15. Західноєвропейська соціал-демократія: к.Каутський

австрійсько-німецький політ. діяч, ідеолог соціал-демократії.

був одним з лідерів II Інтернаціоналу

висунув ряд нових ідей:

• про перенесення центру революційного руху з Зах. Європи на Схід

• про закінчення епохи мирного розвитку в європейській історії й початку епохи революції («Дорога до влади», 1909).

• висловив ідею про те, що поряд із концентрацією виробництва проходить й централізація володіння власністю, що супроводжується відносним ростом бідних класів

• одним з перших звернув увагу на виникнення картелів і трестів, як нової характерної риси розвитку капіталізму, на зростання значення фінансового капіталу

• зауважив, що марксизм набирає в кожній державі певних специфічних, національних рис

• знайомство з рад. практикою (поїздка в Грузію 1920-1921 pp.) розчарувала К.=> написав декілька праць, зокрема – «Диктатура пролетаріату», «Тероризм і комунізм», «Від демократії до державного рабства»

• у 1922 p. K. опублікував твір – «Пролетарська революція і її програма», де акцентував увагу на необхідності легального й мирного завоювання політ. влади в розвинених капіталістичних країнах.

• більшовицьку практику К. оголосив псевдомарксизмом, закликав до прямої боротьби з більшовизмом, ствердив нежиттєздатність комуністичного руху взагалі

• К. запропонував політ. платформу соціал-демократії, як таку, що більше відповідала загальним умовам повоєнного світу та соціально-політичному і науковому прогресові

17. Політичні ідеї лівого радикалізму. Л. Троцький, й. Сталін, м. Цзедун. Л.Троцький

Організатор IV Інтернаціоналу (1938).

був співавтором більшовицької концепції світової пролетарської революції

активно виступав за експорт революції: «...революційна війна – єдина умова нашої політики»

закликав «поширювати Жовтневу революцію на весь світ і в той же час відродити СРСР, очистити його від хижацької бюрократії».

спираючись дещо на ідею нім. соціал-демократа одеського походження (О. Гельфанда-Парвуса) сформулював концепцію перманентної революції - «Підсумки і перспективи» (1906)

Суть концепції у безперервності революційного процесу, бо революція не повинна обмежувати себе і повинна прагнути до максимуму, оскільки завершення соціалістичної революції в національних рамках просто неможливе.

Головне у перманентній революції – тотальність революційного процесу

Т. постійно розглядав насильство як засіб реалізації перманентної революції та побудови соціалізму. Тому він, також, висунув тезу про примусову працю як необхідний засіб соціалістичного будівництва, розглядав репресії «для осягнення господарських цілей як необхідний засіб соціалістичної диктатури».

Й.Сталін

«Марксизм і національне питання» (1913), «Про основи ленінізму» (1924), «До питань ленінізму» (1926)

Був визначним інтерпретатором, популяризатором марксизму

мета диктатури пролетаріату в реалізації можливості виховання й загартування пролетаріату, в перевихованні і переробці дрібнобуржуазних верств.

Суть диктатури пролетаріату полягає в тому, що це влада «більшості населення над меншістю, держава цієї більшості, вираз її диктатури...»

Сталін довів до логічної реальності завершення схеми Леніна про диктатуру пролетаріату в країні

Реалізувати такі почесні завдання могла лише особлива політ. сила – згуртована залізною дисципліною партія. Тому розвиваючи ленінські постулати про партію «нового типу», С. ствердив, що це має бути партія-клан «своєрідний орден мечоносців» (повторивши тут Бухаріна), яка винищила б своїх ворогів.

Партія, на думку С., стала вищою, особливою силою, яка «на всі питання ... дала ясні точні відповіді».