Попередження конфліктів
1. Чітка постановка цілей та завдань.
2. Правильне планування.
3. Точний пошук та підбір персоналу.
4. Правильний розподіл персоналу.
5. Управління соціально-психологічними феноменами
6. Справедлива оцінка роботи.
7. Постійне та цілеспрямоване створення оптимального психологічного клімату.
8. Правильне стимулювання.
Вплив шкідливих звичок на розвиток, самооцінку та зовнішню оцінку менеджера
Шкідливі звички — розповсюджені дії, які люди повторюють знову і знову, не зважаючи на те, що вони не корисні а навіть шкідливі.
Коли ми кажемо про шкідливу звичку, то зазвичай маємо на увазі стандартний набір неприємностей: паління – алкоголізм – наркоманія. На їх фоні покусування губ вважається досить невинним заняттям. Хоча корисним та цінним навиком його теж не назвати.
Типовий приклад – трудоголік у відпустці: він постійно подавляє в собі бажання подзвонити на роботу та дізнатися, як вона там, рідна без нього, не знає, чим себе зайняти.
Шкідливі можуть мати прямий негативний вплив на організм самої людини. Серцево-судинні захворювання, хвороби органів дихання, більшість форм раку, СНІД - це лише деякі недуги, прямим або непрямими причинами яких стають шкідливі звички. Вони ж (наприклад, паління) можуть стати шкідливі для здоров’я оточуючих. Деякі шкідливі звички можуть навіть впливати на психологічну атмосферу в колективі (алкоголізм, клептоманія, пристрасть до покупок). Шкідливі звички можуть мати негативний вплив й на імідж самої людини – колупання у носі, гризіння нігтів, постійне постукування пальцями по столу, пристрасть до прикрас. Якщо така людина займає керівну посаду, такі звички можуть стати причиною погіршення іміджу всієї компанії в очах суспільства.
Шкідливих звичок існує набагато більше, ніж нам здається. Але вони добре піддаються сортуванню за ступенем шкоди, яку завдають власному організму, та за ступенем неприйнятності для організмів оточуючих – тому що це й є саме «убойне» в будь-яких шкідливих звичках. Отже …
Тайна пристрасть. Нікому не помітна, яка не приносить жертв та розрух звичка, якій зазвичай віддаються наодинці. Сюди підійде все, що завгодно: схильність по 30 разів на день оновлювати власний гардероб, переодягання в одежу протилежної статі. Що в цьому жахливого? Якщо про цю потаємну слабкість ніхто не дізнається, репутація людини в очах суспільства залишиться непорушною.
Звичний автопілот. До цієї групи відноситься всі ті ж нешкідливі несвідомі дії, які виконують «на автоматі»: схильність гризти нігті, колупання у вухах, постійне «ну… це» або «е-е…» на початку будь-якої фрази, звичка приходити на зустріч з тридцяти хвилинним запізненням, постійне перевищення швидкості при їзді на автомобілі або гризіння кінців олівця, ручки.
Шкідливі-шкідливі звички. Вони можуть дратувати оточуючих, та й для власного організму некорисні. Окрім стандартних прихильностей до тютюну, алкоголю або наркотиків, в цю групу входять й нерозділене кохання до «одноруких бандитів», в яких переміщуються значні частини місячного доходу цілої родини, звичка рівно опівночі спустошувати холодильник, надмірне вживання чаю або кави. Частина цих шкідливих звичок може посилитися настільки, що переходить в фінальну стадію: залежність.
Шкідливі звички, безумовно, впливають на відносини між людьми, й виробниче середовище не є виключенням. Можливо, в цьому випадку вони навіть посилюються. Отже люди, які працюють в офісі, знаходяться в ситуації змушеного спілкування між собою. Тому деталі, які можуть викликати роздратування колег, особливо шкідливі.
Шкідливі звички можуть іноді навіть допомогти працювати. Зазвичай вся неформальна інформація в першу чергу проходит через офісні курилки. Тому ті, хто палить, дізнається пр. всі новини серед перших. Окрім того, якщо керівник також має звичку палити – у працівника є можливість поспілкуватися з ним в неформальних умовах, які цьому сприяють.
Інструменти успішного менеджера
«Той, хто хоче краще зробити свою роботу,
повинен спочатку привести до ладу інструмент»
Конфуций
Самоосвіта
Самоосвіта, самостійна освіта, набуття систематичних знань в якійсь галузі науки, техніки, мистецтві, політичному житті тощо, яке передбачає безпосередній особистий інтерес того, хто займається в органічному поєднанні з самостійністю вивчення матеріалу.
Разом з тим самоосвіта — засіб самовиховання та саморозвитку, оскільки сприяє виробленню цілеспрямованості, наполегливості у досягненні цілі, внутрішньої організованості, працьовитості та інших моральних якостей. В широкому розумінні під самоосвітою розуміють всі види набуття знань, пов’язані з самостійною роботою того, хто займається вивченням матеріалу.
Інвестиції в освіту є основним, найбільш широко розповсюдженим та глибоко дослідженим напрямком інвестицій в людський капітал. Згідно даних ЮНЕСКО, 60% різниці в прибутках людей відносяться до різних рівнів освіти, а 40% — на всі інші чинники (здоров’я, природні здібності, соціальне походження). В ринковій економіці більш досвідчені люди отримують більш високу винагороду за працю.
В останні роки в педагогіці утворився особливий напрямок — теорія та практика навчання дорослих, який отримав назву андрагогіка.
Андрагогіка втілює древню формулу навчання: non scholae, sed vitae discimus — навчаємося не заради школи, а заради життя.
Особливості навчання дорослих:
потреба в обґрунтування (сенсі);
потреба в самостійності;
життєвий досвід;
наявне необхідність;
практична направленість: орієнтація на реальні задачі в реальному контексті;
дорослій людині — тій, хто навчається належить провідна роль в процесі навчання;
він є сформованою особистістю та ставить перед собою конкретні цілі навчання, прагне до самостійності, самореалізації, самоуправління;
доросла людина має професійний та життєвий досвід, знання, уміння, навички, які повинні бути використані в процесі навчання;
дорослий шукає скорішого застосування отриманих знань та умінь;
на процес навчання суттєво впливають часові, просторові, побутові, професійні, соціальні чинники, які або обмежують, або сприяють йому;
процес навчання організований у вигляді спільної діяльності вчителя та учня на всіх його етапах.
Самовиховання
Самовиховання - вироблення людиною у себе таких особистісних якостей, які уявляються ним як бажані (Психологічний словник).
Самовиховання - систематична діяльність людини, спрямована на вироблення або удосконалення моральних, фізичних, естетичних якостей, звичок поведінки у відповідності до певних соціально обумовлених ідеалів (Велика радянська енциклопедія).
Робота над собою - самовиховання - починається з усвідомлення та прийняття об’єктивної мети як суб’єктивного, бажаного мотиву своєї діяльності. Суб’єктивна постановка дитиною певної мети поведінки або своєї діяльності породжує свідоме напруження волі, визначення плану діяльності на завтрашній день. Втілення цієї мети обов’язково супроводжується виникаючими перешкодами як об’єктивного, так й суб’єктивного характеру.
Отже, самовиховання - систематична та свідома діяльність людини, спрямована на саморозвиток та формування своєї базової культури. Самовиховання повинно укріпити та розвинути здатність до добровільного виконання обов’язків як власних, так й тих, що базуються на вимогах колективу, формувати моральні відчуття, необхідні звички поведінки, вольові якості. Самовиховання – складова частина та результат виховання й всього процесу розвитку особистості. Воно залежить від конкретних умов, в яких живе людина.
Вже в підлітковому віці відбувається знайомство з такими формами й методами самовиховання, як самокритика, самопереконання, самонавіювання, самозобов’язанність.
Самовиховання починається з самооцінки. Людина повинна точно знати, які якості слід виховувати у себе.
На допомогу приходить самонаказ. Важливо, щоб він був розумним і в той же час, щоб змушував долати небажання, змушував робити що необхідно, а не що хочеться.
Застосовується самонаказ, коли людина вже переконала себе, що необхідно вести себе певним чином. Він чітко бачить свої недоліки, але ніяк не може змусити себе виконувати план дій. В цей момент з’являється необхідність у формі наказу рішучо вимагати від себе необхідних дій. Наступного разу виконувати таку дію буде легше, а в подальшому воно стане звичкою. Якщо самонаказ не допомагає, необхідно повторить його декілька разів. Якщо, це можливо, повторити його вголос.
Так, німецький король Генрих IV, боягуз з дитячих років, йдучи в бій наказував: «Вперед, боязке тіло! Вперед, боязка сволота!». З цими словами він йшов попереду своїх військ та своїм прикладом надихав їх.
Самонавіювання допомагає вести себе, не виходячи за межі прийнятих в цьому суспільстві правил культурної поведінки, володіти собою в самих важких ситуаціях. Воно може бути застосоване в процесі самовиховання будь-яких якостей особистості.
Самокоригування дає можливість корегувати загострення пристрастей, привчає тримати себе в руках, швидко заспокоюватися в складних ситуаціях.
Саморегуляція передбачає навчання вмінню слідкувати за зовнішніми проявами емоційних станів.
Саморозвиток
За стадіями саморозвиток поділяється на:
I – початок етики (саморегуляція поведінки)
II - Пізнання себе (психологія особистості)
III – Зроби себе сам (самовиховання)
IV - Навчи себе вчитися (самоосвіта)
V – Затверджуй себе (самоствердження)
VI - Знайди себе (самовизначення)
VII – Керуй собою (саморегуляція)
VIII - Реалізуй себе (самоактуалізація).
Саморозвиток є досить широким поняттям та включає в себе не тільки розвиток як особистості, людини, яка живе в суспільстві. До саморозвитку також відноситься:
покращення власного фізичного здоров’я;
робота з удосконалення духу (заняття йогою, різні види єдиноборств, аутотренинг);
розвиток психофізіологічних функцій (покращення пам’яті, розвиток процесів мислення, покращення розумової діяльності, тренування швидкості реакції на подразники тощо);
оптимізація трудової діяльності (застосування прийомів швидкого читання, розвиток творчих умінь тощо);
покращення соціальної адаптації (розвиток комунікаційних та контактних навичок).
Аутотренінг
Візуалізація заспокоєння
Уявляйте картини, пов’язані з власним відчуттям спокою.
Дихальні вправи
Ознака хорошого розслаблення — поверхневе регулярне дихання. Розкадровка гіршого витоку
Дихальна медитація
Виділіть час, коли ви вільні від обов’язків та відвідувачів. Знайдіть тихий куточок або кімнату, де вас не буде відволікати шум транспорту та інші перешкоди. Сядьте спокійно на підлогу або на стілець з прямою спинкою та закрийте очі. Дихайте як звичайно, але поступово концентруйте увагу на процесі дихання.
Медитація за допомогою первинних звуків
Під час тренування медитації за допомогою первинних звуків людина отримує власну мантру, яка базується на його конкретних потребах.
Самомотивація
Мало кому відомо, що свою чудову форму Арнольд Шварценеггер отримав завдяки невиліковній хворобі, від якої спасають тільки регулярні фізичні вправи. На питання про те, як йому вдалося досягти таких результатів в культуризмі, акторстві та політиці, відповів коротко: «Діяв». Людина тим і відрізняється від бджоли, що перед тим як побудувати дім, він будує його у себе в голові.
Інструментальні методи на допомогу менеджеру
Всім давно відомий факт, що у звичайному житті людина застосовує приблизно 5% від загальної кількості всіх нейронів головного мозку. Причому левова частина мозку не задіяна завдяки захисним механізмам, які настільки привчили мозок до спокою, що той ліниться напружувати всі свої можливості. Захисні механізми настільки потужні, що вони блокують будь-які спроби людини свідомо перевантажити мозок роботою.
Усвідомивши таку ситуацію, людина постала перед проблемою – яким чином обійти захисні механізми та збільшити обсяг активно працюючого мозку? Були спроби впливати на мозок за допомогою фармакологічних засобів. Але вони разом з мозком впливали й на інши органи та системи організму людини. Причому такий вплив частіше всього мав негативний вектор.
Дослідження головного мозку дало змогу виявити певні закономірності його електричної активності – зміну ритмів – альфа, бета, гама та дельта. Кожний з цих ритмів переважає при певному функціональному стані людини – сон, бадьорість, спокій.
З 1958 року людством накопичений величезний досвід використання так званих Майнд-машин в різних сферах людської діяльності. Такі пристрої мають практично безмежні можливості для саморозвитку та самовдосконалення. Існує велика кількість модифікацій таких машин – деякі з них створені для певних дій, деякі – універсальні за своїм застосуванням. Якщо поділити сесії роботи майнд-машин за цілями, то можна визначити типові дев’ять:
Energize (для ппідвищення енергійності та бадьорості);
Relaxation (для відпочинку та глибокого розслаблення);
Learning (для прискорення навчання);
Creativity (для покращення творчіх здібностей);
Visuals (для розвитку здібностей до візуалізації);
Sleep (для швидкого засинання та проти безсоння);
Meditation (супроводження до різних видів медитації – «мантра» та інші);
For Fun («для розваг»);
Special (різні лікувальні програми: для підвищення потенції; від депресії).
Маніпулювання особистістю
Маніпуляція – це прихований психологічний вплив на партнера по спілкуванню з метою добитися від нього вигідної поведінки.
Маніпуляції в ході переговорів допомагають замінити явне примушення прихованим психологічним впливом.
Найпростіші способи маніпулювання – словесні. Вони не потребують ніяких ресурсів. Ніяких окрім уміння вчасно застосувати певну лінію поведінки.
Наприклад, прийом «Потреба мати причину» спрацьовує практично завжди. Для того, щоб змусити навіть сторонній людині допомогти Вам необхідно тільки до своєї просьби додати словосполучення «тому що…». Людина погодиться поступитися своїм часом, позицією якщо їй пояснити – чому від неї вимагають допомоги.
Прийом «Анонімний авторитет» ґрунтується на тому, що за рекомендацією звертаються до відомого всім авторитету, але не називають його ім’я. «Група вітчизняних вчених довела…», «Провідний доктор визначив…». І таких прийомів існує десятки.
Існує декілька рівнів застосування маніпулятивних технологій у якості способу управління поведінкою людей, впливу на їх індивідуальну та масову свідомість.
Перший рівень - це організований вплив та психологічні операції, які здійснюються в ході реалізації міждержавної політики. Цікавий той факт, що більшість правил та заходів ведення психополітичних війн, що мали місце у древніх цивілізаціях, знаходять застосування й зараз, хоча світ вступив в третє тисячоріччя.
Другий рівень інформаційно-психологічного впливу маніпулятивного характеру стосується використання різних засобів та технологій у внутріполітичній боротьбі, економічній конкуренції та діяльності організацій, які знаходяться у стані конфліктного протистояння.
Третій рівень включає маніпулювання людей один одним в процесі між особистої взаємодії. Економічні особливості ринку буквально на очах внесли кардинальні зміни в поведінку великої частини населення, переважна більшість якого виявилася не готова ні психологічно, ні морально до жорстких правил виживання за законами індивідуалізму.
Технічні досягнення XX сторіччя надали якісно нові можливості засобам масової інформації (ЗМІ), які перетворюються в руках обмеженої частини населення в потужний інструмент інформаційної експансії.
Разом з тим світ знаходиться за крок до чергового прориву в області розповсюдження інформації завдяки всесвітнім мережам кабельного та супутникового мовлення, а вони в свою чергу сприяють появі нових технологій інформаційно-психологічного впливу.
Принципи постановки цілей менеджером
По-справжньому високо може зайти
лише той,хто знає, куди він іде
Кромвель
Ціль:
бажаний результат (предмет прагнення); те, що хочеться здійснити.
чітко описаний бажаний стан, який необхідно досягти.
результат діяльності, що передбачається в свідомості.
місце або предмет, в який необхідно потрапити при переміщенні якогось об’єкту.
Постановка цілі — не просто корисне заняття, а абсолютно необхідний елемент успішної діяльності. Переможці в житті знають, куди йти. Ті, що програли, йдуть тільки туди, куди їх посилають, або залишаються на місті. Вони проводять своє життя, працюючи для досягнення цілей інших. Ціль організує зусилля.
Головне правило: Будь-яка ціль повинна бути проміжною
Що дає постановка цілей?
• Впливати на власне майбутнє (ставлячи цілі, Ви описуєте бажане майбутнє, досягаючи цілей, Ви можете впливати на майбутнє);
• «Виміряти» та розвити власну ефективність (виміряти ефективність людини та оцінити кінцевий результат можливо тільки через постановку цілей);
• Спрямувати власні ресурс на використання можливостей (людина обмежена в ресурсах, поставивши цілі, можна більш раціонально розподілити свої ресурс).
• Зробити свою роботу більш продуктивною (орієнтує на досягнення конкретних результатів);
• Визначити критерії оцінки своєї роботи;
• Визначити критерій важливості пріоритетів при виборі роботи.
Способи постановки цілей
1. S.M.A.R.T.-критерії
Вперше SMART-критерії постановки цілей запропонував використовувати Пітер Друкер (Peter Drucker) в своїй роботі «Практика менеджменту» («The Practice of Management», 1954).
Конкретні цілі (Specific)
Вимірювані цілі (Measurable)
Досяжні цілі (Achivable)
Орієнтовані на результат цілі (Result-oriented)
Цілі повинні характеризуватися виходячи з результату, а не проведеної роботи.
Цілі, що співвідносяться з конкретним терміном (Timed)
Будь-яка ціль повинна бути виконувана в певному часовому вимірі.
2. Проектний підхід
Існують цілі, для яких складно визначити точні кроки, необхідні для їх досягнення. Ціль може бути досягнута декількома шляхами. Іноді найкращий шлях визначається вже в процесі досягнення, виходячи з контексту, в якому відбуваються події. Саме такі цілі називають проблемними цілями, й саме такі цілі частіше всього постають перед людиною. «покращити свій фізичний стан», «відновити свої гарні відносини з сином», «розширити коло своїх інтересів» складно піддаються аналізу за допомогою SMART-критеріїв. Сутність такого підходу визначав в своїх численних роботах Г.Архангельський (5).
3. Духовний підхід
Духовний спосіб постановки цілей пропонує Марк Аллен в книзі «Курс міліонера». Спочатку необхідно описати ідеальну картину свого щасливого життя на одній сторінці. Перечитуючи, поновлювати цю картину, намагаючись охопити як можна повніше все своє життя, всі його сторони, поки не скажете собі – «Так! Це дійсно життя моєї мрії». Перечитавши свою ідеальну картину, виділити 7-10 цілей - то, чого необхідно досягти, щоб мрія стала реальністю. Наприклад, виділити таку ціль як «покращення самопочуття». Після цього ціль необхідно перевести в позитивне ствердження, начебто вже досягаєш цілі. Наприклад, «я покращую своє самопочуття кожного дня». Тепер необхідно просто перечитувати цю установку щоденно та насолоджуватися життям таким, яким воно є зараз.
Технологія постановки цілі
Сама найповільніша людина, яка не втрачає з виду своєї цілі, все ж моторніше того, хто блукає без цілі.
Готхольд Ефраїм Лессинг, 1729-1781, німецький мислитель, письменник, драматург, критик
По-перше, зосередьтеся на конкретній цілі.
Ціль є конкретний образ бажаного результату. Все, що неконкретне, розпливчато, не може виконувати організуючу функцію цілі. Конкретність цілі є якістю, яка стає стимулятором думки.
Конкретна ціль, фіксується у думці та втримується в ньому, починає автоматично впливати на всі дії, які спрямовані на досягнення цієї цілі.
Коли відбувається поєднання людини з власною метою й вона живе усередині, виникають необхідні дії з її реалізації.
По-друге, сформулюйте ціль в категоріях позитивних думок.
Існує дві альтернативні стратегії мотивування. Ці стратегії діють різним чином, в різних напрямках й з різними результатами. Напрямок може бути до того, чого прагнете, або ж від того, чого не бажаєте. Обидва цих напрямки важливі. Адже можливі ж небезпечні ситуації, як й приємні та користі речі. Однак, якщо є тенденція вибору одного з них, життєва активність стає орієнтованою або на досягнення успіху, або на уникання невдачі. Напрямок мотивації — це ментальна програма, яка впливає на все життя.
По-третє, визначте свою ціль таким чином, щоб мати можливість досягти її самостійно, незалежно від дії інших.
По-четверте, переживіть момент досягнення своєї цілі.
По-п’яте, виконайте перевірку можливих наслідків досягнення цілі.
По-шосте, закріпити ціль в підсвідомості.
Після того як здійснилася постановка головної конкретної цілі, її необхідно ввести й закріпити в підсвідомості, проникнутися нею.
Часто-густо, свідомо прагнучи досягти якусь ціль, люди підсвідомо бувають не готові її досягати. Декларуючи бажаність своєї цілі, в глибині душі вони не вірять в її досяжність або в свої здібності, або вважають себе не заслуговуючими шуканого блага.
Постановка власних цілей
Декларація Ваших Життєвих Цілей
Для того, щоб цілі отримали більшу вагу – необхідно щоб вони стали матеріальними. А для цього необхідно їх хоча б записати на папері. Це робиться не так просто, як може здатися з першого погляду.
Вправа 1.
Необхідно на одному листку паперу написати «Які мої життєві цілі?».
Вправа 2.
На другому листку паперу необхідно дати відповідь на питання «Як я хочу провести наступні три роки?». Якщо Вам більше тридцяти, можна замінити три роки на п’ять. На цю вправу необхідно також витратити дві хвилина, та дві хвилини на перевірку повноти цієї відповіді.
Вправа 3.
На третьому листку паперу слід написати «Якби я дізнався, що через шість місяців мене уб'є блискавка, як я проведу ці шість місяців?». Мета цієї вправи в тому, щоб з’ясувати – чи є у Вас такі важливі вправи, які постійно відкладаються, хоча й заслуговують на Вашу увагу. Для цього також слід витратити дві хвилини та ще дві для перевірки списку.
Порівняти списки:
Список №2 є основою для списку №1
Список №3 суттєво відрізняється від попередніх двох.
Хто повністю задоволений своїм сьогоденням помітить, що його список №3 повністю повторює список №2 та список №1.
Для тих, у кого список №3 суттєво відрізняється від інших двох – це привід замислитися. Скоріше всього, вони зараз займаються не тим, що їм подобається. Але при будь-яких обставинах людина н повинна робити те, що їй не подобається!
При співставленні списків помічаємо конфлікти між власними цілями. І це не тільки на папері, такий самий конфлікт відбувається у кожного всередині, іноді свідомо, а іноді в підсвідомості. Але від цього організму не легше – він все одно страждає від таких конфліктів.
Після всіх перестановок і отримуємо документ, який можна назвати Декларацією Моїх Життєвих Цілей. Вона не є статичною і потребує періодичного перегляду хоча б раз на рік.
Імідж менеджера
Особистість керівника грає в бізнесі дуже важливу роль. Часто саме за особистістю сприймають компанію в цілому. Тому проблема формування іміджу стає для керівників все більш актуальною.
Імідж (від англ. image - «образ», «зображення») штучний образ, який формується в суспільній або індивідуальній свідомості за допомогою засобів масової комунікації та психологічного впливу.
Імідж створюється (пропагандою, рекламою) з метою формування в масовій свідомості певного відношення до об’єкту. Може поєднувати як реальні властивості об’єкту, так й неіснуючі, приписані. Під іміджем в загальноприйнятому сенсі розуміють враження, яке створює конкретна людина або компанія, організація, на оточуючих. Зазвичай слово «імідж» застосовують саме до людей.
Імідж — це образ поведінки, мислення й дій людини, яка включена в групове спілкування. Це образ, штучно та цілеспрямовано створений в інтересах його власника, це те, яким нас сприймають ті, з ким ми спілкуємося.
В політиці значення іміджу важко переоцінити. Наприклад, в США всі президентські компанії в двадцятому сторіччі вигравав кандидат більш високорослий. А небажання Майкла Дукакіса, кандидата від демократичної партії в 1988 році, носити накладні плечі, щоб виглядати більш крупним, преса назвала одним з вирішальних факторів, який визначив програш. Маргарет Тетчер змінила зачіску, зуби, манеру одягатися й навіть голос.
Коли кажуть про імідж людини, то мають на увазі:
імідж середовища (як виглядає його офіс, кабінет, автомобіль);
упредметнений імідж (предмети, які він створив та якими користується: написаний лист, визитівка, подарунки та квіти, які вручає);
вербальний імідж (від лат. Verbalis) манера говорити та писати);
кінетичний імідж (невербальні засоби спілкування: рухи, міміка);
габітарний імідж (від лат. habitus — «зовнішній»; включає костюм, зачіску, аксесуари тощо);
ментальний імідж (світоглядні та морально-етичні установки, соціальні стереотипи);
фоновий імідж. Фоновий імідж може бути дистантно-опосередкованим та контактно-безпосереднім. Дистантно-опосередований фоновий імідж — це ті відомості, які отримують люди не від нас самих, а зовні: із ЗМІ, по «сарафанному радіо» та інших джерел. До контактно-безпосереднього фонового іміджу можна віднести тих людей, серед яких ви знаходитеся. «Оточення робить короля».
Складові частини іміджу
Зовнішній вигляд
Тілесний імідж, Волосся, Шкіра, Нігті, Зуби, Одежа, Взуття, Аксесуари.
Голос та мова
Особливості керівника
Темперамент
Стиль мислення
Власна етика та етикет
На імідж керівника суттєво впливають також його психологічні особливості. Залежно від того, як ставиться менеджер до навколишнього світу,
Стилі мислення
Психологи поділяють людей за стилями мислення на:
Синтетичний
Ідеалістичний
Прагматичний
Аналітичний
Реалістичний
Етика та етикет
Етика (від грецького ἠθικόν, — етос, «норов, звичай») — філософське дослідження суті, цілей та причин моралі та моральності.
Етикет (від франц. еtiquette — етикетка, надпис) - це правила поведінки, прийняті в даному суспільстві.
Сторіччями людство відбирало та кристалізувало для себе ті норми та правила, які несли б в собі загальну уяву про вихованість людини та її поважного ставлення до свого соціального оточення.
Етикет пов'язаний з етикою та спирається на мораль, естетику, доброзичливість та традиції. Ці поняття відрізняються не тільки в різних державах, але й в різних соціальних прошарках населення, у представників різних професійних груп.
Службовий (діловий) етикет розповсюджується на більш вузьку область - визначає норми поведінки та спілкування в діловій, професійній ситуації. Його можна поділити на поведінковий та мовний.