Народ має найширші матеріальні й фінансові можливості для впливу на органи влади. Відчутний вплив на політику мають і профспілки, які є най масовішими організаціями найманих працівників.

27. Теорія «відкритого суспільства» к. Поппера

„відкрите” суспільство – це вища форма організації суспільства, яку він називає „великим”, „благим ” суспільством

Відкрите суспільство – це суспільство демократичного типу, що характеризується плюралізмом в економіці, політиці, культурі, розвиненими соціальними структурами, і правовою державою. Для членів відкритого суспільства характерні типове раціонально-критичне мислення й відповідна установка поводження, можливість свідомо управляти соціальним розвитком і формувати державні інститути відповідно до демократичних принципів.

„Відкрите” суспільство в розумінні К. Поппера повністю демократичне.

Воно не необмежене капіталізмом, але й не засновано на марксизмі або анархії

Для зменшення сваволі державних структур він пропонує перевести суспільство на наукову організацію

Відкрите суспільство К. Поппер розглядав як найкращу форму громадського життя. Не як утопію, а як необхідну надзадачу

„Відкрите суспільство і демократія не можуть існувати та успішно розвиватися, якщо наука станет властністью тільки вузького кола спеціалістів” 

„Держава повинна існувати для людської особистості - на благо її вільних громадян та їх вільного суспільного життя, задля вільного суспільства, а не навпаки”

Філософ виділив дві головні характеристики відкритого суспільства. "По-перше, у відкритому суспільстві законно вільне обговорення, і результати публічних дискусій впливають на політику. По-друге, у ньому є інститути, що сприяють волі тих, хто не шукає вигоди"

Отже, «відкрите суспільство» – суспільство влади розуму, свободи, рівності, справедливості. 

27. Конфліктологія р. Дарендорфа

Теорія конфлікту, або “конфліктна модель”, Р. Дарендорфа ґрунтується на тому, що соціальний конфлікт, панування й підпорядкування притаманні будь-якому суспільству. Це твердження ґрунтується на факті існування в суспільстві різних інтересів соціальних верств, а також змін, детермінованих поневоленням одних членів суспільства іншим. Головний зміст соціальних конфліктів у постіндустріальному суспільстві полягає у відносинах перерозподілу влади, які Р. Дарендорф розглядає у широкому діапазоні – від суперечностей між найманими працівниками та підприємцями до протиріч між Сходом і Заходом.

Суспільна структура ґрунтується на владі одних груп над іншими. У кожної з таких груп є спільні інтереси, незалежно від того, чи усвідомлюють їх члени цих груп. Інтереси ж членів різних груп різні й протилежні. Коли люди усвідомлюють свої спільні інтереси, вони утворюють суспільні класи. Класові конфлікти загострюються, якщо:

а) майже уся влада зосереджена в руках кількох людей;

б) ті, хто позбавлений влади, не мають можливості її отримати;

в) люди можуть вільно організовувати політичні групи.

29. Аналіз політичних партій у працях м. Дюверже, р. Міхельса, м. Острогорського

франц. соціолог, політолог

У творі «Політичні партії» (1951) запропонував таку класифікацію політ. Партій:

• будуються на підставі загальної структури

• на основі поділу «партії керівних кадрів» і «партії мас».

Партії «керівних кадрів» слабо ідеологізовані, нечисельні, погано організовані. Це партії впливових людей, прив’язаних до своєї місцевості. Обранці таких партій мають велику свободу при голосуванні

«Партії мас», навпаки, багаточисленні. Це партії борців, структуровані та ієрархізовані, вони ґрунтуються на «культурі участі»,Вони мають три основних варіанти: соціал-демократичний, комуністичний або ленінський, і фашистський.

в історії відомі два способи утворення політ. Партій:

1. парламентський

2. позапарламентський («масові партії» формувалися головним чином не в парламентах, а в процесі політ. боротьби, що вимагало централізації, ідеологізованості.)

ставив під сумнів можливість застосування моделей плюралістичної демократії для країн, що розвиваються

30. Політико-соціологічна теорія р. Арона. «Мир і війна між націями» (1967).

франц. соціолог та політолог

заперечував основні принципи марксизму

Вважається одним з перших аналітиків індустріального сус-ва

з’ясував нові властивості сучасного йому етапу суспільного розвитку, ступінь плюралізму, різноманітний характер цінностей, значення соціальної мобільності

розділяв індустріальні сус-ва

• монополістичні (СРСР) - характеризував як ненормальний та ненадійний

• конституційно-плюралістичні.

конвергенція між ними є неможливою - пояснював це тим, що політ. структура обох режимів залишалась діаметрально протилежною (лише за умови кардинальних змін у політ. сфері держав монополістичного типу була би можлива певна конвергенція індустріальних сус-в.)

Застосовуючи порівняльний підхід, він розрізняв два типи сус-ва:

1. де існував плюралізм та конкуренція еліт, як у Франції та США

2. де правлячий клас формувався у вигляді єдиної об’єднаної еліти, як в СРСР