
- •Становлення політичної доктрини консерватизму: е. Берк.
- •Політичні погляди л. Де Бональда
- •Політична концепція ж. Де Местра. "Роздуми про Францію" (1796)
- •Становлення політичної концепції лібералізму: б. Констан.
- •Політичні ідеї у працях а. Де Токвіля (1805—1859)
- •Теорія утилітаризму, є. Бентама
- •Політичні ідеї у працях Дж.С. Мілля. «Про свободу».
- •Політичне вчення утопічного соціалізму (а. Сен-Сімон, ш. Фур’є, р. Оуен).
- •Три стадії на шляху до на шляху до «золотого віку»:
- •Р. Оуен (1771 — 1858) – період промислової революції в Англії
- •М. Штирнер. «Единственный и его достояние» (1845).
- •П. Ж. Прудон (1809–1865)
- •М. А. Бакунин (1814–1876 гг.) «Федерализм, социализм и антитеологизм», «Кнуто-германская империя», «Государственность и анархия»
- •14. Західноєвропейська соціал-демократія: е. Бернштейн
- •15. Західноєвропейська соціал-демократія: к.Каутський
- •17. Політичні ідеї лівого радикалізму. Л. Троцький, й. Сталін, м. Цзедун. Л.Троцький
- •Й.Сталін
- •Ленін був натхненником більшовицької політ. Доктрини, Троцький її збурювачем, то Сталін був її виконавцем. М. Цзедун
- •18. Доктрина фашизму. Дж. Джентіле. Б. Муссоліні Дж. Джентіле
- •Б. Муссоліні
- •Доктрина націонал-соціалізму.
- •Антиглобалізм та альтерглобалізм кінця хх – початку ххі ст.
- •Теорія еліт. Г. Моска. В. Парето.
- •Концепція солідаризму е. Дюркгейма.
- •«Повстання мас» х. Ортега-і-Гассета.
- •Неоліберальна теорія ф.А. Фон Хайєка. «Шлях до рабства».
- •Концепції плюралістичної демократії і. Берліна та а. Бентлі.
- •Теорія «відкритого суспільства» к. Поппера
- •Конфліктологія р. Дарендорфа
- •29. Аналіз політичних партій у працях м. Дюверже, р. Міхельса, м. Острогорського
- •Політико-соціологічна теорія р. Арона. «Мир і війна між націями» (1967).
Доктрина націонал-соціалізму.
Н.-с. предполагал: централизованное, государственное управление экономикой, не считающееся с частично сохраняющейся частной собственностью на средства производства; четкую иерархию целей и ценностей, высшей из которых являлось построение расово чистого общества, имеющего все необходимое для своего продолжительного существования: концентрацию власти в руках одной партии, направляемой вождем; идеологию, которая не может оспариваться даже в деталях; безраздельную монополию на средства массовой коммуникации; полный контроль за всеми сферами общественной и частной жизни; жесткое насилие в отношении всех инакомыслящих и несогласных; обеспечение расовой чистоты общества; искреннюю убежденность широких масс в том, что они призваны построить совершенный социальный мир и создать нового человека.
Ликвидация последствий Версальского диктата
обретение жизненного пространства для растущего народа Германии и германоязычного населения
восстановление мощи Германии путём объединения под единым государственным управлением всех немцев и подготовка к войне (при категорическом исключении возможности войны на два фронта);
очищение германской территории от «засоряющих» её «инородцев», прежде всего евреев;
освобождение народа от диктата мирового финансового капитала и всемерная поддержка мелкого и ремесленного производства, творчества лиц свободных профессий;
решительное противостояние коммунистической идеологии;
улучшение условий жизни населения, ликвидация безработицы, массовое распространение здорового образа жизни, развитие туризма, физкультуры и спорта.
Антиглобалізм та альтерглобалізм кінця хх – початку ххі ст.
Антиглобалізм — загальний термін, що описує політичну позицію людей, що протистоять політиці глобалізації. Прихильники антиглобалізму загалом об'єднані ідеєю протистояння політичній владі транснаціональних корпорацій за рахунок суверенітету держав, що проявляється у вигляді торгових договорів та впливу міжнародних економічних організацій. Цей процес, на їхню думку, шкодить демократії, правам людини, навколишньому середовищу і особливо суспільствам країн, що розвиваються.
Антиглобалізм включає багато окремих рухів. Багато людей, яких називають антиглобалістами, не сприймають цього терміну, й використовують інші назви, такі як «Рух всесвітньої справедливості», «Рух рухів» (популярний термін в Італії), «альтерглобалізм» (переважно у Франції) та багато інших.
Альтерглобалізм - соціальний рух, ідеологія якого близька до класичного антиглобалізму, але який підтримує деякі аспекти глобалізації, перш за все міжнародну інтеграцію, наполягаючи, що значення демократії, економічного правосуддя, екологічного захисту і прав людини повинні стояти попереду економічних турбот.
«Альтерглобалізм» позначає або окремий соціальний рух, або є загальним терміном, який включає багато різних соціальних рухів. Так, наприклад, People's Global Action, одне з альтерглобалістських угруповань, є децентралізованим об'єднанням різних організацій та осіб.