Ленін був натхненником більшовицької політ. Доктрини, Троцький її збурювачем, то Сталін був її виконавцем. М. Цзедун

• в области философии — в теории познания Мао определил значение общественной практики как источника познания, разработал проблемы этапов развития процесса познания, целей познания и критериев истины;

• в области политэкономии достижением Мао было объявлено учение о плановом товарном характере социализма, а также разработка вопроса о различных формах распределения при сохранении главенствующей роли распределения по труду;

• в области научного социализма Мао Цзэдуном была разработана теория «новой демократии», в которой указан «правильный путь взятия политической власти китайского образца» — «теория окружения города деревней»; разработано учение о стратегии и тактике революции;

• в области экономики — программа «новодемократической революции», предусматривавшая параллельное развитие различных общественно-экономических укладов;

• в области международных отношений — теория «трёх миров», принцип независимости и самостоятельности в международных отношениях.

Соответственно, в современной официальной науке идеи Мао 1930-50 гг. отделены от его решений, принятых в 1960-70 гг., которые КПК признала ошибочными.

Критики маоизма указывают на следующие черт

• Создание террористического подполья.

• Экспорт революций в другие страны.

• Культурная революция, направленная против традиционализма, как хаос, создаваемый и направляемый высшим партийным руководством.

• Совмещение коммунистических идей с великоханьским шовинизмом и китаецентризмом (в КНР).

18. Доктрина фашизму. Дж. Джентіле. Б. Муссоліні Дж. Джентіле

італ. мислитель, держ. та суспільний діяч

«Реформа діалектики Гегеля» (1913)

Фашизм Д. визначав як антипозитивістську, антипросвітницьку реакцію XX ст., найвище досягнення суспільної думки

складовими ідеологічними частинами фашизму були:

- ідеалістична філософія

- відновлене релігійне відчуття

- синдикалізм Сореля та війна

Був автором філософської концепції актуалізму, розглядаючи фашизм і актуалізм як синоніми. обидва поняття мали такі спільні риси:

- антиматеріалістичну спрямованість;

- заперечення детермінізму;

- домінування ідеології, яка силою підтримувала свої декларовані цінності;

- віру та релігійність

Своє політ. мислення Д. кваліфікував не лише як фашизм, але і як «лібералізм». Він не припускав можливості обмеження повноважень держави.

Д. гостро критикував існуючі на той час парламентські «спотворення», він пропонував повернутися до монархії, як самостійного політ. ін-ту, а також запровадив Велике Віче.

Головним елементом нової політ. конструкції мала бути фігура вождя:

Б. Муссоліні

В доктринальному плані можна вирізняти фашизм з 1919 р., однак реалізований на практиці він був лише після 1922 р. у «Програмі бойових фашіо» (1919)

висунув демокр. вимоги:

- загальне право голосу

- пропорційне представництво

- активне та пасивне виборче право жінок

- зменшення вікового цензу до 18 років

- ліквідація Сенату

- скликання національних зборів для прийняття конституційної форми держави

Вимоги:

- висунуті вимоги восьмигодинного робочого дня

- гарантованої мінімальної оплати праці

- участі представників робітників в управлінні підприємствами

- передачі управління індустрією та системою громад. служб пролетарським організаціям

- впровадження прогресивного податку на капітал

У «Доктрині фашизму» він зазначав: «Фашизм відкидає кількісний підхід, через те, що кількість здатна управляти людськими суспільствами; відкидає, тому що ця кількість здатна правити внаслідок періодичних виборів; підтверджує... неоднаковість людей, які не можуть стати рівними в результаті якоїсь механічної або зовнішньої речі, як загальне право голосу».

Надалі він неодноразово наголошував на творчому характері меншості, порівнюючи народні маси з сирим матеріалом, знаряддям у руках еліти.

Взагалі релігію М. сприймав як індивідуальне та суспільне мистецтво, яке окрему людину та цілий народ робить сильнішим, готує їх до вирішення завдань, які були важливими для фашизму

М. вимагав активного втручання держави в економічне життя країни:

Головними завданнями фашистської держави він вважав створення імперії та здійснення перманентної революції. Імперія, на його думку, – це політика з позицій сили.