Вступ

В наш час переважають ринкові взаємовідносини. Функціонування ринку неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне існування і розвиток. Фінансовий ринок є важливим каналом фінансування економіки, фундаментом фінансової системи, що надає їй стабільності й усталеності. У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою є фінанси підприємств, оскільки вони функціонують у сфері суспільного виробництва, в якій створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт (ВВП) і національний дохід суспільства, а також формується основна частина фінансових ресурсів держави.

Поняття «фінанси» походить від фр. finance — сполучення усіх грошових коштів, які є в розпорядженні підприємства, держави, а також система їх формування, розподілу та перерозподілу.

Фінанси безпосередньо пов’язані з функціонуванням суспільних економічних відносин у процесі акумуляції, перерозподілу та використання централізованих та децентралізованих грошових фондів. Суспільство під час еволюційного розвитку від товарообміну прийшло до ринкових відносин, за яких грошові кошти є загальним еквівалентом, а держава в своїй діяльності щодо управління економічними та соціальними процесами стала вести облік доходів та видатків у грошовій формі, утворюючи різні грошові фонди. Фінанси — це не тільки грошові кошти. Це, насамперед, відносини між людьми щодо утворення, перерозподілу та використання грошових фондів. Безумовно, фінанси та фінансові відносини — це грошові відносини, проте, не всі відносини щодо коштів є фінансовими. Так, грошові відносини, що виникають під час укладання договору купівлі–продажу, поставки чи сплати адміністративних штрафів не є фінансовими та взагалі регулюються іншими галузями права (цивільним, адміністративним та ін.).

Фінанси підприємств призначені для забезпечення їх виробничої діяльності. Стрижневою основою фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів та отримання і розподіл доходів з метою забезпечення відтворення виробництва. Вони виконують роль сполучної ланки між окремими циклами відтворювального процесу. Порушення в їх функціонуванні негативно впливає на виробництво.

Поліпшення фінансового стану суб’єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності призвело до позитивних результатів: Україна вийшла з тривалої економічної кризи.

Фінанси – це кровоносна система базису економіки країни, яка забезпечує життєдіяльність підприємства, рух коштів, його швидкість та масштаби визначають працездатність фінансової системи.

Метою виконання курсової роботи є :

поглиблене вивчення фінансової діяльності підприємства, узагальнення теоретичних, законодавчо-нормативних і методичних положень по фінансовому аналізу господарюючого суб’єкта , розуміння актуальності фінансів за умов переходу економіки України до ринкових відносин.

Завданням курсової роботи є :

на підставі фінансової звітності провести аналіз фінансового стану ВАТ “Конотопм’ясо”, що розташоване в м.Конотоп, виконати розрахункову частину по формуванню фінансового плану, зробити висновки і рекомендації оздоровлення господарюючого суб’єкта.

Розділ і. Аналіз фінансового стану господарюючого суб’єкта.

Аналіз фінансового плану підприємства, його ліквідність, платоспроможності та фінансової стійкості необхідний тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності.

Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціації відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначаються сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення,використання фінансових ресурсів.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є :

- дослідження рентабельності і фінансової стійкості підприємства;

- об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності,платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової стійкості підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективного і раціонального використання фінансових ресурсів;

- дослідження ефективності використання майна, забезпечення підприємства власними оборотними коштами для безперервного виробничого процесу.

Аналіз фінансового стану підприємства за певний період (рік, квартал, місяць) у принципі потребує з’ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжних показників по окремих датах або відносно коротких відрізках часу.

Погіршення фінансового стану – процес звичайно поступовий і тому правомірно розрізнити певні його стадії потрібно послідовно. Спочатку підприємство відчуває деякі фінансові труднощі, потім фінансові проблеми стають постійними, а несплачені борги невпинно зростають.

Закінчуючи аналіз фінансового стану підприємства, потрібно зосередити увагу на формування рекомендації для подолання фінансових труднощів.

Якщо підприємство має великі суми дебіторської заборгованості і насамперед несплачені своєчасно відвантажені товари, то слід запровадити комплекс заходів, починаючи з можливого вибіркового припинення відвантаження товарів замовникам-боржникам до рішучих вимог повернення коштів у судовому порядку.

1. Вивчення методик фінансового стану

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за допомогою формалізованих і неформалізованих методів.

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

Отже,до формалізованих методів фінансового аналізу належать ті,в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи :

• ланцюгових підстановок;

• арифметичних різниць;

• балансовий;

• відсоткових чисел;

• логарифмічний;

• дисконтування;

• інтегральний;

• диференціальний.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних зв’язках та залежностях. До них належать такі методи :

• експертних оцінок;

• психологічні;

• морфологічні;

• порівняльні;

• побудови системи показників;

• побудови системи аналітичних таблиць.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин,групування), а також математично-статистичні методи (кореляційний аналіз,дисперсійний аналіз).

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

• балансу (форма № 1);

• звіт про фінансові результати (форма №2);

• звіт про рух грошових коштів (форма №3).

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємопов’язані один з одним. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цьому бухгалтерський баланс складається з активу і пасиву, і свідчить про те,як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати :

• оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємства;

• оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

• прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз – це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки і видатки дає картину фінансових результатів за відповідний період.

У звіті про фінансові результати наводять дані про прибуток від реалізації продукції (товарів,робіт,послуг); інші оперативні та операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування; надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибутки чи збитки.

Отже, порівняно з формою звітності, яка діяла раніше, суттєво розширено показники доходів і прибутків підприємства.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування і використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися,сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Неможливо переоцінити значення повної діяльності підприємства, її результати для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем.

Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані,які відповідають певним правилам, вимогам і нормам,є зрозумілими і прийнятими для користування. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнені у попередньому і поточному періодах, в звітному періоді,необхідно використовувати лише порівняльні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку,критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політик, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило,для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються лише внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Для прийняття економічних рішень користувачам фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства.

Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1 до неї належать :

• баланс

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

Змістом звітів про рух грошових коштів є використання коштів протягом звітного періоду. Звіт про рух грошових коштів використовується при оцінці та прогнози операційної інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну,достовірну та порівняльну інформацію щодо фінансового стану, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певний період, термін, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки в наданні звітної інформації, вона може втратити свою актуальність.

Дані фінансової звітності є підставою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, а й дня його прогнозування. Так інформація, щодо фінансового стану підприємства та результатів його діяльності часто використовується, як підстава для прогнозування майбутнього фінансового стану.

Принципи прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства:

• принцип автономності підприємства;

• принцип безперервності діяльності;

• принцип періодичності;

• принцип нарахування

• принцип відповідності;

• принцип послідовності;

• принцип обачності;

• принцип єдиного грошового вимірника.

Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу.

Отже,фінансовий стан підприємства – це одна з найважливіших характеристик діяльності господарського суб’єкта. Під ним розуміють забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами для ефективної діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків по всім зобов’язанням.