швейцарія і мініатюрне держава Сан-Марино мають цю форму правління з самого початку. Більшість же сучасних європейських республік знайшли її після військових і революційних потрясінь XX століття, пов'язаних передусім з двома світовими війнами. В Америці успішна збройна національно-визвольна боротьба колишніх колоній проти монархічних метрополій також, як правило, породжувала республіканську форму правління. Так само і в Африці і в Азії розпад колоніальної системи в середині XX століття привів, за поодинокими винятками, до утворення республік. [5, с.227] За інших рівних умов республіка - найбільш демократична форма правління, оскільки передбачає, що повноваження будь-якої гілки влади, будь-якого вищого її органу, включаючи главу держави, в кінцевому рахунку, грунтуються на мандат народу. Але слід підкреслити, що цей висновок вірний лише за інших рівних умовах. Справа в тому, що існують збочені різновиди республіки, які характеризуються нелегітимністю влади. Наприклад, коли в країні відбувається державний переворот, який ставить на чолі держави одноосібного диктатора (він може називатися як завгодно - президентом, координатором, вождем, генеральним секретарем центрального комітету партії і т.д.) або групу диктаторів (хунту), форма правління офіційно може проголошуватися або залишатися республіканської, але її демократична суть вихолощується. Це відбувається в тому випадку, коли законно обране або призначена посадова особа (президент, прем'єр-міністр і т.п.) захоплює неприналежні йому за конституцією повноваження, відмовляється залишити свою посаду після закінчення терміну повноважень, - словом, коли узурпує владу. Нижче ми розглядаємо різновиди дійсно демократичною чи принаймні ліберальної по політичному режиму республіки. При цьому треба пам'ятати, що і в президентській, і в парламентській республіці є і президент, і парламент, а відмінності між цими двома різновидами республіканської форми правління полягає в характері відносин між законодавчою і виконавчою владою.