Висновок по темі:

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Терміни і поняття

Родючість ґрунту – якісна ознака земель сільськогосподарського призначення.

Природна родючість ґрунту – здатність ґрунту забезпечувати рослини вологою, необхідними речовинами і здійснювати аерацію за рахунок властивостей, набутих у процесі ґрунтоутворення і дії кліматичних факторів

Штучна родючість – це родючість, що перевищує природну родючість ґрунту завдяки поліпшенню людиною його фізико-хімічних властивостей з метою одержання вищого і стабільного врожаю сільськогосподарських культур.

Економічна родючість – органічне поєднання природної і штучної родючості.

Абсолютна родючість – вимірник економічної родючості, визначається врожайністю культур з 1 га посіву.

Відносна родючість – вимірник економічної родючості, визначається кількісним співвідношенням врожаю до виробничих витрат на його одержання.

Сільськогосподарські угіддя – земельні угіддя, на яких виробляється сільськогосподарська продукція (у складі ріллі, сінокосів, пасовищ, багаторічних насаджень).

Структура сільськогосподарських угідь – відсоткове відношення окремих складових цих угідь до загальної їх площі.

Трансформація земельних угідь – перехід одних видів земельних угідь у категорію інших в процесі їх господарського використання.

Землезабезпеченість – показник, що визначається діленням площі сільськогосподарських угідь (і окремо ріллі) на середньорічну чисельність працівників.

Меліорація – поліпшення якості земельних ресурсів шляхом її зрошення, осушення, вапнування, гіпсування, боротьби з ерозією тощо.

Ступінь господарського використання меліорованих земель – показник, що визначається відношенням фактичного використання у сільськогосподарському виробництві земель зі зрошувальною чи осушуваною мережею до їх загальної площі.

Приріст врожаю від меліорації земель – визначається відніманням від урожайності культури на меліорованих землях рівня врожайності цієї ж культури на богарних землях за інших однакових умов її вирощування.

Оренда землі – передача її власником у тимчасове користування юридичним і фізичним особам за відповідну плату для здійснення ними підприємницької та іншої діяльності.

Орендна плата за землю – це платіж у грошовій чи натуральній формі, який орендар вносить орендодавцеві за тимчасове користування земельною ділянкою.

Земельний кадастр – це система відомостей і документів щодо правового режиму земель, їх розподілу між землевласниками і землекористувачами, їх якісною характеристикою і народногосподарською цінністю.

Бонітування землі – це оцінка землі як природного тіла в балах за її найбільш важливими природними властивостями (вміст гумусу, поживних елементів, кислотність, глибина залягання ґрунтових вод тощо).

Економічна оцінка землі – це її оцінка як засобу виробництва за критеріями виходу продукції, окупності витрат і диференціального доходу.

Диференціальний рентний дохід – це дохід, який створюється на кращих і середніх за якістю та місцеположенням землях і являє собою надлишок доходу

Трудові ресурси аграрних підприємств – сукупність працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання і практичні навички для якісного і своєчасного виконання робіт у сфері сільськогосподарського виробництва.

Постійні працівники – працівники, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення.

Тимчасові працівники – працівники, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців.

Сезонні працівники – працівники, яких зараховують до складу трудового колективу на термін до 6 місяців для виконання сезонних робіт.

Обліковий склад працівників – це загальна кількість постійних, тимчасових і сезонних працівників на відповідну дату, прийнятих на роботу на один і більше днів незалежно від того, де вони знаходяться (на роботі, у відпустці, на лікарняному, у відрядженні тощо).

Середньооблікова чисельність працівників – визначається за кожний місяць підсумуванням облікового складу працівників за всі дні місяця і діленням одержаного результату на кількість календарних днів у місяці.

Середньорічна кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві – показник, що визначається множенням середньооблікової чисельності працівників за рік на питому вагу затрат живої праці в сільському господарстві в усіх затратах живої праці підприємства.

Середньоявочна кількість працівників – це середня кількість виходів на роботу за добу в певному звітному періоді.

Трудозабезпеченість виробництва – показник, який визначається відношенням середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, до площі сільськогосподарських угідь підприємства. Розраховується на 100 осіб.

Коефіцієнт використання запасу праці – показник, який визначається діленням фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на нормативний запас праці.

Нормативний запас праці – показник, який визначається множенням чисельності постійних працівників на нормативний річний фонд робочого часу одного працівника (1925 люд.-год.).

Трудова активність працівників – визначається діленням фактично відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на їх кількість.

Продуктивність праці – здатність праці конкретних працівників за одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції (виконувати відповідний обсяг робіт). Визначається діленням обсягу виробленої продукції (виконаних робіт) на затрати живої праці.

Річна продуктивність праці – показник, що визначається діленням обсягу виробленої сільськогосподарської продукції в порівняльних цінах на середньорічну кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

Погодинна (денна) продуктивність праці – показник, який визначається діленням обсягу виробленої сільськогосподарської продукції у порівняльних цінах на кількість відпрацьованих людино-годин (людино-днів) у сільськогосподарському виробництві.

Трудомісткість продукції – (показник, зворотній показнику продуктивності праці) і визначається діленням затрат живої праці на обсяг виробленої продукції (виконаних робіт) у фізичному вимірі.

Трудомісткість виробництва – затрати живої праці на 1 га відповідної культури або на 1 голову тварин.

Коефіцієнт випередження – відношення темпів зростання продуктивності праці до темпів зростання валової продукції за відповідний період часу.

Оборотні засоби (оборотний капіта) – сумарний вираз оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди – грошовий вираз предметів праці, що знаходяться на стадії виробничих запасів і в процесі виробництва (стадія незавершеного виробництва).

Фонди обігу – частина авансованої вартості, що перебуває та товарній та грошовій стадіях, функцією якої є обслуговування процесу виробництва.

Виробничі запаси – предмети праці, які ще не вступили в стадію виробничого споживання, функцією яких є забезпечення безперервності виробництва.

Незавершене виробництво – це та частина оборотних засобів, яка вже виробничо спожита, знаходиться на стадії виробництва, але готової продукції ще не одержано.

Витрати майбутніх періодів – витрати, що мають місце в даному періоді (або в попередніх періодах), але належать до наступних періодів.

Структура оборотного капіталу – відсоткове співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу.

Норматив оборотних засобів – це мінімальна потреба в окремому виді оборотних засобів, яка забезпечує безперервну роботу підприємства.

Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність підприємства – це сукупність практичних дій щодо реалізації інвестиційних проектів за відповідними напрямами здійснення інвестицій.

Капіталовкладення в сільському господарстві – це витрати на будівництво нових тваринницьких комплексів, будівель, споруд, переробних виробництв, їх розширення і реконструкцію, придбання техніки, обладнання, інвентарю, закладення багаторічних насаджень, формування основного стада, меліорацію землі і охорону навколишнього середовища.

Виробничі капіталовкладення – капіталовкладення, які спрямовані на відтворення (просте і розширене) основних виробничих фондів.

Невиробничі капіталовкладення – капіталовкладення, які спрямовані на відтворення основних фондів соціального характеру.

Відтворювальна структура капіталовкладень – відсоткове відношення капіталовкладень за відповідним виробничим напрямом до загальної суми виробничих капіталовкладень.

Галузева структура капіталовкладень – відсоткове відношення капіталовкладень, що направляються у відповідну галузь, до загальної суми капіталовкладень.