3. Політична концепція ж. Де Местра. "Роздуми про Францію" (1796)

Критика революції

• Не видатні лідери керують революцією, а революція керую лідерами

• Революція - це справа Божественного Провидіння

• людські, оцінки зовсім не абсолютні, що ми погано розуміємось на питанні добра та зла

• де Местр переконаний в тому, що винуватцем революції є весь французький народ, бо посягнув на суверенну владу, на її носія.

• Стосовно ж походження конституцій, то воно, як і походження старих династій, сягає глибини століть, губиться у пітьмі часів

• З цієї праці стає зрозумілим, яке гігантське значення має для державної політики історична традиція. 

• Таким чином, суспільство і державу неможливо бо будувати на засадах розуму. У суспільному житті існує така сфера, яка не кориться ні розуму, ні волі людини. Це сфера підсвідомого, сфера традиції. Вона зриває усі спроби заздалегідь раціоналізувати людське життя. І цього аж ніяк не можна не враховувати в політичній діяльності.

• тяжів до абсолютної монархії,

3. Становлення політичної концепції лібералізму: б. Констан.

• Основну увагу Констан приділяє обґрунтуванню особистої свободи, яку трактує як особисту незалежність

• розріз­няє особисту і політичну свободу (давні на­роди (греки, галли, римляни) знали лише політичну свободу), (Сучасний світ - осо­биста, громадянська свобода, у певній незалежності індивідів від державної влади.)

• Особиста свобода — «торжество особистості над владою». Це — справжня сучасна свобода: політична свобода виступає лише її гарантом, умовою і засобом удосконалювання і розширення.

• нинішні уряди, які спираються на легітимні підстави, мають менше, ніж колись, права на все­владну сваволю.«Не потрібно, щоб уряд виходив зі своєї сфери, але влада його у своїй сфері повинна бути необмеженою». Нехай вона буде справедливою, «ми ж подбаємо про власне щастя»

• в співвідношенні політичної й особистої свободи таїться загроза для самої свободи - будучи поглинені користуванням особистою незалежністю і переслідуючи свої приватні інтереси, ми може­мо занадто легко відмовитися від нашого права на участь у здій­сненні політичної влади

• Він засуджує будь-яку форму держави, де існує «надмірний ступінь влади» і відсутні гарантії індивідуальної свободи. Такими гарантіями, на його думку, є громадська думка, а також поділ і рівновага влади; 3)

• Умовою виразу громадської думки, за Констаном, є предста­вницька система правління, а органом виразу останнього — пред­ставницька установа.

• Він обгрунтував необхідність створення фа­ктично шести конституційних влад: 1) королівської ; 2) спадкоємної палати перів; 3) виборної законодавчої палати; 4) влади вико­навчої; 5) судової влади; 6) муніципальної влади

• У Констана гарантом особистої свободи виступає і право

• Але закон, на відміну від Монтеск´є, не представляється йому абсо­лютною цінністю

3. Політичні ідеї у працях а. Де Токвіля (1805—1859)

• Дійшов висновку: занепад аристократії і поступ людства до свободи, рівності, де­мократії історично неминучі.Демократія — суспільний лад, про­тилежний феодальному, не знаючий класових меж і втілюючий принципи народовладдя, свободи і рівності.

• Принцип народовладдя найбільш повно втілено в США, вва­жає Токвіль.

• Головне — прості американці усвідомлюють нескла­дну істину: «щастя кожного залежить від загального процвітан­ня». Токвіль переконаний: громадянські почуття здатні долати егоїзм, зберігати і зміцнювати в суспільстві свободу.

• Серцевиною демократії є принцип рівності.

• Егоїзм, самоізоляція індивідів — небезпечні для демократії.