Тема 2. Трудові ресурси та продуктивність праці

Трудові ресурси найбільш активний елемент продуктивних сил суспільства. До трудових ресурсів відносять населення в працездатному віці (чоловіки від 16 до 60, жінки – від 16 до 55 років), осіб пенсійного віку та підлітків до 16 років, а також інвалідів І та ІІ груп, які беруть участь в суспільному виробництві.

Під продуктивністю праці розуміють здатність конкретної праці (праці конкретних працівників) в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи. Проте на виробництво продукції витрачається не лише жива праця, а й минула, уречевлена у виробничо спожитих засобах і предметах праці. Тому, розглядаючи продуктивність праці в широкому значенні цього слова, можна зробити висновок, що для суспільства продуктивність праці підвищується з економією як живої, так і уречевленої праці.

Питання для з’ясування теоретичних знань студентів:

1. Поняття „трудові ресурси” та „робоча сила”.

2. Особливості праці в сільському господарстві.

3. Продуктивність праці та її значення для зростання обсягів виробництва продукції.

4. Показники продуктивності праці.

5. Шляхи підвищення продуктивності праці.

Основні показники для розрахунку:

1. Продуктивність праці – визначається відношенням обсягу виробленої продукції до витрат праці на її виробництво. П =

2. Трудомісткість продукції (зворотній показник продуктивності) – визначається відношенням витрат праці на виробництво продукції до обсягу виробленої продукції. Т =

3. Трудозабезпеченість (зворотній показник землезабезпеченості) – це відношення середньорічної кількості робітників до площі сільськогосподарських угідь, в розрахунку на 100 га.

4. Відпрацьовано 1 робітником за рік – це відношення витрат праці (в людино-годинах) до середньорічної кількості робітників.

5. Співвідношення робітників, зайнятих в рослинництві та тваринництві – це відношення середньорічної кількості робітників рослинництва (тваринництва) до загальної середньорічної кількості робітників.

Слід зауважити, що сума цих двох показників (робітників рослинництва та робітників тваринництва) повинна дорівнювати 1.

6. Коефіцієнт використання робочого фонду часу – це відношення суми фактичних витрат праці в рослинництві та тваринництві до нормативу запасу праці.

Норматив запасу праці – це добуток загальної середньорічної кількості робітників на 1925 люд.-год. (річна норма виробітку одного робітника, при умові, що він відпрацює 275 днів: 365 за винятком 8 святкових днів, 52 вихідних, 30 днів відпустки та лікарняних).

Завдання 1. Розрахувати показники забезпеченості та рівня використання трудових ресурсів: трудозабезпеченість господарства, запас праці, коефіцієнт використання робочого часу, рівень трудової активності.

Таблиця 4

Рівень забезпеченості та використання трудових ресурсів

Показники	20___	20___	20___ у % до 20___
Середньорічна кількість робітників – всього, осіб
в рослинництві
в тваринництво
Площа с/г угідь, га
Затрати праці – всього, тис. люд.-год.
в рослинництві
в тваринництво
Трудозабезпеченість
Відпрацьовано 1 робітником за рік – всього, люд.-год.
в рослинництві
в тваринництво
Нормативний запас праці, тис. люд.-год.
Коефіцієнт використання робочого фонду часу
Співвідношення робітників:	1	1	1
в рослинництві
в тваринництво

Завдання 2. Визначити рівень продуктивності праці (самостійна робота).

Під продуктивністю праці розуміють здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції за одиницю часу.

Рівень продуктивності праці визначають системою основних і додаткових показників. Перші відображають співвідношення між кількістю продукції і робочим часом, затраченим на їх виробництво. Другі характеризують співвідношення обсягу виконаних робіт і конкретних затрат праці. Основні показники, в залежності від способу виміру виробленої продукції, поділяються на натуральні і вартісні.

За допомогою натуральних показників визначають рівень продуктивності праці в галузях, які виробляють однорідну продукцію. Розраховують такі натуральні показники продуктивності праці: обсяг виробленої продукції (ц, кг, шт) в розрахунку на 1 люд.-год., на 1 середньорічного робітника.

Вартісними показниками продуктивності праці є: вартість всієї валової продукції сільського господарства (грн.) в розрахунку на 1 люд.-год., затрачену в галузі або в цілому по господарству; в розрахунку на 1 середньорічного робітника. Всі наведені основні показники продуктивності праці розраховуються тільки в кінці року, коли є остаточні дані про обсяг валової продукції та про затрати праці на її виробництво.

Додаткові показники продуктивності праці характеризують затрати праці на виконання певного обсягу робіт (обсяг виконаної роботи за робочий день чи годину, кількість обслуговуваних тварин тощо). Дані показники мають важливе значення для здійснення контролю за рівнем продуктивності праці при виконанні різних технологічних процесів протягом року.

Таблиця 5