Лекція 10

Саморозвиток особистості – основа формування менеджера.

Вплив емоційного стану на ефективність

Подальше нарощування тільки технічної компетентності (конкретних знань, навичок, управлінських схем) не завжди приводить до збільшення ефективності та досягненню успіху. За дослідженнями Джона Уітмора, успішність будь-якої діяльності лише на 33% визначене технічними навичками, знаннями та інтелектуальними здібностями — IQ, та на 67% емоційним інтелектом або емоційною компетентністю — EQ Для керівників (лідерів) ці цифри різняться ще сильніше — 15 та 85% відповідно [20].

Д Гоулман стверджує, що на 70% створення клімату в організації залежить від дій однієї людини - лідера. Саме емоційний стан керівника реально впливає на психологічний клімат в колективі і відповідно на ефективність роботи працівників [19].

У EQ є декілька рівнів. Перший - усвідомлення своїх емоцій.

Другий рівень - вміння управляти власними емоціями.

Третій – усвідомлення емоцій інших людей.

Четвертий - управління емоціями інших людей.

Самооцінка

Індивід оцінює себе двома шляхами: 1) співставлення рівня своїх домагань з об’єктивними результатами своєї діяльності та 2) порівняння себе з іншими людьми. Чим вище рівень домагань, тим важче їх задовольнити. Самооцінка не є постійною, вона змінюється в залежності від обставин.

Твереза самооцінка - це одна з умов удосконалення особистості, яка допомагає виробляти такі риси характеру, як скромність, принциповість, самодисципліна.

Існує три види оціночних думок: дивитися на світ (оцінка та реакції), дивитися на себе самого (самооцінка та перерозподіл ресурсів), та дивитися на себе та ситуацію в цілому очами третього (прогноз та дія).

Оцінка та реакції. Це наша здатність бачити, чути та відчувати оточуючий світ, та будувати свої реакції в залежності від того, що сприймають органи відчуттів. В першооснові оцінки лежить виживання, тому перша її задача – бачити загрозу та небезпеку, та реагувати на неї тим чи іншим образом.

Самооцінка та перерозподіл ресурсів. Це наша здатність до вибору ефективних ресурсів за рахунок більш точних розрахунків (на які здатна тільки людина). Самооцінка дозволяє нам як би дивитися на себе з боку, порівнювати свої якості з якостями інших людей та обирати на основі цих розрахунків найбільш вдалі для вас дії.

Прогноз та дії. Це здатність ще більш високого порядку, яка вимагає абстрактного мислення. В цьому випадку ми поглядаємо на всю ситуацію в цілому, в яку включені й ми самі, начеб то очами третьої людини, арбітра. Прогноз дозволяє вам провести розрахунки наслідків до початку самої дії, щоб врахувати непередбачувані чинники [15].

Самооцінка – це те, як ви відноситеся до себе самого, як ви бачите себе та ким себе вважаєте.

Самооцінка формується на основі списку переконань по відношенню до себе, список хороших та поганих якостей. Самооцінка – це не те, який ви є на самому ділі або те, як вас бачать інші люди, це те, ЩО ВИ САМІ ДУМАЄТЕ ПРО СЕБЕ. Необов’язково люди думають про вас так, як ви уявляєте, що вони про вас думають. Самооцінка – це ваш СУБ’ЄКТИВНИЙ погляд на самого себе.

Чому самооцінка буває низькою?

Низька самооцінка веде до невпевненості, боязкості і, як слідство, до невпевненості під час прийняття рішення. Причини низької самооцінки:

1. Життя в негативному суспільстві та спілкування з негативними людьми.

2. Здібності людини, зовнішній облік та інтелект неодноразово висміювалися або бралися під сумнів оточуючими.

3. Надання великої важливості якійсь події, в якій ви потерпіли поразку.

4. Порівняння себе з іншими людьми.

5. Встановлення для себе настільки високих планок, що їх нереально досягти.

Основні схильності людини з низькою самооцінкою

Жалоби та обвинувачування. Пошук винних. Потреба в увазі та схваленні. Відсутність близьких друзів. Агресивна потреба перемагати. Надмірне потурання собі. Депресія. Розлучення. Пожадливість та егоїзм. Невпевненість та затримка. Жалість до себе.

Підвищення самооцінки. Для підтримки самооцінки на високому рівні необхідно формувати її свідомо. В цьому допоможуть принципи самонавіювання:

1. Дзеркало

2. Щоденник перемог

3. Створити образ самого себе та тримати його в голові

будете, тим швидше реалізується ваш образ.

4. Самореклама

Самоаналіз

Будь-яка самокритика є похвалою.

Ми сваримо себе для того лише,

щоб показати свою неупередженість.

Семюел Джонсон.С

Самоаналіз - аналіз індивідом власних розсудів, переживань, потреб та вчинків. Самоаналіз як такий відрізняється від аналізу інших. Основна різниця полягає в тому, що світ, який кожний з нас несе, не є для нас незнайомим; по суті, це єдиний світ, який ми по-справжньому знаємо.

Епізодичний самоаналіз.

Систематичний самоаналіз.

Самоаналіз, що направляється.

Дэннис Пaсл (Dennis Postle) пропонує проводити самоаналіз за його оригінальною методикою. Для цього слід уявити, що вам випадково прийшлося підслухати, як близька вам людина, яку ви вважаєте виключно чесною і в той же час проникливою людиною, розповідає про вас комусь ще. Які головні висновки вони, з вашої думки, зроблять про вас як про людину? За що вас похвалять? Що викличе їх осуд? Напишіть від них ваш психологічний портрет. Потім напишіть, що відчуваєте, коли вас описують таким чином. Чи подобається вам та людина, якою ви стали в їх опису? [64].

Мета такого самоаналізу — поглянути на себе в дзеркало, яке дозволить вам уважно придивитися до себе.

Якщо ви у всьому згодні з описом друга й вам приємно бути саме такою людиною, це просто чудово. Однак задайтесь питанням: чи не пропущені в описі якісь ваші важливі якості, які, відповідно, й ви погано усвідомлюєте. Якщо це так, намагайтеся розібратися, яка ж саме сфера залишилася без уваги. Якщо ж вам не сподобалася ця людина, то є над чим попрацювати. Перед усім — розібратися, коли й за яких обставинах у вас виникло незадоволеність собою. Прийоми самоаналізу викладені в Додатку 14.

Самокритика

Ми лаємо себе тільки для того, щоб нас похвалили.

Ларошфуко

Знайти причину зла — те ж саме, що знайти проти нього ліки.

Белинський В.Г.

Наші слабкості нам вже не шкодять, коли ми їх знаємо.

Ліхтенберг Георг

Самокритика — рефлексивне відношення людини до себе, здатність до самостійного пошуку помилок, оцінці своєї поведінки та результатів мислення.

Наявність критики до себе вважається умовою психічного здоров’я особистості, але й надмірна самокритика може розглядатися як ознака нездоров’я.

Самокритика може здійснюватися у неявній і явній формах. Неявна самокритика – це фактична відмова від попередньої точки зору, від попередньої концепції та розробка нової, хоча відкрито він ніде не говорить про таку відмову.

Говорячи про явну самокритику, слід відзначити, що під такою слід розуміти відкрите визнання дослідником своїх помилок, відкрита відмова від тих чи інших концепцій, або окремих концептуальних положень.

Формування позитивного мислення

«Успіх це стан душі. Якщо ви хочете успіху,

почніть думати про себе як про успішну людину»

Д-р. Джойс Браверс

Позитивне мислення - це висловлення та мислення, які базуються на опису подій або процесів в позитивному ключі.

Всім відомий приклад про напівпорожній та напівповний стакані. Оптиміст сприймає стакан наповнений на половину — як напівповний, а песиміст — напівпустий. Стакан від цього ніяк не змінився. Але одна людина від такого сприйняття життя частіше радіє, а інша від того ж самого засмучується. Виходить, ми самі обираємо, як ми реагуємо на ту чи іншу подію в нашому житті.

Існує три основних варіанти позитивного мислення: