3. Теорія утилітаризму, є. Бентама

«Пропозиції кодифікації, скеровані до всіх народів, які визнають ліберальні погляди» (1822)

"Фрагменти про уряд" (1776)

В основу теорії Бентама покладено чотири принципи, з яких випливають усі висновки:

1. Отримання задоволення і уникнення страждань становлять сенс людської діяльності.

2. Мораль твориться всім тим, що орієнтує на досягнення найбільшого щастя (добра) для найбільшої кількості людей. Людині притаманне прагнення до щастя.

3. Максималізація загального блага шляхом установлення гармонії індивідуальних і суспільних інтересів є метою розвитку людства.

4. Найбільшим добром є "найбільша кількість задоволення", або щастя "найбільшої кількості людей".

• Основа лібералізму - ідея інтересів та безпеки особи. Людина повинна сама дбати про себе, своє благополуччя і не розраховувати на чиюсь сторонню допомогу.

• Негативно ставився до природничо-правової теорії, критикує теорію суспільного договору

• Принцип користі: "користь - це властивість певного предмету або певної дії запобігати якомусь злу або сприяти якомусь благу. Тому користь, при загальному прагненні людства до добробуту, повинна бути принципом діяльності як для конкретної людини, так і для законодавця."

• Два принципи - аскетизму та симпатії - є протилежністю один одному. Принцип користі займає між ними середнє місце.

• Відстоював демократичні цінності, засуджуючи монархію та спадкову аристократію. Найбільш корисна - республіканська форма правління

• Виступає і за демократизацію державної влади, а й за демократизацію суспільства

• головне призначення держави- гарантувати безпеку і власність громадян. Головне завдання і держави, і суспільства в цілому - це "досягнення найбільшого щастя для найбільшої кількості людей".

3. Політичні ідеї у працях Дж.С. Мілля. «Про свободу».

(класичний англійський лібералізм)

• Вище благо – користь => теорія альтруїзму

• Сво­бода індивіда, громадянська і політична — основа роздумів про правові і політичні проблеми у трактаті «Свобода»

• Мета, заради якої суспіль­ство має право втручатися у свободу дій свого співчлена, - обопі­льний самозахист. 

• Головне — влада суспільства полягає в тому, щоб попередити заподіяння шкоди іншій особі.

• Принцип особистої свободи: людство виграє набагато більше, якщо воно надасть кожному свободу жити за власним його розумінням, ніж стане примушувати кожного жити по розумінню інших.

• Індивідуальність — одна з головних умов людського благополуччя і найголовніша умова індивіду­ального й суспільного прогресу. Неповага до інтересів інших осіб, на його думку, правомірно спричиняє покарання за законом. 

• Межі свободи, інтересів і відповідальності особи­стості - у всіх справах, які не стосуються інтересів інших, «надавалася пов­на свобода людині виявляти свою індивідуальність»

• Межі втручання держави в діяльність ін­дивіда, суспільства: Втручання уряду не повинне мати місця, «якщо є імовірність, що справу, яка має бути зроблена, кожен окремий індивід зро­бить краще...»

• Обмеження функцій державної влади:

1. ненарушимість принципу особистої свободи, особи­стої ініціативи

2. розуміння «практичної доцільності»

• Достоїнство держави оцінюється лише достойністю її громадян

• Для свободи найкращою формою вважає представницьке правління.

• Розмежовує компетенції влади

• Отже, міллєвський лібералізм стоїть не тільки на стражі ін­дивідуальної свободи, прав особистості, але і виступає за орга­нізацію державного механізму на демократичних і правових на­чалах, за зв´язаність законом особистості і влади.