3. Політичне вчення утопічного соціалізму (а. Сен-Сімон, ш. Фур’є, р. Оуен).

Сен-Сімон «Про реорганізацію європейського суспільства» (1814)

• Суспільство: 1) непродуктивні класи (феодали і юристи, військові, землевласники-рантьє)

2) промисловий клас (промисловці, торговці, селяни, ремісники, робітники, учені, митці)

Три стадії на шляху до на шляху до «золотого віку»:

1. Теологічна (в античному і феодальному суспільствах — панують релігійні уявлення)

2. Метафізична (охоплює період розпаду феодалізму, що завершився Французькою революцією, характеризується переважанням абстрактних філософських ідей.)

3. Позитивна (переважання позитивної науки; тут сформується справедлива суспільно-промислова система, яка забезпечить «найбільші вигоди для найбільшої кількості людей».)

• Заперечував революційний шлях перетворення суспільства. Перетворення старого ладу він пропонував розпочинати з часткових реформ!!! => усунення від влади «непродуктивні класи» й передання керівництво державою в руки талановитих представників «промислового класу» => Збережуться інститут монарха, уряд, представницькі установи, але вся повнота влади реально зосередиться в новоствореному парламенті — Раді промисловців.

Ш. Фур'є «Новий господарський соціетарний світ» (1829)

• Власний проект суспільного устрою. Основа устрою - фаланги — виробничо-споживчі товариства (по 1600 осіб: власники, робітники, селяни, люди вільних професій)

• Особиста свобода кожного є найголовнішою умовою існування фаланги.

• Фаланги - автономні утворення. Вони не зв'язані між собою в єдину цілісну систему, але координують свою діяльність. Функції координації виконує центральна влада з її апаратом, яка не наділена правом втручання у внутрішнє життя фаланг.

• Політик - безплідне заняття.

• Заперечує революційні методи боротьби - шлях реформ.

Р. Оуен (1771 — 1858) – період промислової революції в Англії

• Центральним у поглядах є вчення про характер людини. Людський характер - продукт навколишнього суспільного середовища. Ці (капіталістичне суспільство за поляризацію багатих, масу бідних, експлуатацію, безробіття, злиденність трудівників, важкі умови їхньої праці) та подібні чинники зовнішнього середовища породжують невігластво мас, аморалізм, панування духу наживи й ненависті, відповідають за скалічені всілякими пороками людські долі.

• Щоб змінити характер індивідів і їхню поведінку, необхідно створити нові справедливі умови існування. Головна причина соціальних бід - приватна власність. => Новий лад має бути заснованим на суспільній власності => розробив проект нового суспільства, основним осередком якого є невелика трудова комуна. Самоврядні комуни об'єднуються у федерації спочатку в регіональному, а потім і в міжнародному масштабі. Центральна влада як орган насильства з часом стане зайвою, поступившись місцем вільній федерації самоврядних комун.

3. М. Штирнер. «Единственный и его достояние» (1845).

• Господство идеи есть, по Штирнеру, «поповство», «поповщина», которая перешла от католического средневековья в современность со сменой формы – люди теперь столь же религиозно поклоняются моральным, философским, социальным, национальным и иным «светским» ценностям. Поэтому переход от исторических размышлений к оценке современности дается Штирнеру легко – во все времена люди подчиняются давлению своих «попов» или «школьных наставников», их репрессивному господству.

• Основной довод Штирнера – от «слабости» отдельного человека, подвергающегося давлению «мыслей» или моральным инвективам «школьных наставников». «Покорность» и «почтение», которых они требуют от своих подопечных, не существует для животных или детей, поскольку те находятся вне сферы «мыслей».

• Штирнер отмечает, что признание «высших ценностей» столь уже укоренено, закрепилось «в народе», что от представителей «духовных интересов» заранее ожидают некоторого аскетизма и бескорыстия: «...священнику не подобает проявлять светское высокомерие, любить жизненные блага, участвовать в веселье, танцах и играх – короче, иметь, кроме „священного интереса“, еще какой-либо другой.

• Штирнер считает, что всяческое давление на индивидов – моральное, интеллектуальное, религиозное – крайне эффективно, поскольку вызывает подчинение, страх, искреннее желание соответствовать предлагаемым ценностям («идеалам», «призванию», «высшим целям»).