2. Капітал банку, його структура і формування

Капітал комерційного банку виконує основні функції: захисну, оперативну, регулюючу.

Захисна функція полягає у страхуванні інтересів вкладників і кредиторів, а також покриття збитків або банкрутства банку.

Оперативна функція – полягає у забезпеченні фінансової основи діяльності банку.

Власний капітал виконує оперативну функцію при створенні банку на початковому етапі, до моменту накопичення залучених і запозичених коштів; для розширення діяльності, створення філій; впровадження нових послуг ;придбання меблів, комп’ютерної техніки; будівництва.

Регулююча функція пов’язана зі встановленими центральним банком для комерційних банків певних нормативів щодо розміру власного капіталу з метою гарантування нормального функціонування банків.

Статутний капітал

посідає базове місце у капіталі банку, бо через нього реалізуються основні права власників комерційних банків – право на дохід та право на управління банком.

Формування статутного капіталу залежить від організаційної форми комерційного банку.

Якщо банк створюється як АТ, то статутний капітал формують шляхом випуску та розміщення акцій. Якщо комерційний банк акціонерне товариство відкритого типу – то відбувається відкрита передплата на акції. Якщо акціонерне товариство закритого типу, акції розподіляють серед засновників

Якщо банк створюється як ТОВ, то статутний капітал поділений на паї, які сплачуються засновниками., їх розмір фіксується в засновницьких документах, а учасники несуть відповідальність за зобов’язання банку у межах своєї частки.

Резервний фонд

формується в процесі діяльності комерційного банку. Він призначений для покриття можливих збитків за всіма статтями активів і позабалансовими зобов’язаннями. Наявність резервного фонду забезпечує стійкість КБ.

Величина резервного капіталу, як правило, становить 25 % від розміру статутного капіталу. Джерело формування резервного капіталу – це відрахування від прибутку, розмір якого встановлюється Правлінням банку, але має бути не менше законодавчо встановленої величини (тобто 5 % від суми прибутку).

Крім резервного фонду в комерційних банках створюються спеціальні фонди, призначені для виробничого і соціального розвитку банку. Їх формування теж здійснюється за рахунок прибутку.

Якщо в процесі, або після створення резервного фонду із нього здійснюється виплата для покриття збитків, то відрахування із прибутку продовжуються до відновлення встановленого розміру.

Нерозподілений прибуток –

це тимчасово вільні кошти банку, які не розподілені між засновниками у формі дивідендів та не зараховані у фонди банку. Він створюється у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку.

Якщо після сплати дивідендів виникає залишок, то ця сума може бути спрямована на поповнення статутного фонду. Формуючи власний капітал, комерційний банк повинен вибрати такий порядок формування, який при мінімумі затрат на його утворення та функціонування забезпечував би виплату достатніх дивідендів акціонерам, та створював умови для розвитку банку.

Збільшення власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку вигідніше, ніж від випуску нових акцій, оскільки нема затрат на випуск акцій.

Це з одного боку.

З іншого боку, якщо нерозподілений прибуток весь час направляти на збільшення статутного капіталу, а не на ріст дивідендів, це зможе призвести до зниження ринкової вартості акцій банку.

Потрібно зберігати баланс між виплатою достатніх дивідендів акціонерам і реінвестуванням доходів, щоб підтримувати ціну акцій на достатньо високому рівні.

З метою підтримки ліквідності банків на належному рівні та забезпечення їх економічної стабільності НБУ ввів показники достатності капіталу(нормативи капіталу).

Достатність капіталу – здатність банку покривати свої зобов’язання без врахування ризикованості операцій.