3. П. Ж. Прудон (1809–1865)

• Прудон предлагал сохранить мелкое производство. Вся система взглядов Прудона проникнута реформизмом, враждебным рабочему классу. Прудон – противник борьбы пролетариата за свои политические и экономические интересы. Стачки рабочих объявлены им противозаконными. Для теоретических конструкций Прудона характерны:

1) субъективизм и идеализм;

2) игнорирование объективности экономических законов;

3) эклектицизм;

4) отрыв логического от исторического;

5) наличие абстрактных конструкций, так называемых “экономических сил“: разделение труда, конкуренция, обмен, кредит, собственность;

6) меновой подход.

Разделение труда, по Прудону, имеет две стороны: хорошую, ибо оно способствует росту богатства, и дурную (ведет к росту бедности, нищеты, безработицы). Задача состоит в том, чтобы устранить дурную и «улучшить» капиталистическое товарное хозяйство.

3. М. А. Бакунин (1814–1876 гг.) «Федерализм, социализм и антитеологизм», «Кнуто-германская империя», «Государственность и анархия»

Основные позиции Бакунина:

1. Все юридические законы, в отличие от законов природы и заурядного правила общежития, являются деспотическими. Политическое законодательство неизменно враждебно свободе и противоречит естественным для природы человека законам.

2. В истолковании социальных и политических проблем использовал естественно-правовую традицию в трактовке прав личности или обязанностей должностных лиц государства, а не формальный догматический анализ существующих государственных законов.

3. Завоевание свободы и утверждение общечеловеческого права для всех и каждого связано с классовой борьбой.

4. Совершить социальную революцию – значит разрушить все учреждения неравенства и насилия, а в первую очередь, государство.

5. Свобода человека должна соизмеряться с той свободой, которая есть отражение «человечности» и «человеческого права» в сознании всех свободных людей, относящихся друг к другу как братья и как равные.

14. Західноєвропейська соціал-демократія: е. Бернштейн

нім. політ. діяч, ідеолог соціал-демократії, один із керівників II Інтернаціоналу. Автор кількох книг, зокрема, «Передумови соціалізму і завдання соціал-демократії» (1899), «Парламентаризм і соціал-демократія» (1906), «Німецька революція» (1921).

сформулював власну політ. концепцію:

1. з розвитком науково-технічного прогресу проходитиме децентралізація капіталу, промисловості та сільського господарства

2. відбуватиметься розвиток акціонерного капіталу, оскільки він осідатиме серед усе ширшого кола акціонерів

3. із зростанням чисельності освіченого робітництва, розширенням його участі в громадсько-політичних організаціях, на думку Б., стає неактуальним марксистський постулат щодо диктатури пролетаріату, він перетворюється у релікт низької культури.

4. головну надію покладав на розвиток парламентаризму, кооперації, зростання місцевого самоуправління, що дало би можливість трансформувати політ. владу у соціалістичну шляхом послідовних реформ

5. покладав великі надії на розвиток представницької демократії, гуманізму, що все разом означало кардинальний перегляд (ревізію) головних постулатів марксистської концепції політики.